Рішення від 14.12.2022 по справі 909/69/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/69/22 (344/9231/22)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" вул. Євгена Коновальця, буд. 229,м. Івано-Франківськ,76014

про: стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 193204,08грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ПАТ "ІФАЗ" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 193204,08грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач знаходилася у трудових відносинах з відповідачем, однак останній, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, не провів повного розрахунку з позивачем. Крім того, відповідач не здійснив виплату невиплаченої компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2022р. прийнято до провадження в межах справи про банкрутство ПАТ "ІФАЗ" справу №909/69/22 (344/9231/22) справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, за результатами оцінки матеріалів справи, суд встановив:

Відносно відповідача господарським судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі № 909/69/22 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.

Аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що позивач перебував з 17.05.2016 по 31.01.2022року в трудових відносинах з відповідачем та звільнена згідно з наказом № 3-ос від 31.01.2022 з роботи за угодою сторін, що підтверджується матеріалами справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в всупереч вимогам КЗпП України, відповідач тривалий час не виплачує позивачу заробітну плату.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Як зазначив позивач, на даний час йому не виплачена заробітна плата з 01.07.2021 по 31.01.2022 на загальну суму 52827,12грн.

Згідно довідки Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 заборгованість по заробітній платі з 01.12.2020 01.06.2021 становить 89647,79грн та з 01.07.2021 по 31.01.2022року -125685,00грн.

Відповідачем не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 125685,00грн.. (з урахуванням всіх податків та обов'язкових платежів).

Наказом № -ос від 31.01.2022 ОСОБА_1 звільнено з роботи 31.01.2022, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що у позивача станом на дату звільнення було 111 днів невикористаної відпустки.

При цьому доказів виплати грошової компенсації за всі не використані ним дні відпустки до суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічне правове регулювання встановлено частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки".

У відповідності до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-76цс14 зазначено, що порушення процедури про банкрутство роботодавця не свідчить про відсутність його вини в невиплаті працівникові належних коштів у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

У постанові від 04 травня 2018 року в справі № 808/858/16 Верховний Суд дійшов висновку, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є частиною заробітної плати, а тому звернення до суду з вимогами про зобов'язання її виплатити не обмежується будь-яким строком. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 306/930/19.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки (абзац 1 пункту 2 розділу ІI Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100).

Абзацом 1 пункту 7 розділу VI Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Позивач здійснюючи розрахунок компенсації за невикористану відпустку, беручи до уваги суми доходу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ за 12 місяців, що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку зазначив, що на його користь підлягає до стягнення 9749,05гривень компенсації за 40 днів невикористаної відпустки.

Суд приходить до висновку, що з ПАТ "ІФАЗ" на користь позивача підлягає до стягнення 67519,08гривень компенсації за невикористану відпустку з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та платежів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2481,00грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в дохід державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 94, 97, 115 КЗпП, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" вул. Євгена Коновальця, буд. 229,м. Івано-Франківськ,76014 ( код ЄДРПОУ 00218271) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 193204,08грн. заборгованості.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" вул. Євгена Коновальця, буд. 229,м. Івано-Франківськ,76014 ( код ЄДРПОУ 00218271) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувач: Державна судова адміністрація України; вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 2 481, 00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 14.12.22року.

Суддя Шкіндер П.А.

Примірник направити рекомендованим листом позивачу та арбітражному керуючому Семенюк Н.П ІНФОРМАЦІЯ_1