ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2022 р. справа № 300/4057/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру призначеної пенсії за вислугу років з 80% до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум, із розрахунком підвищення до пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області безпідставно знизило позивачу відсотковий розмір його пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату позивачу в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2298/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.01.2018 перерахувало позивачу його пенсію в розмірі 80% грошового забезпечення. Однак, з 01.04.2019 при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2820/20, зокрема при перерахунку основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі оновленої довідки, виданої довідки Управлінням Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 №36, відповідач знизив відсотковий розмір пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення. Також позивач аргументує свої вимоги протиправністю дій відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при розрахунку та виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення з 01.04.2019 за наслідком проведеного перерахунку пенсії, що призвело до обмеження його законних прав, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.11.2022. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав того, що правове регулювання щодо відсоткового розміру пенсії позивача 80% грошового забезпечення не є справедливим та створює дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян. Зазначив, що максимальний розмір пенсії позивача відповідно до положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-17 від 08.07.2011 не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у зв'язку з чим відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Також, відповідач посилається на порушення позивачем шестимісячного строку, встановленого для звернення до суду. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 23.12.2013 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2298/19, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 із зменшенням основного розміру грошового забезпечення з 80% до 70%. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років в розмірі 80% основного розміру грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум (а.с.7-10).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2820/20, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 року згідно наданої довідки Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 року за № 36 та невиплати ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року по 31.12.2019 року 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 №36, з урахуванням проведених платежів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням проведених платежів (а.с.11-17).
Відповідно до перерахунку пенсії за пенсійною справою №0902003305-СБУ від 07.09.2022 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у справі №300/2298/19 відповідач з 01.01.2018 перерахував позивачу пенсію за вислугу років в розмірі 80% основного розміру грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум (а.с.22).
Згідно перерахунку пенсії за пенсійною справою №0902003305-СБУ від 07.09.2022 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2820/20 відповідач з 01.04.2019 перерахував позивачу пенсію із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 №36. Водночас відповідач зменшив відсотковий розмір пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення та обмежив граничний розмір пенсії у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зокрема призначив позивачу пенсійні виплати в розмірі 17690,00 грн. (а.с.23).
За результатом розгляду адвокатського запиту, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 09.09.2022 №0900-0202-8/31068 повідомило, що у судові рішення виконуються відповідачем у межах покладених зобов'язань. У випадку, коли судом не визначено порядок проведення перерахунку пенсії, застосовуються норми законодавства, чинного на час, з якого проводиться перерахунок пенсії. Зазначено, що виплата проводилася в максимальному розмірі, визначеному законодавством станом на дату виконання судового рішення (а.с.18, 19).
Позивач, не погоджуючись зменшення розміру призначеної пенсії за вислугу років з 80% до 70% грошового забезпечення та із застосованим обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, в результаті проведеного перерахунку і вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від від 27.12.2019 у справі №300/2298/19, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років в розмірі 80% основного розміру грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум (а.с.7-10).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №300/2820/20, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 №36, з урахуванням проведених платежів (а.с.11-17).
Відтак, право позивача на отримання з 01 січня 2018 року пенсії в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення не потребує доказуванню при розгляді даної справи.
При цьому, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, наявності жодних нормативно-правових змін, як підстав для зменшення позивачу з 01.04.2019 відсоткового розміру пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення.
Відповідно до відзиву підставою для зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення було те, що на думку відповідача, правове регулювання щодо відсоткового розміру пенсії позивача 80% не є справедливим по відношенні до військовослужбовців, що отримали пенсію після 01.01.2018 та створюють дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян, з приводу чого, суд зазначає наступне.
За змістом правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено.
Отже, посилання відповідача те, що правове регулювання щодо відсоткового розміру пенсії позивача 80% грошового забезпечення не є справедливим та створює дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян, як на підставу для зменшення з 01.04.2019 відсоткового розміру пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення, є необґрунтованими, оскільки незгода суб'єкта владних повноважень з чинним правовим регулюванням щодо відсоткового розміру пенсії позивача не може буди підставою для звуження права позивача.
З огляду на вищевказане, є протиправними дії відповідача щодо зменшення при здійсненні перерахунку з 01.04.2019, відсоткового розміру пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача з 01.04.2019, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", суд зазначає наступне.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції, що діяла з 01.01.2008 року до 01.10.2011 року, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 року №107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 01.10.2011 року редакція даної норми була змінена Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI та частина 5 статті 43 викладена в новій редакції: "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Згодом Законом України від 24.12.2015 №911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 01 січня 2016 року): "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 року №1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається саме на норми статті 43 Закону №2262-XIІ.
Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 20.12.2016 року за №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Суд зазначає, що з 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.
Враховуючи, що пенсія за вислугу років позивачу призначена у 2013 року, норми щодо обмеження її максимальним розміром до позивача не можуть бути застосованими.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №127/4270/17 та від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17, та підлягає обов'язковому врахуванню судом при розгляді справи згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, дії відповідача щодо застосування обмеження граничного розміру пенсії, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті щомісячного пенсійного забезпечення позивачу з 01.04.2019 є протиправними.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19.06.2012 року).
Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Крім того, як зазначено вище згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, слід: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 80% до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019; зобов'язати відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату, з врахуванням виплачених сум, пенсії за вислугу років позивачу відповідно до довідки Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 №36 в розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, слід зазначити, що позивач оскаржує дії відповідача, які вважає триваючим порушенням.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд зауважує, що основною складовою "права на суд" є право доступу, у тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові та практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не порушено шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату, з врахуванням виплачених сум, пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до довідки Управління Служби Безпеки України в Івано-Франківській області від 14.08.2020 №36 в розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто два) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.