ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 грудня 2022 року Справа № 333/1405/22 ЗП/280/20/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
01.06.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду з Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла адміністративна справа № 333/1405/22 за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 28.06.2022) просить суд:
визнати, що позивач дійсно працював з 22.12.1987 по 02.03.1988 в «ЗЗСМиИ», з 04.08.1988 по 21.07.1989 в «Запоріжліфт»;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача наступні періоди роботи: з 22.12.1987 по 02.03.1988 в «ЗЗСМиИ», з 04.08.1988 по 21.07.1989 в «Запоріжліфт»;
зобов'язати відповідача зробити перерахунок розміру пенсії з урахуванням періодів роботи з 22.12.1987 по 02.03.1988 в «ЗЗСМиИ», з 04.08.1988 по 21.07.1989 в «Запоріжліфт».
Позовна заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи періодів з 04.08.1988 по 21.07.1989 та з 04.08.1988 по 21.07.1989 через відсутність печатки у дублікаті трудової книжки. Однак, із такою відмовою позивач не погоджується та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.06.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №333/1405/22.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 01.08.2022 №29067), в якому посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою від 11.01.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши заяву та додані до неї документи відповідач призначив позивачу пенсію за віком з 02.12.2021. Відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача складає 29 років 04 місяців 02 днів. До стажу не включені періоди роботи позивача з 22.12.1987 по 02.03.1988 та з 04.08.1988 по 21.07.1989, оскільки дублікат трудової книжки від 16.07.1979 НОМЕР_1 не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, а саме на титульній сторінці печатка підприємства не придатна для сприймання змісту (має не чітке зображення печатки). Отже, Управління не має можливості зарахувати до страхового стажу періоди роботи, зазначені у дублікаті трудової книжки. Крім того, разом з заявою про призначення пенсії від 11.01.2022 позивачем до Управління надані архівні довідки від 08.11.2021 № 04-25/К-2070 та від 29.11.2021 № 04.25/К-2073. Проте, зарахування періодів роботи до страхового стажу на підставі наданих довідок неможливо, з огляду на наступне. Так, в архівній довідці від 08.11.2021 № 04-25/К-2070 зазначено, що ВАТ «Цеглевий завод» визнано банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.07.2001 у справі № 5/2/63. Документи з кадрових питань: накази про прийом та звільнення працівників, відомості нарахування заробітної плати, особові справи працівників з 1932 по 2002 роки вважаються втраченими, у тому числі немає відомостей про трудову діяльність ОСОБА_1 . Також, в архівній довідці від 29.11.2021 № 04.25/К-2073 зазначено, що у документах «Запоріжліфт» треста «Укрліфт», які надійшли на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не в повному обсязі, накази з особистого складу про прийом, переведення та звільнення, особові справи звільнених працівників за 1988-1989 роки, відомості нарахування заробітної плати за 1989 не надходили. Особову картку позивача за 1988-1989 не виявлено. В «Алфавітній книзі звільнених працівників за 1989-2001 роки» відомостей про роботу позивача не виявлено. Отже, для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача у відповідача немає правових підстав. Відтак, у задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії за віком, призначеної з 02.12.2021 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою з питань пенсійного забезпечення, на яку листом від 16.02.2022 №2221-1087/К-02/8-0800/22 повідомлено, що до його страхового стажу не зараховано періоди роботи з 22.12.1987 по 02.03.1988 та з 04.08.1988 по 21.07.1989. Позивачу роз'яснено, що наданий ним дублікат трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Крім того, відповідач зазначив, що згідно наданих архівних довідок від 08.11.2021 № 04-25/К-2070 та від 29.11.2021 № 04.25/К-2073 відомості щодо трудової діяльності позивача відсутні.
Не погодившись із відмовою у зарахуванні до страхового стажу періодів з 22.12.1987 по 02.03.1988 та з 04.08.1988 по 21.07.1989, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; тут та надалі - у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено дублікат трудової книжки позивача та встановлено, що у ньому, серед іншого, містяться такі записи:
18.12.1984 - прийнятий на роботу до Запорізького заводу будівельних матеріалів та виробів в/о «Запоріжбудматеріали» електромонтером 5 р. (запис №1);
22.12.1987 - звільнений у зв'язку із скороченням (запис №2);
запис №2 про звільнення вважати недійним;
02.03.1988 - звільнений за власним бажанням;
04.08.1988 - прийнятий до запорізького спеціалізованого РБУ «Запоріжліфт» електромеханіком по ліфтам першого розряду на дільницю №3;
21.07.1989 - звільнений за власним бажанням.
Слід зазначити, що на момент вчинення записів у трудовій книжці за спірний період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис. (п. 2.5 Інструкції №162).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
В силу п. 5.2 Інструкції №162 дублікат трудової книжки або вкладення до неї заповнюється за загальними правилами.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та дублікату трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, наявність такого недоліку у дублікаті трудової книжки як нерозбірлива печатка підприємства-роботодавця не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Посилання відповідача на те, що згідно наданих архівних довідок від 08.11.2021 № 04-25/К-2070 та від 29.11.2021 № 04.25/К-2073 відомості щодо трудової діяльності позивача відсутні суд відхиляє, оскільки за умови наявності трудової книжки надання таких довідок взагалі не є обов'язковим.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 22.12.1987 по 02.03.1988 включно та з 04.08.1988 по 21.07.1989 включно є протиправними, тому, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог і визнає їх такими.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.12.1987 по 02.03.1988 включно та з 04.08.1988 по 21.07.1989 включно, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 02.12.2021, з урахуванням вже виплачених сум, забезпечить ефективне відновлення його прав.
Разом із тим, стосовно позовних вимог про визнання того, що позивач дійсно працював з 22.12.1987 по 02.03.1988 в «ЗЗСМиИ», з 04.08.1988 по 21.07.1989 в «Запоріжліфт» суд зауважує, що статтею 5 КАС України не передбачено такого способу захисту порушених прав позивача, а отже в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періодів роботи з 22.12.1987 по 02.03.1988 включно та з 04.08.1988 по 21.07.1989 включно.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи з 22.12.1987 по 02.03.1988 включно та з 04.08.1988 по 21.07.1989 включно та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.12.2021, з урахуванням вже виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 19.12.2022.
Суддя Ю.П. Бойченко