Справа № 526/2574/22
Провадження № 3/526/1128/2022
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2022 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП №1 Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає по АДРЕСА_1 , іден. код невстановлений,
за ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
16 листопада 2022 року об 17 год. 39 хв. ОСОБА_1 по вул. Кіндратенка в м. Гадяч керував транспортним засобом - автомобілем Мерседес Бенц С 180, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить дата в протоколі про адміністративне правопорушення про ознайомлення з місцем та часом розгляду справи, а також відеозапис з боді - камери, де ОСОБА_1 повідомлено про дату та час розгляду справи в суді. Клопотання про перенесення розгляду справи від нього не надходило.
Частина 2 ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкову присутність при розгляді справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи положення ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, постановою від 16.11.202 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУПАП та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що автомобіль Мерседес Бенц, проїхав на червоне гасло світлофору назустріч патрульному автомобілю поліції, після чого патрульний автомобіль поліції відразу ж поїхав за ним, постійно знаходився в їх полі зору та по вул. Кіндратенка даний автомобіль був зупинений працівниками поліції. Після зупинки автомобіля за кермом транспортного засобу знаходився чоловік, який назвався ОСОБА_1 та який в подальшому відмовився проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння та намагався уникнути відповідальності, не визнаючи надані йому докази управління автомобілем.
Таким чином суд вважає неспроможними пояснення ОСОБА_1 про його знаходження в автомобілі на узбіччі дороги на момент приїзду працівників поліції.
Крім цього ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за те, що цього ж дня і в цей же час, керуючи автомобілем здійснив рух на заборонений сигнал світлофору. Вказана постанова набрала законної сили, ОСОБА_1 не оскаржена, тому має для суду преюдиційне значення при винесенні даної постанови.
Невизнання вини розцінюю як спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП і є належним та допустимим доказом.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, ... а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 слід піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу з одночасним позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, оскільки керування транспортними засобами у стані сп'яніння несе громадську небезпеку і може потягнути за собою більш тяжкі наслідки. Крім того протиправна поведінка свідчить про неналежне відношення до забезпечення безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 401,130 ч.1, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496.20 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення та судовий збір вноситься особою, що притягнута до адміністративної відповідальності в установу банку України.
Штраф має бути сплачений особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу - 34000 грн., а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя: Л. В. Максименко