ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2022Справа № 904/350/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (відповідач 1);
ОСОБА_1 (відповідач 2);
про стягнення грошових коштів.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача 1: не з'явилися;
Від відповідача 2: не з'явилися.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (відповідача 1) та ОСОБА_1 (відповідача 2) про стягнення грошових коштів.
У вказаній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" та ОСОБА_1 642 490,87 грн основного боргу та 67 329,84 грн, що становить 70 % річних від суми простроченого лізингового платежу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/350/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2022 справу № 904/350/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення основного боргу в розмірі 642 490,87 грн та 70 % річних від суми простроченого лізингового платежу у розмірі 67 329,84 грн передано для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 прийнято справу № 904/350/22 до свого провадження суддею Мандриченком О.В., яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2022.
У заяві №0505/22-4К від 05.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" просило суд залишити без розгляду позовну заяву в частині вимог до ОСОБА_1 , однак 10.08.2022 до суду від позивача надійшла заява про залишення без розгляду заяви від 05.05.2022, у зв'язку з чим суд заяву №0505/22-4К від 05.05.2022 не приймає до розгляду та здійснює розгляд справи в межах позовних вимог, які викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" у позовній заяві.
10.08.2022 до суду від позивача надійшла заява, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" просить суд проводити розгляд справи № 904/350/22 за відсутності представника останнього.
11.08.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 просить суд поновити строк на його подання та прийняти даний відзив до розгляду.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та долучає вказаний відзив до матеріалів справи.
05.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 2 101 272,47 грн основного боргу та 478 101,75 грн 70% річних від суми простроченого лізингового платежу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищезазначене, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог та постановив продовжувати розгляд справи з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/350/22 до судового розгляду по суті на 08.11.2022.
У судовому засіданні 08.11.2022 судом було оголошено перерву до 29.11.2022.
До господарського суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
До господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 29.11.2022.
Представники сторін у судове засідання 29.11.2022 не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене, з урахуванням строку розгляду справи та того, що сторонами надано усі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Також суд приймає до уваги, що відповідач 2, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
29.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
20.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (далі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (далі - відповідач 1, лізингоодержувач) укладено договір №6АН-21 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку №1 "Специфікація".
У специфікації до договору №6АН-21 від 20.04.2021 сторони визначили майно, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, а саме: 1) сіялка John Deere 1745 - 85 000,00 дол. США; 2) сіялка Great Plains YP1630F - 85 000,00 дол. США, а всього - 170 000,00 дол. США.
Відповідно до п. 1.2 договору, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року.
Відповідно до п. 3.5 договору, чергові лізингові платежі складаються з: (3.5.1.) суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; (3.5.2.) платежу як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який не може бути меншою за 1 гривню, та розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна. Лізингові платежі включають плату за страхування майна відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 12.1 договору, строк дії договору з 20.04.2021 по 20.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.
Звертаючись з даним позовом до суду та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 12.08.2022, позивач (лізингодавець) вказує на те, що відповідач 1 (лізингоодержувач) не у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, а саме не сплатив позивачу:
- за графіком внесення лізингових платежів 1/1 платіж №4 на суму 0,04 дол. США як винагороди (комісії), платіж №6 на суму 882,92 дол. США як винагороди (комісії), платіж №7 на суму 693,04 дол. США як винагороди (комісії), 8500,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №8 на суму 639,95 дол. США як винагороди (комісії), платіж №9 на суму 818,91 дол. США як винагороди (комісії), платіж №10 на суму 606,41 дол. США як винагороди (комісії), платіж №11 на суму 547,73 дол. США як винагороди (комісії), платіж №12 на суму 765,79 дол. США як винагороди (комісії), 4250,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №13 на суму 571,48 дол. США як винагороди (комісії), 4250,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №14 на суму 546,33 дол. США як винагороди (комісії), 4250,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №15 на суму 647,02 дол. США як винагороди (комісії), платіж №16 на суму 476,47 дол. США як винагороди (комісії);
- за графіком внесення лізингових платежів 1/2 платіж №5 на суму 882,95 дол. США як винагороди (комісії), платіж №6 на суму 693,04 дол. США як винагороди (комісії), 8500,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №7 на суму 639,95 дол. США як винагороди (комісії), платіж №8 на суму 818,91 дол. США як винагороди (комісії), платіж №9 на суму 606,41 дол. США як винагороди (комісії), платіж №10 на суму 547,73 дол. США як винагороди (комісії), платіж №11 на суму 765,79 дол. США як винагороди (комісії), платіж №6 на суму 693,04 дол. США як винагороди (комісії), 4250,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №12на суму 571,48 дол. США як винагороди (комісії), 4250,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №13 на суму 546,33 дол. США як винагороди (комісії), 4250,00 дол. США частини вартості предмету лізингу та платіж №14 на суму 647,02 дол. США як винагороди (комісії), платіж №14 на суму 476,47 дол. США як винагороди (комісії).
