Справа № 522/22618/20
Провадження по справі № 1-кп/522/661/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020161500001522 від 19.09.2020 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кутаїсі, Республіки Грузія, грузина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт № 12020161500001522 від 19.09.2020 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, проти задоволення якого захисник та обвинувачений заперечували та просили обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ухвалою Приморського районного суду м Одеси від 17.12.2020 року було задоволено клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думку прокурора, захисника та у зв'язку з введення військового стану, та не доставкою обвинуваченого до суду, суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, реєстрації та постійного місця мешкання на території України не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, що свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків, які б могли слугувати дієвим стримуючим фактором від здійснення останнім протиправних дій.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , за один з яких передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.
Крім того, як зазначено прокурором в клопотанні, після скоєння кримінального правопорушення, останній з місця скоєння кримінального правопорушення зник та намагався уникнути відповідальності за вчинений злочин, що доводить заявлений прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд приймає до уваги наявність тяжких наслідків, оскільки кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_3 із застосуванням фізичного насилля стосовно потерпілого ОСОБА_6 , що може свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілого та свідків, з метою зміни чи спотворення їх свідчень на свою користь, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває в розшуку за Луцьким ВП в Волинській області, ОРД № 18-19 від 15.02.2019 року, із дозволом судді на затримання, що вказує на те, що існують ризики, передбачені п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення, так як він офіційно не працевлаштований, не має постійного місця реєстрації та проживання в м. Одесі, та засоби його існування не відомі.
Будь-яких доказів, які б спростовували наведені в клопотанні прокурора обставини, стороною захисту суду представлено не було.
Доказів на підтвердження наявності у власності або користуванні обвинуваченого житла, що надавало б суду можливість застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, стороною захисту представлено не було.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, колегія суддів вважає можливим продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , даних щодо особи обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку про можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який здатен запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Згідно п. 20.5 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Керуючись ст.ст. 110, 132, 176, 177, 178, 183, 314-315, 372, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 18.02.2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, з моменту вручення її копії.
Головуючий суддя:
20.12.22