Дата документу 20.12.2022Справа № 643/3248/21
Провадження № 2/554/5696/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року
м.Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Петрова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2021 року до Московського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави, вказана позовна заява підсудна Октябрському районному суду м. Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022 зазначену справу передано у провадження судді Октябрського районного суду м. Полтави Петрової Н.М.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 25.02.2021, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 18.11.2022 вищевказану заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків з моменту отримання вказаної ухвали.
Копії вказаних ухвал суду направлені на поштову адресу позивача, зазначену в позовній заяві, але станом на 20 грудня 2022 недоліки, зазначені в ухвалах суду від 25.02.2021 та від 08.11.2022 не усунуто, будь-яких документів на виконання ухвали суду не надходило.
Згідно ч.4ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Крім того, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки позивач у зазначений в ухвалі строк не усунув недоліки позовної заяви, її слід вважати неподаною і повернути заявнику.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з аналогічним позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 260, ч. 2 ст. 261 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати перешкоди, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Петрова