Таким чином, заборгованість відповідача 1 (лізингоодержувача) за договором №6АН-21 від 20.04.2021 становить 56 892,17 дол. США, що відповідно до перерахунку в національну валюту України станом на 11.08.2022 (дата, що передує даті складання заяви про збільшення позовних вимог) становить 2 101 272,47 грн (відповідно до п. 10.3 договору).
Крім того, позивачем відповідно до умов п. 8.1 договору нараховано 70% річних від суми простроченого лізингового платежу в розмірі 478 101,75 грн. (ст. 625 Цивільного кодексу України).
Так як виконання зобов'язань відповідача 1 за договором №6АН-21 від 20.01.2021 були забезпечені порукою ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) на підставі договору поруки №2П/6АН-21 від 01.06.2021 (далі - договір поруки), позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 2 588 374,22 грн (сума основного боргу у розмірі 2 101 272,47 грн та 70% річних у розмірі 478 101,75 грн).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач 1 вказує на те, що розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, є необґрунтованим. Зокрема, за розрахунком відповідача 1, його заборгованість за договором №6АН-21 від 20.04.2021 становить 638 506,25 грн.
Відповідач 2 відзиву на позов до суду не надав.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.
Статтею 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин) встановлено, що предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок та умови набуття лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об'єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин), лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Як встановлено ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин), сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Судом встановлено, що за актами приймання-передачі від 27.04.2021 та від 31.05.2021 позивач передав в лізинг відповідачу 1 майно, яке є предметом лізингу відповідно до умов договору №6АН-21 від 20.04.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У додатку №2 до договору №6АН-21 від 20.04.2021 сторони погодили графік внесення лізингових платежів.
У п. 2.1 договору зазначено, що вартість майна становить гривневий еквівалент 170 000,00 доларів США, що розраховується за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/, сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 4 759 150,00 (чотири мільйона сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 копійок) гривень, у тому числі ПДВ 793 191,67 грн. (надалі - вартість майна). Вартість майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання акту приймання-передачі майна, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1 договору. Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс долару США, встановлений на інтернет-сайті http://coursedealing.com.ua на власний розсуд.
Відповідно до п. 3.1 договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний в цьому договорі.
Авансовий платіж лізингоодержувача в рахунок оплати майна складає 10,00 % від вартості майна та складає 17 000,00 дол. США та підлягає сплаті в термін до 27.04.2021 включно. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (п. 3.2 договору).
У п. 3.4 договору сторонами погоджено, що розмір, склад, термін сплати лізингових платежів встановлюється в графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в дол. США), зазначеної в графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами. Такий порядок застосовується до всіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з договором. Сторони домовились, що при зміні міжбанківського курсу фактичної оплати, міжбанківського курсу графіку, міжбанківського курсу акту приймання-передачі по відношенню до міжбанківського курсу договору, пропорційно автоматично змінюється ціна договору в гривні, і, в даному випадку, немає потреби в підписанні додаткової угоди про зміну ціни договору в гривні.
Згідно з п. 3.4.1 договору, у випадку, якщо лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу після строку його сплати, вказаного в графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати лізингового платежу буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого лізингового платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.
У випадку, якщо лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу раніше строку його сплати, вказаного в графіку, платіж зараховується, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати (п. 3.4.2 договору).
Згідно з п. 3.6 договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.
