№566/1114/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2022 року смт. Млинів, Рівненська обл.
Суддя Млинівського районного суду Рівненської області Бандура А.П. розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 Дубенського районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області
_____________________________________________________________________________
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,
жительки АДРЕСА_1
місце роботи, посада: приватний підприємець
документ, що посвідчує особу: паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Млинівським РВ УМВС України 17 червня 1999 року
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 16 листопада 2022 року серії ВАВ №409176 вбачається, що ОСОБА_1 , 16 листопада 2022 року, о 16 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , порушила порядок провадження господарської діяльності, здійснювала торгівлю алкогольними напоями - пивом алкогольним, без одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушила п.19 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КУпАП, а саме провадження господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, захисник ОСОБА_2 - адвокат Новосад В.О. звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності захисника Новосада В.О. та особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
02 грудня 2022 року до суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Новосада В.О. в якому він просить винести постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, посилаючись на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить будь яких даних про здійснення господарської діяльності по продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків пива алкогольного, як о 16 год. 30 хв., 16 листопада 2022 року, так і в інший день та час, як громадянкою ОСОБА_1 , так і приватним підприємцем ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні та фактичні докази, тобто, будь-які фактичні дані, про наявність події і складу (об'єктивної та суб'єктивної сторони, а також суб'єкту, як такого) скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких мотивів.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.
Кваліфікація того чи іншого правопорушення здійснюється шляхом встановлення його складу. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом ознак, які характеризують дане діяння як адміністративне правопорушення і відрізняють його від інших правопорушень. Іншими словами, склад правопорушення - це встановлена правом сукупність ознак, при наявності яких анти-суспільне діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Склад адміністративного правопорушення включає: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі ч. 1 та ч. 2 ст. 55ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а й системний характер таких дій, їх самостійний і ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Абзацом 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" визначено, що господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська дальність) або без такої мети (некомерційна господарська дальність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Абзацом 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами законодавства про відповідність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" передбачено, що здійснення фізичною особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, чи зареєстрованими юридичними особами та суб'єктами підприємництва - фізичними особами діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за умови, що отриманий доход не становить великого розміру складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 чи статтями 160, 160-2, 164-3, 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення або Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел". Дані роз'яснення застосовуються судом під час розгляду даного адміністративного провадження.
Виходячи з наведеного, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП є обов'язкове встановлення наявності в діях особи, яка притягується до відповідальності ознак господарської діяльності, зокрема систематичного характеру таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що охоплюється об'єктивною стороною вказаного правопорушення і повинно бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
Так, як стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначені свідки правопорушення, які могли б підтвердити обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, не відібрані їх пояснення.
Крім того, санкція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає конфіскацію грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, або без такої, однак протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього не містять відомостей та доказів, які підтверджують продаж пива та суму отриманих коштів.
Не надано також доказів систематичності дій особи, у відношенні якої складено протокол, що є обов'язковою ознакою господарської діяльності та наявність мети отримання прибутку.
За таких обставин, суд не має можливості притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, стосовно ч. 1 ст. 164 КУпАП у протоколі необхідно зазначати наступні обставини:
- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер);
- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
- інші обставини, які мають істотне значення.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Матеріали справи не містять доказів ініціативного характеру дій ОСОБА_1 існування інших фактів здійснення організаційно-господарських заходів із алкогольними напоями, тобто здійснення нею такої діяльності систематично, а також доказів отримання нею за реалізацію продукції прибутку.
Оскільки, факт систематичного (неодноразового) здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 не встановлений, то в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Стаття 164 КУПАП є бланкетною, що вимагає встановлення не тільки факту вчинення певного діяння, а також встановлення факту порушення цим діянням певних положень закону (або підзаконного акту), з посиланням на цей закон (або підзаконний акт), а у протоколі про адміністративне правопорушення цього не зазначено.
Таким чином, суд перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не підтверджена наявними доказами безсумнівно, відтак провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На підставі наведеного,
керуючись ст.247 п.1, ст.284ч.1 п.3, ст. 294 КпАП України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Речі вилучені для тимчасового зберігання - пиво алкогольне «Десятка світле» ємністю 1 літра в кількості 3 (три) штуки, пиво алкогольне «Віденське» ємністю 1 літра - 7 (сім) штук, пиво алкогольне «Віденське) ємністю 0,5 літра - 16 (шістнадцять) штук, пиво «Київське» ємністю 0,6 літрів - 14 (чотирнадцять) штук, пиво алкогольне «Корабельне», ємністю 1,96 літри - 1 (одна) штука повернути ОСОБА_1 .
Повний текст постанови складений 20 грудня 2022 року.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області, який виніс постанову.
Суддя: А.П. Бандура