Справа № 199/9048/22
(2-н/199/735/22)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2022 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Ю.Ес.Ай» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Ю.Ес.Ай» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, компенсації за 80 календарних днів невикористаної відпустки, у загальному розмірі 31702,27 гривень.
Дослідив матеріали справи, суд вважає, що слід відмовити у видачі судового наказу в частині стягнення вихідної допомоги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.161 ч.1 п.1 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці", структура заробітної плати є наступною:
- Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України N 5 від 13.01.2004 року, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать:
- нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках;
- винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема:
- винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за
вислугу років (стаж роботи);
-премії, що виплачуються у встановленому порядку за
спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші; премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
- одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
- грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;
- вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
- кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).
Разом із тим, вихідна допомога за своєю правовою природою - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги заявника про видачу судового наказу про стягнення вихідної допомоги та компенсації за 80 календарних днів невикористаної відпустки не відповідають вимогам ст.161 ч.1 п.1 ЦПК України, оскільки не є вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку.
Відповідно до ч.1 п.3 ст.161 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч.1 ст.165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи, те, що заявник просить стягнути вихідну допомогу та компенсацію за 80 календарних днів невикористаної відпустки, що не передбачено ст. 161 ЦПК України, вважаю, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення вихідної допомоги, слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що останній має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості в порядку позовного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161,166,353 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Ю.Ес.Ай» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя