СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року Справа № 480/6048/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , і просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року.
Позов обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу щодо зарахування до страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 25.03.1994 по 31.12.2000 та з 01.01.2004 по 21.12.2004. Зазначає, що позивач був зареєстрований підприємцем 25.03.1994, державна реєстрація припинена 16.04.2007. Позивач звернувся до податкового органу та отримав відповідь про те, що довідку на підтвердження системи оподаткування надати не має можливості у зв'язку із закінченням строку зберігання документів.
Судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, судом у позивача та відповідача витребувано додаткові документи. Ухвалою суду від 25.10.2022 залучено до участі у справі №480/6048/22 співвідповідачем Головне управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позивачем було подана заява про призначення пенсії за віком, але при розгляді заяви встановлено, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Враховуючи те, що позивачем не надано визначеного законодавством переліку документів для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, відсутні докази сплати страхових внесків, рішенням від 08.10.2021 відмовлено у призначенні пенсії та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшли документи з пенсійної справи позивача, відзив на адміністративний позов не надано.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, позивач у зв'язку із досягненням 60-ти років подав 22.09.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області заповнену анкету застрахованої особи для внесення даних в Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсії та надав додаткові документи.
Рішенням від 08.10.2021 №183750002704 ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовило позивачу у призначенні пенсії.
Підставою для відмови позивача у призначенні пенсії в рішенні від 08.10.2021 зазначено відсутність у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи те, що необхідний стаж повинен становити 28 років, а у позивача наявний стаж 18 років 07 місяців 26 днів. Відмовлено у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року.
Так, під час розгляду документів, наданих до заяви, відповідач зазначив, що до страхового стажу не було зараховано період ведення підприємницької діяльності за період з 23.03.1994 по 31.12.2000, оскільки відсутні дані про систему оподаткування та сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 по 31.12.2004, відсутні дані про сплату страхованих внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
ГУ ПФУ в Сумській області листом б/н б/д повідомило позивача про прийняте рішення від 08.10.2021 №183750002704 та підстави відмови у призначенні пенсії.
Позивач не погодився із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Стаття 115 Закону №1058-ІV визначає пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, згідно з пунктом 4 частини першої якої право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
За змістом рішення від 08.10.2021, яким відмовлено позивачу у зарахування стажу та відмові у призначенні пенсії за віком зазначено, що органом Пенсійного фонду не враховано до загального страхового стажу період підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 25.03.1994 по 31.12.2000, з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутні докази того, на якій системі оподаткування перебував позивач та не сплачені страхові внески.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Так, постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації); заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пп.1);
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (абз.1 пп.2).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (абз.3 пп.2).
Згідно з п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов'язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Аналіз наведених вище норм свідчить на користь того, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Також суд зауважує, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10.06.1994 (далі - Інструкція №5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов'язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).
Згідно з пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов'язкових внесків на державне соціальне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 № 11-1 платники, перелічені в пп. 2.2, 2.4 зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.
Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 року по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах Пенсійного фонду.
Відтак, належними доказами, якими особа може підтвердити періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 - довідка органу Пенсійного фонду про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Ухвалою від 19.09.2022 суд витребував у позивача письмові пояснення із інформацією відносно того, на якій системі оподаткування перебував позивач у період з 25.03.1994 по 21.12.2004, а також надати докази в обґрунтування своїх письмових пояснень; докази про сплату страхових внесків до 01.07.2000 (відповідна довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, тощо); докази про сплату страхових внесків з 01.07.2000 (відповідна довідка Пенсійного фонду України із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, тощо); докази щодо сплати позивачем страхових внесків за період його підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 21.12.2004; докази звільнення позивача з 1 липня 2000 року від сплати страхових внесків (єдиного внеску) (у разі наявності).
Ухвалу суду позивач отримав, але жодні документи, витребувані судом до матеріалів справи, позивачем не надано. Надані до позову документи також не підтверджують та не містять інформації на якій системі оподаткування перебував позивач в спірний період, чи сплату позивачем у вказаний період страхових внесків.
Слід зазначити, що в адміністративному позові позивач взагалі не зазначає систему оподаткування, на якій перебував позивач у спірний період.
На вимогу суду надати додаткові письмові пояснення із інформацією відносно того, на якій системі оподаткування перебував позивач у період з 25.03.1994 по 21.12.2004 позивач жодної інформації не надав, письмові пояснення позивача в матеріалах справи відсутні.
Разом із тим, у суду відсутні підстави на власний розсуд визначати систему оподаткування, на якій перебував позивач у спірний період, без наявності підтверджуючих доказів.
Згідно матеріалів пенсійної справи, наданої відповідачем до матеріалів справи, на час звернення до територіального органу також відсутні жодні докази того, що позивач перебував в спірний період на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, судом враховується, що матеріалами справи підтверджується, що за спірний період, а саме 01.01.2004 по 31.12.2004 відсутні докази сплати позивачем страхових внесків, що підтверджується відповідним витягом за 2004 рік про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , що наданий представниками відповідача із пенсійної справи позивача до матеріалів справи.
Позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 25.03.1994 по 31.12.2000 та з 01.01.2004 по 21.12.2004, не зазначено та не підтверджено жодними доказами на якій системі оподаткування перебував позивач в спірний період.
Отже, надані позивачем докази не дають підстав для зарахування йому до страхового стажу періоду з 25.03.1994 по 31.12.2000 та з 01.01.2004 по 21.12.2004.
Судом враховується, що для підтвердження ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, підтвердженням застосування в зазначений період спрощеної системи оподаткування є свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку.
Позивач не надав доказів, які б у встановленому порядку підтверджували здійснення ним підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування в період з 01.01.1998 по 30.06.2000, а тому і зазначений період не може бути врахований відповідачем при розгляді питання про призначення пенсії позивачу за віком.
Будь-які докази на підтвердження застосування спрощеної системи оподаткування до територіального органу пенсійного фонду надано не було, отже, надання позивачем виключно копії свідоцтва про державну реєстрацію як фізичної особи - підприємцем також не дають підстав для зарахування йому до страхового стажу періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Дослідженими судом доказами, наданими сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також витребуваними за ініціативою суду, не підтверджуються доводи позивача про наявність у нього страхового стажу з 25.03.1994 по 31.12.2000 та з 01.01.2004 по 21.12.2004.
Враховуючи вищезазначене, а також сформовану практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду документально підтверджений стаж позивача недостатній для призначення пенсії за віком, відповідно до вимог чинного законодавства України у ГУ ПФУ в Миколаївській області при розгляді звернення позивача щодо призначення пенсії не було правових підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.
Крім того, вимоги позивача щодо визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області про відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку, звернення позивача щодо призначення пенсії за віком було розглянуто іншим органом ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким і було прийнято рішення від 08.10.2021 про відмову у призначенні пенсії. ГУ ПФУ в Сумській області лише було проінформовано позивача про прийнято рішення та підстави прийняття такого рішення.
Враховуючи зазначені вище обставини, у суду відсутні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року у зв'язку із ненаданням підтверджуючих документів, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного позову слід відмовити.
Суд зазначає, що в разі наявності доказів перебування на спрощені системі оподаткування чи сплати страхованих внесків, позивач не позбавлений права повторного звернення до територіального органу пенсійного фонду для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 25 березня 1994 року по 31 грудня 2000 року та з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2004 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета