РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
08.12.2022
м. Одеса
Справа № 522/3056/22
Провадження № 2/522/3159/22
Приморський районний суд м. Одеси у складі судді Ярема Х.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
09.02.2022 до суду надійшла позовна заява ТОВ «Комбі» до ОСОБА_1 .
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 535,97 грн., з яких: 3 000 грн. - тіло кредиту, 7 535,97 - проценти за користування коштами.
07.06.2022 відкрито провадження у справі.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлялась належним чином в порядку встановленому п. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом повідомлення через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Позов обґрунтовано тим, що 04.05.2021 між ТОВ «ФК «Комбі» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір у формі електронного документу, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк 14 днів, тобто до 18.05.2021. Однак не виконала умови взятого на себе зобов'язання, не погасила кредитну заборгованість та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на 14.12.2021 утворилась заборгованість в розмірі 10 535,97 грн., яка складається основної заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом.
Судом встановлено такі фактичні обставини.
04.05.2021 між ТОВ «ФК «Комбі» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено кредитний договір № 3163705462-023422 у формі електронного документу, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит 3 000 грн., строком дії на 14 днів - до 18.05.2021.
Згідно з Анкетою клієнта №23422 (ІПН 3163705462) 04.05.2021 на картковий рахунок за реквізитами картки № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», зараховано кредитні кошти 04.05.2021 о 09:20:32 в сумі 3 000 грн.
Відповідно до п. 1.4 договору базова процентна ставка становить 1.99 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним та складає 726,35 % річних.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що індивідуальна процента ставка становить 1.8905 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що є 690.0325 % річних.
Відповідно до п. 1.6 договору за користування кредитом протягом узгодженого періоду позичальник зобов'язаний сплатити товариству проценти, нарахування яких здійснюється за індивідуальною процентною ставкою.
Відповідно до п. 10.8 договору (після 3 дня від дати закінчення узгодженого періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеному в п. 10.3.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з графіком розрахунків до Договору №3163705462-023422 (Додаток 1) розраховані суми процентів за користування позикою та термін повернення позики: дата платежу 10.05.2021, кредит 3 000 грн., відсотки 397,01 грн., всього 3 397,01 грн.
Згідно з розрахунком ТОВ «ФК «Комбі» заборгованість станом на 14.12.2021 становить 10 535,97 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість за кредитом, 7 535,97 грн. (397,02 (сума відсотків за користування коштами впродовж узгодженого періоду) + 7 138,95 (сума відсотків за користування коштами після закінчення узгодженого періоду) - заборгованість за відсотками по кредиту.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1, 6 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ТОВ «ФК «Комбі» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщення на сайті ТОВ «ФК «Комбі»: neocredit.com.uaу загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою товариства до укладання договору.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Комбі» кредитний договір, шляхом використання електронного цифрового підпису.
Згідно з п. 10.1 договору він є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним у візуальну форму.
При цьому, відповідно до п. 10.10 договору невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Комбі». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися правил, текст який розміщений на сайті ТОВ «ФК «Комбі».
Судом встановлено, що відповідач в момент реєстрації на сайті позивача створив свій особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок та який забезпечував позивачу повну взаємодію з відповідачем, постійний доступ до інформації та документів, необхідних для укладення/виконання договору. Через особистий кабінет відповідач здійснив заповнення заявки на отримання кредиту, вказав всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення. Позивач проінформував відповідача про прийняте рішення щодо видачі кредиту смс-повідомленням на телефонний номер НОМЕР_2 та можливість укладення договору відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" та ст.ст. 641, 642 ЦК України. Відповідач в особистому кабінеті ознайомився з пропозицією позивача щодо укладення електронного договору (офертою), яка була розміщена в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Відповідач надав відповідь позивачу електронним повідомленням (п. 3.16 Правил) про ознайомлення та повне і безумовне прийняття (акцепт) оферти позивача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором (пароль надісланий відповідачу в смс-повідомленні), у відповідності до абз. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". Позивач надав підтвердження про укладення договору шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті відповідача.
Відповідачу на особистий телефонний номер було направлено повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який було введено відповідачем разом з паролем особистого кабінету у відповідну графу для підписання електронного кредитного договору. У кредитному договорі в розділі "Реквізити сторін" відобразився введений відповідачем електронний підпис одноразовим ідентифікатором - смс-код.
