справа № 20-11/397
"16" жовтня 2007 р. 11:20 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Дмитрієва В.Є., при секретарі: Щербань М.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Севастопольського державного підприємства “Атлантика»
про стягнення господарських санкцій,
Представники сторін :
позивач - Кухаренко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007;
відповідач -Абалмасова Н.С., довіреність № 061 від 14.09.2006;
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення господарських санкцій.
Ухвалою суду від 03.10.2007 відкрите провадження у справі, у справі було призначено попереднє судове засідання.
В попередньому судовому засіданні представники сторін, в порядку ч. 3 ст. 121 кодексу адміністративного судочинства України, заявили письмове клопотання про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.
Попереднє судове засідання було відкладене на 10.10.2006.
Ухвалою від 10.10.2006 підготовче провадження по справі закінчено, адміністративна справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні 18.10.2006.
Відповідач надав суду відзив, у якому позовні вимоги не визнає, обґрунтовує тим, що СДП “Атлантика» знаходячись у важкому фінансовому стані не мало власних коштів для створення робочих місць інвалідів, але приймало заходи для створення робочих місць інвалідів відповідно до вимог діючого законодавства. Також відповідач наголошує на тому, що СДП “Атлантика» з 15.10.2002 знаходиться у процедурі банкрутства, не має прибутку, а протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін та третьої особи роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -
Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 21.03.1991 № 875-XII із змінами та доповненнями (далі -Закон) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.
Згідно зі статтею 10 Закону фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.
Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, затверджена Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49) за 2006 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 11 місць від загальної кількості працюючих на підприємстві (282 осіб), фактично на підприємстві у 2006 році працювало 8 інвалідів. Тобто середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на 3 чоловіка. Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2006 рік склала 7794,33 грн.
Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 23383,0 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону - порушення термінів сплати адміністративно -господарський санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. Таким чином, відповідач порушив термін сплати адміністративно -господарських санкцій, в результаті чого, на погляд позивача повинен сплатити пеню в розмірі 1190,0 грн.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку оплати підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій у відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підприємства зобов'язані вживати всіх залежних від них заходів для недопущення господарського правопорушення, яким, зокрема, є невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. До числа таких заходів відносяться обов'язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робочі місця інвалідів та про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314.
Згідно пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
У пункті 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідач надав суду звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за лютий -грудень 2006 р., однак ці звіти не містять відомостей про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (арк. справи 27-38).
Таким чином відповідачем порушені вимоги пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», яким встановлено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону, сплату штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем не були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, а Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не звільняє платника єдиного податку від сплати штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.10.2002 відносно відповідача порушено провадження по справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Севастопольське державне підприємство “Атлантика» знаходиться в стадії санації, має велику кредиторську заборгованість по заробітній платі, працює збитково, скорочує численність штатних працівників, фінансове положення підприємства є важким, у зв'язку з чим у підприємства відсутні грошові кошти для проведення атестації робочих місць для інвалідів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Відповідно до пункту 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
В постанові Верховного Суду України від 02.08.2005 по справі № 33/137-04 викладена наступна правова позиція: “Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу тільки відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю. Іншими словами, по смислу цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня і штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються».
Таким чином, враховуючі що зобов'язання відповідача щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з дотриманням встановлених нормативів у 2005 році виникло уже після введення мораторію, на нього в цей час не може бути нарахований штраф за невиконання цього зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.09.2006 по справі № 20-7/260.
При викладених обставинах, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за те, що кількість працюючих інвалідів в 2005 році була менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
2. Копії постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис В.Є.Дмитрієв
6
З оригіналом згідно
Суддя В.Є.Дмитрієв
повний текст постанови виготовлено 22.10.2007
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів - 99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А
Севастопольське державне підприємство “Атлантика» -99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10