П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/10169/22
Головуючий в 1 інстанції Корой С.М.
рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області, а саме: визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-22908-51У від 27 липня 2021 року про сплату боргу (недоїмки); зобов'язання здійснити коригування даних інтегрованої картки платника шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) в розмірі 3 300,00 грн; стягнення на користь позивача шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю контролюючого органу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року частково задоволено позовні вимоги, саме: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2021 року №Ф-22908-51У; зобов'язано здійснити коригування даних інтегрованої картки платника, шляхом вилучення відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 3 300,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що апелянтом у межах спірних правовідносин правомірно нараховано позивачу зобов'язання зі сплати єдиного внеску, так як апелянт є особою, що провадить незалежну професійну діяльність, а тому незалежно від факту здійснення такої діяльності, або сплати за неї єдиного внеску третіми особами, має сплачувати єдиний внесок.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на здійснення адвокатської діяльності, згідно свідоцтва № 003051 від 20 вересня 2017 року (а.с. 14-16).
Згідно даних інтегрованої картки платника КБК 71040000 «Єдиний внесок фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» по позивачу рахується заборгованість, за період з 20 січня 2020 року по 19 січня 2021, у сумі 9 045,20 грн, а з 19 січня 2021 року по 31 травня 2021 року, у сумі 12 345,20 грн.
Отже, з вказаної інтегрованої картки платника вбачається, що позивачу 19 січня 2021 року збільшено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на 3 300,00 грн.
В свою чергу, 27 липня 2021 року відповідачем винесено податкову вимогу форми «Ф» № 22908-51У, з якої вбачається, що у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, яка становить 3 300,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаною податковою вимогою, вважаючи її протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як позивач у період жовтень-грудень 2020 року не провадив адвокатську діяльність, відповідно і доходів від незалежної професійної діяльності не отримував, однак отримував соціальну допомогу, з якої сплачено страхові внески, а тому визначена в оскаржуваній вимозі сума недоїмки зі сплати єдиного внеску фактично є подвійним оподаткуванням та суперечить принципам податкового законодавства, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності вимоги Головного управлінню ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 27 липня 2021 року.
В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю та перебуває на податковому обліку, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
При цьому, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що законодавцем встановлено обов'язок сплати особами, які провадять незалежну професійну діяльність, мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності.
З іншого боку, позивач вважає, що він не має сплачувати спірну заборгованість, так як у спірному періоді він доглядав неповнолітню дитину, а тому єдиний внесок у 4 кварталі 2020 року сплачувався Управлінням соціального захисту населення Суворовського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Між тим, з аналізу зібраних матеріалів справи, а саме довідки форми ОК-5 позивача вбачається, що єдиний внесок у 4 кварталі 2020 року дійсно сплачено за позивача Управлінням соціального захисту населення Суворовського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
Таким чином, судова колегія приходить висновку, що позивач є застрахованою особою, єдиний внесок за яку у 4 кварталі 2020 року сплачував Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, а тому зазначене виключає обов'язок для позивача по сплаті у цей період єдиного внеску, як самозайнятою особою, оскільки зазначене призведе до подвійного оподаткування позивача та порушення принципів податкового законодавства.
При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області здійснити коригування даних інтегрованої картки позивача.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2022 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.