номер провадження справи 22/123/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2022 Справа № 908/2266/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/2266/22
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А, м. Київ, 03038)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 22 660,59 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № б/н від 03.11.2022) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 14959,60 грн. виплаченого страхового відшкодування, 3282,91 грн. пені, 3907,81 грн. інфляційних втрат, 510,27 грн. 3% річних. Позов обґрунтовано Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положеннями ЦК України, ст. 193 ГК України.
За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту від 13.03.2021 № 28-2802-21-00050 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 23725,00 грн. внаслідок настання 19.04.2021 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2. Вина водія ОСОБА_2 підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2021 по справі № 755/7640/21. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент Д ТП застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР-203272938), позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 14959,60 грн. (17459,60 грн. (вартість відновлювального автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ) - 2500,00 грн. (франшиза). Позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (отримана відповідачем 07.06.2021), яка була залишена без відповіді. Позивачем нараховано 3282,91 грн. пені за період з 26.04.2021 по 25.10.2022; 3907,81 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2021 по вересень 2022, 510,27 грн. 3% річних за період з 06.09.2021 по 25.10.2022.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
22.11.2022 на електронну пошту суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" надійшов відзив (вих. № 3213 від 21.11.2022) на позов, згідно якого відповідач визнав вимогу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14959,60 грн., завданої в результаті ДТП в порядку суброгації. На підставі ст. 130 ГПК України просив повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору. Просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката до 1000,00 грн. Щодо відшкодування на користь позивача 3% річних, інфляції та пені, просив врахувати лист Торгово-промислової палати України № 2024/02-7.1 від 28.02.2022 та Указ Президента від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2266/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.11.2022 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2266/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвала суду від 16.11.2022 про відкриття провадження у справі отримана представниками позивача та відповідача 21.11.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 20.12.2022.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
13.03.2022 між Приватним акціонерним товариство "Страхова компанія "УСГ" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2802-21-00050 щодо транспортного засобу Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 18.03.2021 по 17.03.2022.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , транспортний засіб Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів справи, 19.04.2021 о 09:55 год. на бульварі Дружби Народів, міст Патона у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та транспортного засобу Chevrolet, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ).
Як встановлено Дніпровським районним судом м. Києва (постанова суду від 04.06.2021 у справі № 755/7640/21), 19.04.2021 о 09:55 год. в м. Києві, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Chevrolet, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Постанова суду від 04.06.2021 у справі № 755/7640/21 набрала законної сили.
Страхувальник ОСОБА_1 звернувся до страховика (позивача) з заявою про настання страхового випадку - ДТП, що сталося 19.04.2021, та виплату страхового відшкодування.
20.04.2021 позивачем було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому описано характер пошкоджень.
ТОВ «Арт Драйв» складено рахунок на оплату від 13.05.2021 на сплату за ремонт автомобіля Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 25549,22 грн. Згідно ремонтної калькуляції від 13.05.2021, вартість ремонту вказаного автомобіля - 25549,22 грн.
ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" складено страховий акт № ДККА-75562 від 17.05.2021, відповідно до якого страхове відшкодування склало 21824,22 грн.; страхове відшкодування перерахувати на рахунок ТОВ «Арт Драйв».
Згідно платіжного доручення № 13218 від 18.05.2021 позивач перерахував на рахунок ТОВ «Арт Драйв» суму 21824,22 грн. страхового відшкодування з призначенням платежу: "страхове відшкодування ОСОБА_1 ".
ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою від 09.06.2021 про повернення коштів, які були перераховані на СТО ТОВ «Арт Драйв» у розмірі 21824,22 грн.; виплату страхового відшкодування просив здійснити способом, який буде зазначено пізніше.
Згідно платіжного доручення від 20.07.2021 ТОВ «Арт Драйв» повернуто на рахунок позивача суму 21824,22 грн. страхового відшкодування.