Відповідно до п. 3.7 договору, враховуючи валютну складову платежів по договору сторони погодили, що всі сплачені лізингоодержувачем грошові кошти за договором в гривні зараховуються лізингодавцем в рахунок оплати грошових зобов'язань за цим договором виходячи з міжбанківського курсу дол. США, встановленого на відповідний (мінімально дозволений) банківський день (встановлений чинною постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб) після дня зарахування грошових коштів лізингодавцю згідно з умов договору. При цьому, якщо сплачених лізингоодержувачем грошових коштів в гривні не достатньо для виконання ним грошових зобов'язань в дол. США згідно з умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів здійснити відповідну доплату, якщо сплачених коштів виявиться більше, лізингодавець зобов'язується зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по договору.
Як встановлено судом, у додатку №2 до договору сторони погодили графік внесення лізингових платежів наступним чином:
1) 26.04.2021 - у розмірі 9 042,14 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 542,14 дол. США);
2) 20.05.2021 - у розмірі 9 939,18 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 1 439,18 дол. США);
3) 20.06.2021 - у розмірі 1 766,37 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
4) 20.07.2021 - у розмірі 1 386,08 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
5) 20.08.2021 - у розмірі 1 386,08 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
6) 20.09.2021 - у розмірі 1 766,37 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
7) 20.10.2021 - у розмірі 1 386,08 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
8) 20.11.2021 - у розмірі 18 279,89 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 17 000,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 1 279,89 дол. США);
9) 20.12.2021 - у розмірі 1 637,82 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
10) 20.01.2022 - у розмірі 1 212,82 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
11) 20.02.2022 - у розмірі 1 095,45 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
12) 20.03.2022 - у розмірі 1 531,57 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
13) 20.04.2022 - у розмірі 9 642,96 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 1 142,96 дол. США);
14) 20.05.2022 - у розмірі 9 592,66 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 1 092,66 дол. США);
15) 20.06.2022 - у розмірі 9 794,04 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 1 294,04 дол. США);
16) 20.07.2021 - у розмірі 952,93 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
17) 20.08.2022 - у розмірі 952,93 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
18) 20.09.2022 - у розмірі 1 240,94 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
19) 20.10.2022 - у розмірі 952,93 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
20) 20.11.2022 - у розмірі 9 391,45 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 891,45 дол. США);
21) 20.12.2022 - у розмірі 18 117,98 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 17 000,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 1 117,98 дол. США);
22) 20.01.2023 - у розмірі 693,04 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
23) 20.02.2023 - у розмірі 625,97 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
24) 20.03.2023 - у розмірі 969,29 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
25) 20.04.2023 - у розмірі 9 139,95 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 639,95 дол. США);
26) 20.05.2023 - у розмірі 9 072,88 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 572,88 дол. США);
27) 20.06.2023 - у розмірі 9 248,52 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 8 500,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 748,52 дол. США);
28) 20.07.2023 - у розмірі 433,15 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
29) 20.08.2023 - у розмірі 433,15 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
30) 20.09.2023 - у розмірі 695,43 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
31) 20.10.2023 - у розмірі 433,15 дол. США (платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ);
32) 20.11.2023 - у розмірі 17 357,70 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 17 000,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 357,70 дол. США);
33) 20.12.2023 - у розмірі 25 935,54 дол. США (сума, яка компенсує частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ у розмірі 25 000,00 дол. США та платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, без ПДВ у розмірі 435,54 дол. США);
Судом встановлено, що враховуючи вищевикладені умови договору, якими встановлені правила здійснення лізингоодержувачем платежів за договором, відповідач 1 не повністю здійснив оплату деяких платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 56 892,17 дол. США, що вбачається з банківських довідок, долучених позивачем до позовної заяви.
Відповідно до п. 10.3 договору, у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані у графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача 1 за договором в гривневому еквіваленті становить 2 101 272,47 грн (з урахуванням курсу дол. США до гривні станом на 11.08.2022).
Наведеними обставинами спростовуються доводи відповідача 1 про те, що його заборгованість за договором становить 638 506,25 грн.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 2 101 272,47 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем 1 суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" за договором №6АН-21 від 20.04.2021 у сумі 2 101 272,47 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем 1 не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" суми основного боргу у розмірі 2 101 272,47 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 70% річних у розмірі 478 101,75 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог), а саме: 243 550,63 грн 70% річних та прострочення здійснення платежів за графіком внесення лізингових платежів №1/1 та 243 551,12 грн 70% річних за прострочення здійснення платежів за графіком внесення лізингових платежів №1/2.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У п. 8.1 договору сторони погодили, що у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70 відсотків річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунки 70% річних, долучені позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" 70% річних у розмірі 478 101,75 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що 01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (лізингоодержувач) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №2П/6АН-21, предметом якого є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, які випливають з договору №6АН-21 від 20.04.2021.
У випадку неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за основним договором лізингодавець має право на свій розсуд пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, лізингоодержувач не пізніше ніж за 3 банківські дні до моменту настання строку виконання зобов'язань за основним договором повідомляє лізингодавця та поручителя про неможливість виконання зобов'язань за основним договором (п. 2.1 договору поруки).
Відповідно до п. 6.2 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, так як відповідач 2 є поручителем за виконання зобов'язань відповідача 1 за договором №6АН-21 від 20.04.2021, суд дійшов висновку, що відповідач 1 та відповідач 2 солідарно відповідають перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного договору.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання поручителем своїх зобов'язань за договором поруки, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №6АН-21 від 20.04.2021 у загальному розмірі 2 588 374,22 грн (сума основного боргу у розмірі 2 101 272,47 грн та 70% річних у розмірі 478 101,75 грн).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на відповідачів у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
У позовній заяві позивач вказав, що його витрати на правову допомогу адвоката становлять 45 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
27.02.2019 між Адвокатським бюро "Талоконова Кирила" (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (далі - клієнт) укладено договір №1/02-19 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу, передбачену у п. 1.1 договору.
У п. 3.1 договору №1/02-19 про надання правничої (правової) допомоги від 27.02.2019 розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
13.01.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №34, яка визначає порядок та умови оплати гонорару за надання правничої (правової) допомоги бюро у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" та ОСОБА_1 заборгованості за договором №6АН-21 від 20.04.2021 та договором поруки №2П/6АН-21 від 01.06.2021.
У п. 2 додаткової угоди №34 від 13.01.2022 зазначено, що розмір гонорару у суді першої інстанції становить 25 000,00 грн. Сторони погодили, що вищезазначений розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого бюро часу.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №34 від 13.01.2022, розмір гонорару успіху за досягнення позитивного результату внаслідок надання бюро правничої (правової) допомоги складає 20 000,00 грн. Під досягненням позитивного результату сторони розуміють винесення судом першої інстанції рішення на користь клієнта про стягнення з відповідача не менше 70% ціни позову.
Суд зазначає, що відповідно змісту п. 4 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.
Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб, а саме у розмірі 25000,00 грн, відповідач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.
Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов'язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат.
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Водночас, суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (відповідач 1 в даному випадку) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.
Однак, відповідач 1, заперечуючи проти розміру заявлених адвокатських витрат, вказував на їх необґрунтованість, неспівмірність та завищений розмір, при цьому не надаючи доказів на підтвердження таких обставин.
Зважаючи на ті обставини, що сторони у договорі про надання правової допомоги погодили фіксований розмір адвокатських витрат та гонорар успіху у загальному розмірі 45 000,00 грн, а відповідачами не надано доказів, які є підставами для зменшення розміру вказаних витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 45 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, ідентифікаційний код 36947647) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 31 Д, ідентифікаційний код 35396734) основний борг у розмірі 2 101 272 (два мільйони сто одна тисяча двісті сімдесят дві) грн 47 коп., 70 відсотків річних від суми простроченого лізингового платежу у розмірі 478 101 (чотириста сімдесят вісім тисяч сто одна) грн 75 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Агротехніки" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, ідентифікаційний код 36947647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 31 Д, ідентифікаційний код 35396734) судовий збір у розмірі 19 412 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 81 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альбіон" (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 31 Д, код ЄДРПОУ 35396734) судовий збір у розмірі 19 412 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 81 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.12.2022.
Суддя О.В. Мандриченко