Без отримання смс-повідомлення пароля, без здійснення входу на веб-сайт позивача за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, позивач надав відповідачу кредит на суму 3 000 грн. Позичальник суму кредиту не повернув, тому така підлягає стягненню.
Крім того, позивачем нараховано 7 535,97 грн. процентів за користування кредитом.
Суд зазначає, що в Договорі, підписаному сторонами, зазначено розмір відсотків за користування кредитом (п. 1.4, 1.5 Договору).
Відповідно до п. 1.4 договору базова процентна ставка становить 1.99 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним та складає 726,35 % річних.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що індивідуальна процента ставка становить 1.8905 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, що є 690.0325 % річних.
Відповідно до п. 1.6 договору за користування кредитом протягом узгодженого періоду позичальник зобов'язаний сплатити товариству проценти, нарахування яких здійснюється за індивідуальною процентною ставкою.
Відповідно до п. 10.8 договору (після 3 дня від дати закінчення узгодженого періоду) чи його дострокового розірвання у розмірі, визначеному в п. 10.3.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, інший, ніж розмір процентів, ніж визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони обумовили в п. 10.3.2 договору. - 3,99 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування.
Згідно з умовами договору строку кредиту до 18.05.2021.
Так, з 04.05.2021 по 18.05.2021 ТОВ «ФК «Комбі» нарахувало позичальнику проценти за користування кредитом в розмірі 397,02 грн.
Водночас після закінчення строку на який було надано кредит, проценти нараховано за умовами п. 10.8 договору на підставі ст. 625 ЦК України.
Тому стягнення з позичальника заборгованості відсотками кредиту суд також вважає обґрунтованими.
Щодо витрат на правову допомогу.
23.08.2022 позивач подав заяву про розподіл судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України. Заявляє, що понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу складають 5 000 грн. В позові також просив стягнути витрати на правничу допомогу 5 000 грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожному гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду також вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наданих представником позивача доказів на підтвердження понесених витрати на правову допомогу суд з'ясовано наступне.
31.08.2021 між АО «Грищенко та партнери Одеса» в особі керуючого партнера Бойко Н.І. та ТОВ «ФК «Комбі» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги. Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу щодо представництва клієнта у судах будь-якої (п.1.2 Договору).
Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків (п. 4.1 Договору).
Згідно з Актом виконаних робіт від 13.12.2021, який підписаний обома сторонами Договору, Клієнту надано правову допомогу у вигляді:
- підготовки та подання позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеси щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 (6 годин роботи адвоката) вартістю 3 000 грн.;
- подання інших процесуальних заяв та подальше ведення справи в суді (2 години) вартістю 2 000 грн.
Клієнт зобов'язався сплатити суму протягом п'яти календарних днів з дня підписання Акту. Платіжним дорученням № 525 від 17.11.2021 клієнт сплатив на користь Адвокатського об'єднання згідно з рахунком №164 від 15.11.2021 юридичні послуги у розмірі 10 000 грн.
Перевіривши надані адвокатом докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. неспівмірні зі складністю справи та частково документально не підтверджуються.
Суд у вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу повинен враховувати, як доведеність, так і пов'язаність цих витрат з розглядом справи.
Справа розглядалась в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. Представник позивача просив справу розглядати без його участі. Тому витрати адвоката в частині подання інших процесуальних заяв та подальшого ведення справи в суді (2 години), що становить 2 000 грн, як зазначено в акті виконаних робіт, не відповідають дійсності, а тому не підлягають задоволенню судом.
Оцінюючи характер наданої адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що ця справа є не є складною справою, а судова практика у цій категорії спорів є виробленою, зрозумілою та сталою. Тобто, дана справа є типовою та незначної складності, тому складення позову у даній справ не потребує затрат в 3 000 грн.
Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів. Разом з тим, суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Підсумовуючи свої міркування суд вважає справедливим відшкодування позивачу його судових витрат на правничу допомогу у сумі 1 000 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -.
Також відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 481,00 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» (ЄДРПОУ 43369684) заборгованість за кредитним договором № 3163705462-023422 від 04.05.2021 у розмірі 10 535 (десять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) гривень 97 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комбі» 1 000 (одну тисячу) гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 20.12.2022.
Суддя Ярема Х.С.