Заявою від 04.08.2021 ОСОБА_1 просив позивача страхове відшкодування перерахувати на рахунок СТО ФОП Юрко М.І.
Згідно рахунку № НОМЕР_4 від 11.06.2021 СПД Юрко М.І., сума ремонту автомобіля Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 27450,00 грн.
Згідно ремонтної калькуляції від 27.07.2021, вартість ремонту вказаного автомобіля - 27628,02 грн.
ПрАТ "Страхова компанія "УСГ" складено страховий акт № ДККА-75562/1 від 03.08.2021, відповідно до якого страхове відшкодування склало 23725,00 грн.; страхове відшкодування перерахувати на рахунок ФОП Юрко М.І.
Згідно платіжного доручення № 20436 від 05.08.2021 позивач перерахував на рахунок ФОП Юрко М.І. Суму 23725,00 грн. страхового відшкодування з призначенням платежу: "страхове відшкодування ОСОБА_1.".
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Chevrolet, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії ЕР № 203272938, який був діючим на 19.04.2021 (станом на час скоєння ДТП). Ліміт по майну встановлено у розмірі 130000,00 грн., франшиза - 2500,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою № 44597 від 02.06.2021, просив здійснити на вказаний рахунок позивача відшкодування в розмірі 21825,22 грн. До заяви додано копії документів на підтвердження здійсненої виплати.
Вказана заява отримана ТДВ "Страхова компанія "Кредо" 07.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В матеріалах справи наявний розрахунок позивача фізичного зносу автомобіля Audi, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на на 19.04.2021, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу КТЗ становить: 56,00% згідно Методики п. 7.38 (7 років для інших легкових КТЗ). Розрахунок виконано Костюченком А.І., кваліфікаційне свідоцтво від 09.12.2021.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2021 у справі № 755/7640/21, яка набрала законної сили, встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що сталося 19.04.2021.
Відповідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Відповідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 23725,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПАТ "Страхова компанія "Уніка", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ "Страхова компанія "Кредо", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Chevrolet, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Як зазначалося судом вище, 22.11.2022 до суду від відповідача, за підписом генерального директора ТДВ «СК «Кредо» Кривцуна В.В., надійшов відзив, згідно якого визнано позов ПАТ «СК «УСГ» до ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в сумі 14959,60 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Відзив, в якому зазначено про визнання позову, підписано генеральним директором ТДВ «СК «Кредо» Кривцуном В.В., який згідно даних з ЄДРЮОФОПтаГФ є керівником та представником юридичної особи. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ «СК «Кредо». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 14959,60 грн. виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику, до якого перейшло право вимоги внаслідок виплати ним страхового відшкодування, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) вимоги до відповідача.
За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16.
Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, відповідач повинен був у строк до 06.09.2021 включно (з врахуванням того, що 05.09.2022 було вихідним днем), виплатити позивачу страхове відшкодування за полісом ЕР/203272938, або прийняти рішення про відмову в його виплаті.
Як встановлено судом, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за полісом ЕР/203272938; позов в частині стягнення 14959,60 грн. виплаченого страхового відшкодування відповідачем визнано.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд зазначає, що правові відносини, що склались між сторонами, мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв'язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер, зважаючи на таке.
Відповідно ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.
Тобто, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/203272938, укладений між відповідачем та страхувальником, є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є страхувальник за договором добровільного страхування № 28-2802-21-00050від 13.03.2021.
Відповідно ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, як зазначено вище, право вимоги до страховика за полісом № ЕР/203272938 (відповідача) за завдану внаслідок ДТП шкоду перейшло до позивача.
Отже, обов'язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (полісу №ЕР/203272938).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.
Розрахунок інфляційних втрат перевірений судом та визнається правильними. З відповідача на користь позивача стягується 3907,81 грн.
Розрахунок 3% річних виконаний позивачем неправильно, оскільки позивачем помилково визначено початок періоду нарахування 3% річних з 06.09.2021, який є останнім днем для виплати відшкодування.
