ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.12.2022Справа № 910/7943/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1"
про стягнення 1674336,32 грн.
за участі представників:
від позивача: Білобров І.О., адвокат,
від відповідача: не з'явився,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1" про стягнення за договором поставки нафтопродуктів від 11.01.2021 № 36-11/01/21 основного боргу в розмірі 1208937,37 грн., пені в розмірі 227590,57 грн., трьох процентів річних у розмірі 24598,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 213210,14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Дана ухвала суду відповідачу вручена, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
У той же час, під час судового засідання 27.10.2022 представник відповідача просив надати час для мирного врегулювання спору. Однак, надалі доказів досягнення між сторонами згоди щодо мирного врегулювання спору до суду не надходило.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
11.01.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 36-11/01/21, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов'язався прийняти у свою власність та оплатити нафтопродукти відповідно до умов договору та додаткових угод до нього.
У пункті 1.2 договору передбачено, що поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід'ємною частиною договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати товару, інші умови поставки.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2. договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів у сумі, яка зазначена у відповідних додаткових угодах до договору, за умовами попередньої оплати або на умовах, визначених у додаткових угодах.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (пункт 11.1 договору).
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладалися додаткові угоди № 1-62 до договору щодо поставки товару.
Як зазначив позивач, за поставку товару до додаткової угоди № 60 включно відповідач здійснював розрахунки з частковою переплатою, яка зараховувалася в рахунок майбутніх поставок товару.
22.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 61 до договору, за умовами якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 370 000,00 грн. без ПДВ.
На виконання додаткової угоди № 61 сторонами складено та підписано 22.11.2021 видаткову накладну № 4627 на загальну суму 444 000,10 грн. з ПДВ та позивачем виставлено рахунок на оплату № 3636.
Щодо поставки зазначеного товару також складено товарно-транспортну накладну № 4627 від 22.11.2021, на якій міститься печатка та підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару.
Крім цього, позивачем надано транспортні послуги, що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг за № 4627 від 22.11.2021 на суму 10 560,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 1.6. додаткової угоди № 61 сторони дійшли згоди, що покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
В якості часткової оплати за товар відповідачем згідно з платіжним дорученням № 607 від 28.12.2021 сплачено 118 007,32 грн., у зв'язку з чим сума боргу за додатковою угодою № 61 становить 336 551,78 грн.
Також, 01.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 62 до договору, за умовами якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 339 449,92 грн. без ПДВ.
01.12.2021 обома сторонами підписано видаткову накладну за № 4709 на суму 407 399,90 грн. з ПДВ, виставлено рахунок на оплату № 3696, а також складено товарно-транспортну накладну № 4709 від 01.12.2021.
Крім того, позивачем надано відповідачу транспортні послуги згідно з актом надання послуг за № 4709 від 01.12.2021 на суму 16 296,00 грн. з ПДВ включно.
У пункті 1.6. додаткової угоди № 62 сторони дійшли згоди, що покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Разом із цим, відповідач оплату товару на наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим загальна сума боргу становить 423 695,90 грн., з якої: борг за товар - 407 399,90 грн., борг за транспортні послуги - 16 296,00 грн.
Також, 01.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 63 до договору, за умовами якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 365 220,91 грн. без ПДВ.
Відповідно до підписаної обома сторонами видаткової накладної від 01.12.2021 № 4707 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 438 265,09 грн. з ПДВ згідно з рахунком на оплату № 3695.
Про отримання відповідачем вантажу також свідчить товарно-транспортна накладна № 4707 від 01.12.2021, скріплена печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача.
Окрім того, позивачем надано транспортні послуги, що підтверджується актом надання послуг за № 4707 від 01.12.2021 на суму 10 423,60 грн. з ПДВ включно.
Пунктом 1.6. додаткової угоди № 63 передбачено, що покупець оплачує товар та транспортні послуги на умовах: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Однак, відповідач оплату товару не здійснив, у зв'язку з чим загальна сума боргу відповідача за додатковою угодою № 63 становить 448 688,69 грн., з якої: борг за товар - 438 265,09 грн., борг за транспортні послуги - 10 423,60 грн.
Таким чином, залишок заборгованості відповідача становить 1 208 937,37 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що залишок заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 36-11/01/21 від 11.01.2021 з урахуванням додаткових угод до нього, зокрема, від 22.11.2021 № 61, від 01.12.2021 № 62, 63, становить 1 208 937,37 грн.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 1 208 937,37 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем нараховані на суму боргу пеня в розмірі 227590,57 грн., три проценти річних у розмірі 24598,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 213210,14 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.4 договору в разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних обов'язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки. Оплата пені не звільняє покупця від виконання узятих на себе зобов'язань за даним договором.
Таким чином, сторонами в договорі досягнуто згоди щодо збільшення періоду нарахування пені, що передбачено частиною 6 статті 232 ГК України.
Здійснивши арифметичний перерахунок пені за визначений позивачем період, а саме: за видатковою накладною від 22.11.2021 № 4627 за період з 07.12.2021 по 27.12.2021 на суму боргу 444 000,10 грн., за період з 28.12.2021 по 15.08.2022 на суму боргу 325991,78 грн.; за видатковою накладною від 01.12.2021 № 4709 за період з 16.12.2021 по 15.08.2022 на суму боргу 407399,90 грн.; за видатковою накладною від 01.12.2021 № 4707 за період з 16.12.2021 по 15.08.2022 на суму боргу 438 265,09 грн., суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в повному обсязі.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, останнім нараховано інфляційні втрати та три проценти річних за видатковою накладною та актом від 22.11.2021 № 4627 на суму боргу 454 560,10 грн. за період з 07.12.2021 по 27.12.2021, на суму боргу 336 552,78 грн. за період з 28.12.2021 по 15.08.2022; за видатковою накладною з актом від 01.12.2021 № 4709 за період з 16.12.2021 по 15.08.2022 на суму боргу 423695,90 грн.; за видатковою накладною від 01.12.2021 № 4707 за період з 16.12.2021 по 15.08.2022 на суму боргу 448 688,69 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За арифметичним розрахунком суду позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об'єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Одночасно, суд зауважує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з частинами 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1" (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, 7-А, оф. 3-41; ідентифікаційний код 41190464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, 10, оф. 1; ідентифікаційний код 37748433) основний борг у розмірі 1208937 (один мільйон двісті вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 37 коп., пеню в розмірі 227590 (двісті двадцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 57 коп., три проценти річних у розмірі 24598 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 213210 (двісті тринадцять тисяч двісті десять) грн. 14 коп., 25115 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 07 коп. витрат зі сплати судового збору, 25115 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 19.12.2022 року.
Суддя К.В. Полякова