Постанова
Іменем України
25 жовтня 2007 року
Справа № 20-12/183-2/283
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Відейко Володимир Юрійович, довіреність № б/н від 10.05.2007;
представник відповідача, не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС - поставка" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 03 вересня 2007 року у справі № 20-12/183-2/283,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС - поставка" (вул. Ревякіна, 1, Севастополь, 99009)
до товариства з обмеженою відповідальністю "СМК БудІнвестКомплекс" (вул. Совєтська, 26/1, Севастополь, 99028, вул. Гагаріна, 17, Севастополь, 99028)
про стягнення збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 16958,77грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “СМК “Будінвесткомплекс» про стягнення збитки в розмірі 16875,0 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 83,77 грн., а всього 16958,77 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03 вересня 2007 року у справі №20-12/183-2/283 (суддя Шевчук Н.Г.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС поставка" до товариства з обмеженою відповідальністю "СМК БудІнвестКомплекс" про стягнення збитків та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16958,77грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка» звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд.
У судове засідання, призначене на 25.10.2007 представник товариства з обмеженою відповідальністю "СМК БудІнвестКомплекс", не дивлячись на те, що був сповіщений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка» поставило товариству з обмеженою відповідальністю “СМК Будінвесткомплекс» бензин А -92, бензин А -95 та дизельне паливо на загальну суму 20875 грн, що вбачається з витратної накладної № 13475 від 05.02.2007; рахунку -фактури № 669 від 05.02.2007 та довіреності № ЯМФ № 054703 від 05.02.2007.
Згідно гарантійного листа товариство з обмеженою відповідальністю “СМК “Будінвесткомплекс» зобов'язався оплатити отримане паливо на суму 20875,0 грн. в строк до 16.03.2007, однак, зобов'язання виконав частково, в результаті чого, станом на 24.04.2007 у нього утворилася заборгованість в розмірі 16875,0 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка» 24.04.2007 надіслало на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “СМК Будінвесткомплекс» лист № 127 про погашення заборгованість протягом семи календарних днів, однак, відповідач заборгованість не погасив.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заявлена до стягнення сума є заборгованістю відповідача перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних. Однак вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних позивачем не були заявлені.
Згідно частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
У пункті 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/223 від 12.05.1999 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»,зазначено,що господарський суд, приймаючи рішення про відшкодування збитків, на підставі пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України може, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору.
Однак суд не вправі змінювати предмет позову, розглядати позовні вимоги,які не були заявлені позивачем.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до пункту 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд міста Севастополя правомірно відмовив у задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка».
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка» викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АЗС поставка» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03.09.2007 у справі № 20-12/183-2/283 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут