Справа № 541/2183/22
Номер провадження 2/541/768/2022
РІШЕННЯ
іменем України
07 грудня 2022 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради,
встановив:
13 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 10 квітня 2013 року по 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні дитини не приймає, ніяким чином не піклується про неї, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться навчанням, станом здоров'я, тому позивач просить суд позбавити його батьківських прав щодо їх малолітньої дитини.
Ухвалою судді від 18 жовтня 2022 року відкрито провадження в цивільній справі (а.с. 27).
03 листопада 2022 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 39).
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явились. Адвокат Акрітов П.К. направив заяву, в якій просив провести судове засідання у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області в судове засідання не з'явився, направив висновок виконавчого комітету Миргородської міської ради від 21 листопада 2022 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, копію заяви від 02 листопада 2022 року ОСОБА_2 , в якій він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис 253 від 14 квітня 2009 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області).
Шлюб, укладений 10 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької област від 06 листопада 2017 року і (а.с.15, 16).
За змістом ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Приписами ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя.
У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст. 141 СК України, мати , батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між особою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той, із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
У висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миргородської міської ради про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав від 21 листопада 2022 року зазначено, що виконавчий комітет Миргородської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доказів на спростування наведених фактів, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» закріплює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року).
Відповідно до заяви від 02 листопада 2022 року ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності з ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої ОСОБА_3 . Участі у вихованні, лікуванні не приймає, не турбується про здоров'я дитини. Фінансової допомоги для виховання та утримання дочки не надає, не виявляє у відношенні до неї батьківської турботи, подав заяву про згоду на позбавлення його батьківських прав, що дійсно вказує на неналежне виконання батьківських обов'язків, свідоме нехтування батьківськими обов'язками в розумінні законодавчих положень. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтованим і таким, що відповідає інтересам дитини та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 79, 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Таким чином, у даному випадку аліменти необхідно стягнути з 13 вересня 2022 року.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 992,40 грн та на користь держави 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 206, 263, 265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради, задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , починаючи стягнення з 13 вересня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2022 року.
Суддя: О. М. Вірченко