УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
12 грудня 2022 року справа № 580/6073/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративного позову у справі № 580/6073/22
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
17.12.2022 вх. №38175/22 ОСОБА_1 (представник позивача-адвокат Єрьоміна В.А. згідно з ордером АН №1086121) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, виходячи із 100 % підвищеної пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, виходячи із 100 % підвищеної пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 з урахуванням виплачених сум.
Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн (за вимогу немайнового чи майнового характеру не обгрунтовується).
До заяви додається клопотання (без додатків) про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права, яке у позові не визначене.
Загальновідомим є висновок у справі №420/4374/21 ЄДРСР 96969574 (дата набрання законної сили: 23.06.2021) щодо виплати розміру 100 % суми підвищення пенсії за період до 31.12.2019: вимога є передчасною.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому залишається без руху для усунення недоліків.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до п. 4 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Згідно з п. 9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в права.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, на звернення до адміністративного суду, якщо особа вважає, що суб'єктом владних повноважень порушені права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Позивач у порушення п.4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України не зазначив про захист якого саме права чи охоронюваного законом інтересу просить.
Звертаючись до суду адвокат просить зобов'язати відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 до 31.12.2019, проте доказів на підтвердження не надає, у додатках вказує без аркушів: копія позовної заяви для відповідача; копія заяви позивача про визнання права перерахувати і дати розрахунки з 01.01.2018, 01.01.2019; копія відповіді ГУПФУ в Черкаській області з додатком здійсненого перерахунку з 01.01.2018 та 01.01.2019; ордер адвоката; заява про поновлення строку; квитанція про сплату судового збору (у додатках до позову не надано розпоряджень органу ПФУ про призначення/перерахунок пенсії на конкретну дату із обгрунтованим розрахунком деструктивних відхилень до 31.12.2019).
За правилами адвокатської етики і обов'язків сторони у справі адвокат покликаний добросовісно виконувати повноваження представника і не приховувати доказів.
Верховний Суд 17.06.2020 у справі №2540/2873/18 підкреслив ЄДРСР 89896533, що права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивача пенсійний орган не має. Із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 та постанові від 09.04.2020 у справі №640/19928/18.
Варто зазначити, що ні у позовній заяві, ні у клопотанні про строки не йдеться про справу №640/19133/19 у контексті дії у часі постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та з врахуванням раніше виплачених сум за період з 05.03.2019 до 03.09.2019 та/або до 31.12.2019 та/або з аргументацією щодо дії якого саме нормативно-правового акта у часі.
Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду (справа № 9901/313/20) зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, що не ставить під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідує легітимну мету щодо поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 ЄДРСР 95946021 зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
На підставі частин першої та другої статті 123 цього Кодексу у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд визнає неповажними причини, що зазначені у заяві про поновлення строку звернення позивача до суду за захистом прав, зважаючи на таке.
Позивач з покликанням на ч.3.статтю 51 Закону №2262 стверджує, що «перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком», проте доказів щодо рішень КМУ про зміну розміру якої саме складової грошового забезпечення позивача та/або у зв'язку із підвищенням пенсії не надає. Позивач доказів підтвердження вини відповідача (принцип презумпції знання закону закріплений у статті 68 Конституції України; принцип презумпції усвідомлення особою протиправності діяння; необережна форма вини/умисел як кваліфікація злочину) та міру втручання у яке саме право у сфері пенсійного забезпечення допущене суб'єктом владних повноважень з якого саме часу не зазначає.
Представник позивача покликається на рекомендацї щодо роботи судів в умовах воєнного стану (процесуальні строки по можливості продовжуються до закінчення воєнного стану), проте не зазначає поважних причин, що перешкоджали звернутися до відповідача із заявою про виплату перерахованої пенсії з урахуванням 100 % (з 01.01.2018-31.12.2019) до 24.02.2022 (до введення в Україні військового стану), починаючи з 01.03.2018 та з 01.04.2019.
Верховний Суд у справі №990/115/22 від 10.11.2022 зазначив, у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції ( висновки Верховного Суду у справі №500/1912/22? ? від 29.09.2022).
Під час застосування процесуальних норм варто уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, що можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, що пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поновленню належать лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважною може бути визнано причину, що носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Вказані позивачем обставини не є об'єктивною непереборною причиною, що перешкоджала звернутися до суду з позовом, а тому підстави вказані позивачем у заяві для поновлення строку звернення до суду визнаються судом неповажними, позаяк докази на підтвердження не надані.
Представник позивача не обгрунтувала неможливість звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 100 % з дати виникнення права на перерахунок з підтвердженням доказами та/або поважність причин пропуску строку з 01.04.2019, позаяк до заяви не надано жодного додатка для оцінки судом доводів позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення»: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
У ст. 383 КАС України передбачено, що правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду у справі №520/11829/17 від 27.11.2018).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, позаяк примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404 у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Під час розгляду позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження (постанова від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 К/9901/50946/18 ЄДРСР 79365485).
Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру на користь особи-позивача. Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Існує особливий порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, визначений ст. 383 КАС України. Відповідно до норм вказаної статті, вирішення таких вимог здійснює суд, який приймав відповідне рішення. Вимоги щодо невиконання відповідачем рішення адміністративного суду або його дії щодо неналежного виконання такого рішення належать розгляду судом, що постановив вказане рішення, в порядку розгляду питань, що пов'язані із виконанням рішення суду.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує (№ 580/5306/21 ЄДРСР 101988826).
Суд дійшов висновку про неповажність наведених у заяві причин пропуску строку та достатні підстави відмовити у поновленні строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення позивача до суду з наведених позивачем міркувань.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дати отримання копії даної ухвали. Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом обгрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надання доказів на підтвердження протиправних рішень, дій та/або бездіяльності за обраним способом згідно частини 1 статті 5 КАС України щодо відмови; розмежування способу захисту порушеного права ініціюванням позову та забезпеченням виконання судового рішення у вирішеній справі; розрахунків недонарахованої/недоотриманої суми перерахованої пенсії станом на яку дату; обгрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права з доказами на підтвердження поважності причин.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА