Дата документу 19.12.2022Справа № 554/11623/22
Провадження № 1-кп/554/1374/2022
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кобеляки Полтавської області, громадянина України, з середню-спеціальною освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця військової служби за мобілізацією у військовому званні «солдат», водія другого відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України,
установив:
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1 від 27.02.2022, солдата ОСОБА_5 з 27.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія другого відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, старший солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком для громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Будучи старшим розвідником розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХГУ, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХГУ, п.п. 4, 6 Розділу І, п. 2 розділу X «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 червня 2005 року №359, зобов'язаний додержуватись вимог Конституції України, Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження ним військової служби, не допускати вчинення злочинів, дбайливо використовувати військове майно, не допускати його втрати, знищення чи розкрадання, відповідати за збереження і правильну експлуатацію наданої йому у тимчасове службове користування і закріпленої за ним зброї та бойових припасів, не допускати ганебних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки, постійно мати зброю при собі, забезпечити належний порядок її охорони, обліку, зберігання і використання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Згідно ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та Законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців певні обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 127 Статуту, рядовий (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна, зброї.
У відповідності до ст. 128 Статуту, солдат зобов'язаний підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою.
Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї, боєприпасів у Збройних Силах України визначений Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №359 (надалі - Інструкція).
Так, відповідно до п.п. 2, 3 розділу X «Особливості збереження стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат під час ведення бойових дій, проведення антитерористичної операції» зазначеної Інструкції, військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі. У разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі (ящику). Місця, де зберігаються стрілецька зброя та боєприпаси, повинні постійно перебувати під охороною.
У порушення вищевказаних нормативно-правових актів солдат ОСОБА_5 діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків став на злочинний шлях при наступних обставинах.
Так, 28.02.2022 за військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 водієм розвідувального взводу солдатом ОСОБА_5 закріплено особисту стрілецьку зброю - автомат АК-74 № НОМЕР_2 в комплекті з чотирма магазинами та штик-ножом, про що він розписався в книзі видачі зброї і боєприпасів та зроблено відповідний запис у його військовому квитку НОМЕР_3 , а також видано боєкомплект до вказаного автомату - 120 набоїв 5.45 мм., за які він також розписався в книзі видачі зброї і боєприпасів військової частини.
У подальшому солдат ОСОБА_5 у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, тобто діючи зі злочинною самовпевненістю, 05.08.2022 не здав відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу, а залишив без нагляду ввірену йому зброю та боєприпаси в кімнаті відпочинку казарми військової частини НОМЕР_1 та вибув у звільнення, а повернувшись 08.08.2022 виявив її відсутність, тобто втратив ввірену йому для службового користування зброю та боєприпаси, а саме автомат АК-74 № НОМЕР_2 , чотири магазина до автомату АК-74 та 120 набоїв 5.45 мм., внаслідок порушення правил їх зберігання,в умовах воєнного стану.
Вжитими пошуковими заходами командуванням військової частини НОМЕР_1 та визначеними відповідальними посадовими особами з числа зазначеної військової частини автомат АК-74 серійний номер № НОМЕР_2 та боєприпаси відшукати не вдалося.
Відповідно до довідки-розрахунку про вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати майна озброєння служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 , № 9/2/5769 від 03.10.2022, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , де військова частина НОМЕР_1 перебуває на забезпеченні, вартість автомату АК-74 № НОМЕР_2 - 1987 р.в. складає 4579,61 грн. та 120 шт. набоїв - 31,56 грн. Отже, солдатом ОСОБА_5 втрачено військового майна на загальну суму 4611,17 грн.
12.10.2022 року між прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 на підставі ст. 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з угодою ОСОБА_5 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 3 ст. 413 КК України у виді 2 років позбавлення волі з застосуванням положення ст. 69 КК України та переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, який віднесений до нетяжкого злочину.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення сторонами угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена у межах санкції ч. 3 ст. 413 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Судові витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 100, 126, п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12.10.2022 року між прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, та призначити покаранняіз застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Вирок суду може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через Октябрський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення обвинуваченою, її захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7