ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2022 р. справа № 300/3281/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача, щодо не врахування періодів роботи позивача з 22.10.1985 по 20.04.1992, 03.01.2012 по 23.11.2015, 24.11.2015 по 01.05.2016 на посадах віднесених до категорії посад державної служби. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
02.09.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франкіській області подало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та зазначає, що станом на дату звернення позивачки стаж державної служби складає 12 років 09 місяців 10 днів, що є недостатнім для переведення позивача з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону Україну "Про державну службу". Просить відмовити у задоволенні позову.
06.09.2022 позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується із відзивом з підстав викладених у відповіді та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
19.09.2022 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.04.2022 правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Просить відмовити у задоволенні позову.
28.10.2022 позивач подала до суду клопотання про прискорення розгляду справи.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
30.07.2015 Постановою правління Пенсійного Фонду України за № 13-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436, затверджено "Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України" (далі по тексту - Положення), яке надало можливість подавати заяву на призначення пенсії за допомогою засобів телекомунікації.
Позивач зареєструвалася на порталі Пенсійного Фонду України за допомогою кваліфікованого електронного підпису і 24.03.2022 відправила заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а саме: заповнила атрибути заяви на перевід на інший вид пенсії (персональні дані; адресні дані; дані документів, що посвідчують особу; контактні дані тощо) та прикріпила скан-копії всіх наявних в неї документів, що підтверджують отриманий позивачем стаж державної служби і на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, та відповідні довідки.
07.04.2022 позивач отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 05.04.2022 про результати розгляду заяви № 3256 від 24.03.2022. Відмова мотивована тим, що документально підтверджений стаж позивача державної служби становить тільки 12 років 9 місяців 9 днів. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області врахувало до стажу позивача державної служби періоди роботи з 07.03.1995 по 18.11.1997 (2 роки 8 місяців 12 днів) коли вона працювала в контрольно-ревізійному управлінні в Івано-Франківській області на посаді заступника начальника у відділі ревізій і перевірок використання державних коштів в торгівлі, сфері послуг житлово-комунальному господарстві, транспорті і зв'язку та з 06.12.2001 по 02.01.2012 на посаді заступника начальника контрольно-ревізійного відділу в м. Івано-Франківськ (10 років 0 місяців 28 днів). Фактично свою відмову Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області мотивує тим, що не врахував періоди роботи позивача з 22.10.1985 по 20.04.1992, 03.01.2012 по 23.11.2015, 24.11.2015 по 01.05.2016, посилаючись на те, що посадовими особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать до посад віднесених до категорій посад держаної служби, зазначених ст. 25 Закону України № 3823.
Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області позивач звернулася до суду, за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Відповідачем зараховано стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців 12 років 9 місяців 6 днів.
При цьому, відповідачем не зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 22.10.1985 по 20.04.1992, 03.01.2012 по 23.11.2015, 24.11.2015 по 01.05.2016 на посадах, віднесених до категорії посад державної служби.
Згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , 03.01.2012, її було призначено в Державну фінансову інспекцію в Івано-Франківській області на посаду заступника начальника Івано-Франківської області та на посаду заступника начальника Івано-Франківської об'єднаної державної фінансової інспекції із збереженням 11 рангу державного службовця, з 04.07.2014 позивача було призначено на посаду начальника Івано-Франківської об'єднаної державної інспекції і 23.11.2015 вона була звільнена з посади начальника Івано-Франківської митниці та з посади начальника Івано-Франківської об'єднаної державної фінансової інспекції в порядку переведення до Івано-Франківської митниці ДФС; 24.11.2015 позивач була призначена на посаду начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку головного бухгалтера Івано-Франківської митниці ДФС; 30.11.2015 позивачу було присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи III рангу; 23.02.2016 позивач була переведена на посаду начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності головного бухгалтера, 29.06.2017 присвоєно спеціальне звання інспектора посадової та митної справи II рангу, 29.06.2018 присвоєно достроково спеціальне звання радник податкової та митної справи III рангу; 22.09.2019 звільнена зі служби в Івано-Франківській митниці ДФС.
Верховною Радою України 10 грудня 2015 року прийнято Закон України "Про державну служб" №889-УІІІ, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УIIІ втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 25 Закону №3723-ХІІ було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Згідно із приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі, також Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зі змісту записів трудової книжки позивача вбачається, що за період її роботи їй присвоєні спеціальні звання - "Радник податкової служби III рангу", "Радник податкової служби II рангу", "Радник податкової та митної служби II рангу" та 11 ранг державного службовця.
Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ, положення якого були чинними протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби та митниці - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Разом з цим, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-ХІ1 (надалі, також Закон №509-ХІІ).
Згідно із частиною 5 статті 15 Закону №509-Х11 правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
Частиною 7 статті 15 Закону №509-ХІІ визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини 8 статті 15 Закону №509-ХІІ посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби І рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби І рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби І рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 статті 15 Закону №509-ХІІ передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
З наведеного вбачається, що даною нормою встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723- XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-УІП стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 також передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (надалі, також Порядок №283).
Приписи абзацу 2 пункту 2 Порядку №283 визначали, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзвязку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Отже, як Законом України "Про державну службу" №889-У1ІІ від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього Законів України "Про державну службу" №3723-ХІ1, №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі, також Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Додатком 6 до Постанови № 306 передбачено, що спеціальне звання "Радник податкової та митної справи III рангу" прирівнюється до 6 рангу державного службовця.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Така позиція суду відповідає, зокрема висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13, а також, у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 №591/6970/16-а.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Стосовно стажу роботи позивача в період з 22.10.1985 по 20.04.1992 - суд зазначає, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , вона працювала на посаді старшого ревізора, виконуючого обов'язки начальника та на посаді начальника контрольно-ревізійного відділу Виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів.
Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у Державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.
Отже, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-УІІІ - 01.05.2016, становить 23 роки 7 місяців 05 днів, тобто більше 20 років, при цьому позивач працювала на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом № 889-УІІІ, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкти владних повноважень, які заперечують проти позову, не довели, що діяли у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатила судовий збір у розмірі 992,40 гривень, тому ці витрати слід присудити на її користь, пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.04.2022 про результати розгляду заяви № 3256 від 24.03.2022 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській обл. (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, 04053).
Суддя Шумей М.В.