Справа № 199/9463/22
Провадження (3/199/5312/22)
ПОСТАНОВА
іменем України
20.12.2022 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Савченко Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу від 29.10.2022 року про адміністративне правопорушення - 23.09.2022 року о 16:00 год., ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , вчинила психологічне домашнє насильство, висловлювала образи та погрози в бік сина, ОСОБА_3 .
Згідно ст.277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 розглядаються протягом доби. ОСОБА_2 була судом належним чином повідомлена на 20.12.2022 року шляхом направленням поштового повідомлення, явка останньої для розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді органом який склав протокол про адміністративне правопорушення забезпечена не була, крім того до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, вважаю що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, з наступних підстав.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за вчинення домашнього насильства в сім'ї. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Санкція ст. 173-2 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До протоколу про адміністративне правопорушення не долучені жодні докази притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: Є.М.Савченко