Зробивши перерахунок 3% річних за період з 07.09.2021 по 25.10.2022 (в межах заявленого позивачем періоду), судом встановлено, що 3% річних за даний період складають 509,04 грн., які стягуються з відповідача на користь позивача. У стягненні 1,23 грн. 3% річних судом відмовляється в зв'язку з необгрунтованістю позову в цій частині.
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч.ч. 1, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно п. 5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно ч. 6 до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно зазначити, що позивачем при здійсненні розрахунку пені приписи ч. 6 ст. 232 ГК України не враховані. Нарахування пені здійснено за період з 26.04.2022, а не з дня виникнення прострочення (з 07.09.2022).
Зробивши перерахунок пені за період з 07.09.2022 по 06.03.2022 (в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України) судом встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача належить пеня в розмірі 1332,43 грн. У стягненні 1950,48 грн. пені судом відмовляється в зв'язку з необгрунтованістю позову в цій частині.
Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та введення воєнного стану в України суд зазначає таке.
Нараховані позивачем та пред'явлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму страхового відшкодування, яку відповідач мав сплатити до 06.09.2021, тобто, до введення в Україні воєнного стану. Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що опублікований в мережі Інтернет, та на який посилався відповідач, адресований «всім, кого він стосується». При настанні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин та їх вплив для конкретного випадку виконання зобов'язання. Відповідачем не доведено неможливість виконання обов'язку зі сплати страхового відшкодування внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Таким чином, позов в цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відзив, в якому зазначено про визнання позову, подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ст.ст. 123, 129, 130 ГПК України, судовий збір у сумі 112,19 грн. повертається позивачу з державного бюджету ухвалою суду. З відповідача на користь позивача стягується 2174,44 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно викладеного у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, понесених позивачем, позивачем понесено судові витрати у вигляді сплати 2481,00 грн. судового збору за подання до суду позовної заяви та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
На підтвердження стягнення суми 5000,00 грн. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/2022-ВР від 14.01.2022, укладеного між Адвокатським бюро "Гедз" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатським бюро за дорученням клієнта правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, представництво клієнта в судах будь-якої інстанції з усіма правами, наданими позивачу, у тому числі з правом подання позову. Згідно п. 5.1 договору, за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн. за кожну справу. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 3 робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього. Згідно п. 7.1, договір укладений на строк до 23.12.2022.
Отже, розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.
Згідно з підписаним між сторонами за договором № 2-01/2022-ВР від 14.01.2022 актом виконаних робіт від 03.11.2022, Адвокатським бюро "Гедз" надано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ" правничу допомогу, зокрема, по страховій справі № ДККА-75562, страхувальник ОСОБА_1 , дата ДТП - 19.04.2021; клієнт за виконану роботу сплачує Адвокатському бюро гонорар у розмірі 5000,00 грн. за кожну справу, що в загальному розмірі становить 15000,00 грн. (за три страхових справи згідно акту).
Сума 15000,00 грн., згідно вказаного акту, сплачена позивачем на користь АБ «Адвокатське бюро "Гедз" згідно з платіжним дорученням № 4552 від 03.11.2022, копія якого наявна в матеріалах справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідач у відзиві зауважив, що підготовка даної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної підготовки, оскільки справа є малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви за таку послугу адвоката як: повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Звернув увагу, що така послуга як копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребувала професійних навичок. Вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 1000,00 грн.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Відповідачем не обгрунтовано необхідність зменшення витрат до 1000,00 грн.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 4569,50 грн. витрат професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 46, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 30859524) 14959 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 3907 (три тисячі дев'ятсот сім) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 04 коп. 3% річних, 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 43 коп. пені, 4569 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 44 коп. судового збору.
Узадоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постановити ухвалу про повернення Приватному акціонерному товариству "Страхова компаня "УСГ" з державного бюджету 112,19 грн. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 20 грудня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко