номер провадження справи 28/46/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2022 Справа № 908/778/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Батрак М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (вул. Цимлянська, 29-А, м. Запоріжжя, 69034, ідентифікаційний код 34155997)
до відповідача Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd (Zhicheng Town, Jіyuan City, Henan Province, China 454650)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників:
позивача - Волтер О.В., заступник директора, самопредставництво, виписка з ЄДР;
відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/778/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» до відповідача Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd про стягнення 27.837,50 доларів США, що в еквіваленті становить 770739,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12.03.2018 між сторонами укладено контракт №18339/ІM, згідно з яким відповідач зобов'язаний був поставити позивачу товар, визначений у специфікації №9 від 12.06.2020, а саме: хімічні речовини загальною вартістю 27837,50 доларів США протягом 15 днів з моменту отримання замовлення на покупку. Умови оплати - 100% передоплата. Позивач вказує, що 12.06.2020 здійснив замовлення на поставку товару, а відповідач 15.06.2020 виставив рахунок на оплату товару на суму 27837,50 доларів США. Платіжним дорученням №41 від 22.06.2020 позивач оплатив кошти в сумі 27837,50 доларів США на рахунок відповідача. Банк 23.06.2020 здійснив платіж у системі SWIFT та надав виписку. Проте в установлений строк продавець не здійснив поставку, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 27837,50 доларів США.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.03.2021:
- прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/778/21, присвоєно справі номер провадження 28/46/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.11.2021 об 11 год. 00 хв.;
- ухвалено звернутися до компетентного органу Китайської Народної Республіки - Міністерства закордонних справ Департамент договорів і права (Ministry of Foreign Affairs Department of Treaty and Law2, Chao Yang Men Nan Da Jie100701 BEIJING) з проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 30.03.2021, відповідно до якого відповідачу слід вручити ухвалу від 30.03.2021 про відкриття провадження у справі №908/778/21; копію позовної заяви у справі №908/778/21 з додатками: копії контракту від 12.03.2018 №18339/ІM, додаткової угоди від 02.12.2019 №3, додатку від 12.06.2020 №9, замовлення на покупку від 12.06.2020 №200660, інвойсу від 15.06.2020 №QY-TXP-2002, платіжного доручення від 22.06.2020 №41, свіфту від 23.06.2020;
- зупинено провадження у справі №908/778/21 до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів;
- зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали суду надати суду нотаріально засвічений переклад англійською мовою в двох примірниках текстів наступних документів: ухвали господарського суду Запорізької області від 30.03.2021 у справі №908/778/21, позовної заяви у справі №908/778/21 з додатками: копії контракту від 12.03.2018 №18339/ІM, додаткової угоди від 02.12.2019 №3, додатку від 12.06.2020 №9, замовлення на покупку від 12.06.2020 №200660, інвойсу від 15.06.2020 №QY-TXP-2002, платіжного доручення від 22.06.2020 №41, свіфту від 23.06.2020, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 30.03.2021.
Ухвалою суду від 14.04.2021 позовну заяву залишено без руху, позивача зобов'язано усунути виявлені недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху
Ухвалою суду від 29.04.2021 продовжено розгляд справи №908/778/21, зупинено провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.
Ухвалою суду від 04.11.2021 поновлено провадження у справі №908/778/21, відкладено підготовче провадження на 16.12.2021 об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 16.12.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні та призначено наступне судове засідання на 25.01.2022 об 11 год. 00 хв.
24.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження терміну надання заперечення на відповідь на відзив та продовження перерви в підготовчому засіданні.
Підготовче засідання, призначене на 25.01.2022, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному з 21.01.2022.
Ухвалою суду від 14.02.2022 призначено підготовче засідання на 18.02.2022.
Ухвалою суду від 18.02.2022 оголошено перерву в підготовчому засіданні, судове засідання призначено на 15.03.2022 з метою надання відповідачу можливості подати суду заперечення на відповідь на відзив та всі докази в обґрунтування своєї правової позиції.
Підготовче засідання, яке призначено на 15.03.2022, не відбулося у зв'язку з введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану.
Ухвалою суду від 15.03.2022 у зв'язку з введенням воєнного стану та активними бойовими діями на території України відкладено підготовче засідання по справі №908/3387/21. Зазначено, що дату та час підготовчого засідання суду буде визначено окремою ухвалою після припинення воєнного стану.
Ухвалою суду від 19.09.2022 призначено підготовче засідання на 03.11.2022, сторонам запропоновано надати суду заяви з процесуальних питань та додаткові докази, які не були подані ними до суду в обґрунтування своєї правової позиції, а також клопотання процесуального характеру, які визначені статтею 182 ГПК України для належної підготовки справи до розгляду.
У зв'язку із відсутністю електроенергії в будівлі суду, що підтверджено Актом про знеструмлення електромережі суду №4 від 03.11.2022, підготовче засідання, яке призначено на 03.11.2022 не відбулося.
Ухвалою суду від 07.11.2022 призначено дату підготовчого засідання по справі №908/778/21 - 17.11.2022.
Ухвалою суду від 17.11.2022 закрито підготовче провадження, справу №908/778/21 призначено до судового розгляду по суті на 08.12.2022, ухвалено судове засідання здійснювати з використанням програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua, запропоновано сторонам, які бажають прийняти участь в судовому засіданні приєднатися до судового засідання в режимі відеоконференції.
23.11.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи без його участі, за наявними в справі матеріалами.
Аналогічне клопотання представника відповідача було отримано судом 30.11.2022
Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні представника позивача. З'ясовано про обізнаність уповноваженого представника позивача про права та обов'язки учасників судового процесу. Відводів складу суду не заявлено.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу з використанням програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua судом не здійснювалось.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі. У відповіді на відзив позивач зазначив, що листи відповідача (його уповноваженого представника) надходили з адреси jenny.lee@qywt.com.cn із зазначенням адреси для відповіді jenny.lee@qywt.com.cf (Annex 4). Сторони цю обставину визнають, відповідач додав копію листів до відзиву. Також зазначено, що позивач спілкувався із ING BANK у Нідерландах через свій банк. ING BANK підтвердив надходження коштів від позивача і повідомив про неможливість їх повернення, оскільки вони були зняті. Отже, у ING BANK був відкритий рахунок відповідачем. Існує довірена особа відповідача, яка керує рахунком і зняла отримані від позивача кошти. Зауважував, що позивач спілкувався із відповідачем з приводу його рахунку у ING BANK. Пропонував спростувати інформацію про наявність такого рахунку. Відповідач декілька разів обіцяв надати довідку від ING BANK про відсутність в ньому рахунків відповідача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять відзив на позов (Том 2, арк.с. 12-14), відповідно до якого зазначав, що 15.06.2020 відповідач отримав від позивача офіційне замовлення 200660 та Додаток №9 на чотири товари (хімікати) загальною вартістю 27.837,50 доларів США. 15.06.2020 відповідач підписав та поставив печатку на замовленні 100660 та Додатку №9 і видав рахунок-проформу №QY-TXP-2002 від 15.06.2020. Банківський рахунок продавця в рахунку-проформі №QY-TXP-2002 відповідає Контракту №18339/ІМ від 12.03.2018. 23.06.2020 відповідач отримав замовлення 200660 та Додаток №9 із підписом та печаткою бухгалтера позивача. Втім, доказів надходження від позивача грошових коштів по замовленню 200660 та Додатку №9 немає. Звертав увагу суду, що згідно банківського SWIFT наданого позивачем, номер рахунку, на який позивач здійснив оплату, - NL46INGB0673892530, і він не відповідає банківському рахунку продавця, вказаному в Контракті №18339/М від 12.03.2018 і рахунку-проформі № QY-TXP-2002. Зазначив, що Додаток №9 від 12.06.2020 та рахунок-проформа № QY-TXP-2002, надані позивачем з невірним номером банківського рахунку продавця і були видані та підписані позивачем та хакером електронною поштою без відома відповідача. Крім того, перед здійсненням платежу, позивач не надсилав відповідачеві електронні листи та не телефонував для підтвердження зміни банківського рахунку, що призвело до сплати позивачем грошових коштів на банківський рахунок, зазначений хакером. Через це відповідач вважає, що позивач має нести повну відповідальність за невірну оплату. У відзиві відповідач неодноразово зазначав про можливість надання суду відповідних доказів на підтвердження своїх доводів.
Відповідач правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
В судовому засіданні 08.12.2022 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd (продавець, відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (покупець, позивач у справі) 12.03.2018 у місті Запоріжжя (Україна) уклали контракт №18339/ІМ (надалі - контракт).
Пунктом 1 контракту встановлено, що продавець зобов'язується продати, а покупець купити на умовах цього контракту товари (продукцію) відповідно до специфікацій та умов, зазначених у відповідних Додатках до цього контракту. Кількість та ціна товарів регулюються вищенаведеними додатками, які є невід'ємними частинами цього контракту.
Пунктом 4 контракту встановлено, що оплата за цим контрактом здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця у відповідності до умов оплати, які зазначені у відповідних додатках. Оплата здійснюється на підставі наступного документа: рахунку-фактури або попередній рахунок-фактура на 100% вартості відповідного додатку.
В пункті 5 контракту сторони узгодили умови поставки товару.
В пункті 10 контракту сторони узгодили, зокрема, що строк дії контракту становить до 31.12.2018. Після його строку контракт буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік до тих пір, поки одна із сторін не надасть письмове повідомлення про припинення цього контракту, але не раніше чим за три місяці до дати його закінчення.
Додатковою угодою №3 від 02.12.2019 до контракту сторонами були внесені зміни щодо платіжних реквізитів покупця.
12.06.20220 Додатком №9 сторони визначили (специфікацію) перелік товарів, які повинні бути поставлені покупцю в рамках контракту №18339/ІМ загальною вартістю 27.837,50 дол. США. Узгодили умови оплати - 100% попередньої оплати, строки поставки - протягом 15 днів з моменту отримання замовлення на покупку.
12.06.2020 позивач зробив замовлення на покупку чотирьох товарів (хімічних речовин) загальною вартістю 27.837,50 доларів США.
15.06.2020 відповідач виставив рахунок (інвойс) на чотири товари на суму 27.837,50 доларів США.
На виконання умов контракту позивач 22.06.2020 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 27.837,50 доларів США, про що свідчить платіжне доручення №41 (Том 1, арк.с 9).
Відповідач зобов'язання щодо поставки товару, в обумовлені в контракті строки, не здійснив.
Порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки чотирьох товарів загальною вартістю 27.837,50 доларів США стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення 27.837,50 доларів США такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 129 Господарського кодексу України іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами. Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідачем є нерезидент України - іноземний суб'єкт господарської діяльності, що зареєстрований і діє за законодавством Китайської Народної Республіки.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.
Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія чи подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, сторони вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін уклали вищевказану угоду (контракт №18339/ІМ від 12.03.2018).
За своєю правовою природою правочин сторін є договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до статті 79 ГПК України та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов'язався на підставі виставленого відповідачем рахунку-проформи сплатити вартість товару (хімікати в кількості 4 штук) загальною вартістю 27.837,50 доларів США, а Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd (продавець, відповідач у справі) зобов'язалося поставити зазначений у Додатку №9 та рахунку-проформі товар на користь позивача протягом 15 днів з моменту отримання замовлення на покупку.
Сторони зазначали, що під час виконання контракту всі документи надсилалися учасникам правочину на електроні пошти. Відповідач листування здійснював з адреси: jenny.lee @qywt.com.cn.
Позивач 12.06.2020 надіслав відповідачу замовлення на поставку товару (4 різновиди хімікатів) на суму 27.837,50 доларів США.
Відповідач в свою чергу надіслав позивачу додаток №9, в якому викладено найменування товару, упаковка, кількість, умови поставки, ціну та умови оплати (Т. 1, арк. с. 155). Так, додаток №9 містив посилання на те, що загальна вартість поставки складає 23.837,50 доларів США, грошові кошти необхідно перерахувати Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd на рахунок відкритий в Китаї № 255905402130.
У зв'язку з виявленою помилкою щодо зазначення загальної вартості поставленого товару відповідачем повторно було направлено позивачу Додаток №9 до контракту, в якому не було виправлено помилку щодо загальної вартості та зазначені нові реквізити для перерахування коштів, а саме: Payee: Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd. Add: Zhicheng Town, Jiyuan City. Henan Province, China 454650. IBAN NL 46INGD0673892530. Add: Bijmerplein 880. 1102 Mg, Amsterdam Netherlands. SWIFT: INGBNL 2A.
В подальшому, враховуючи зауваження позивача щодо наявності помилок в отриманому Додатку, відповідач втретє надіслав Додаток №9 до контракту. В Додатку №9 до контракту сторонами узгоджені умови оплати, а саме: 100% передньої оплати в сумі 27.837,50 доларів США, кошти переводити банківським переводом на рахунок продавця Payee: Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd. Add: Zhicheng Town, Jiyuan City. Henan Province, China 454650. IBAN NL 46INGD0673892530. Add: Bijmerplein 880. 1102 Mg, Amsterdam Netherlands. SWIFT: INGBNL 2A.
Відповідач надав позивачу проформу-інвойс № QY-TXP-2002, в якому також зазначено IBAN NL46INGD0673892530.
Під час листування з позивачем щодо узгодження умов поставки товару по Додатку №9 відповідач в своєму листі зазначив про надсилання йому відповіді за наступною адресою: jenny.lee @qywt.com.cf (Т. 1, арк.с. 50, стр. 70, арк. 80).
На виконання умов договору позивач перерахував продавцю обумовлені в Додатку №9 до контракту грошові кошти у розмірі 27.837,50 доларів США. В графі «Банк Бенефіціара» зазначено SWIFT: INGBNL 2A, рахунок отримувача в банку NL 46INGD0673892530. Отримувачем зазначено: Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd. Add: Zhicheng Town, Jiyuan City. Henan Province, China. В графі «Призначення платежі» сказано: контракт №18339/ІМ від 12.03.2018, Додаток №9, рахунок-проформа № QY-TXP-2002.
Також суду наданий лист АТ «Райффайзен Банк» вих. №Д4-В78/62-241 від 29.12.2021 (Т. 2, арк. с. 25), в якому підтверджується виконання платіжного доручення №41 від 23.06.2020 на суму 27.837,50 доларів США (референт платежу TF08685020200623) та не повернення зазначеної суми платнику.
Відповідач у відзиві зазначав, що грошові кошти в рамках контракту № 18339/ІМ від 12.03.2018 у розмірі 27.837,50 доларів США ним не отримані, зазначена сума була перерахована позивачем на невідомий рахунок, тобто шахраям.
При дослідженні наявних у справі матеріалів, суд встановив, що перерахування грошових коштів здійснювалося на підставі отриманих від відповідача листів із зазначенням конкретних банківських реквізитів для вчинення платником банківської операції.
Тобто, зазначене виключає факт помилковості здійснення позивачем перерахування коштів іншій особі.
Крім того, матеріали справи підтверджують проведення банківського розслідування позивачем щодо оплати ним суми 27.837,50 доларів США та особи, яка отримала ці кошти в ING BANK у Нідерландах, через банк, в якому він обслуговується. У своєї відповіді ING BANK підтвердив надходження коштів від позивача на рахунок відповідача і повідомив про неможливість їх повернення, оскільки вони були зняті, про що надав відповідні докази. Запит здійснювався щодо Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd по контракту 18339/ІМ (Т.1, арк.с. 154).
Відповідач доказів того, що розрахунковий рахунок в Нідердандах, на який позивачем здійснено перерахування грошових коштів, йому не належить, суду не надав. Також суду не наданого жодного документа на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо виявлення/встановлення/розслідування факту отримання іншою особою грошових коштів, отримувачем яких зазначено саме відповідача.
Відповідач не спростував факт повідомлення позивача про нову поштову адресу, за якою в подальшому сторонами здійснювалося листування (надсилалися документи із зазначенням реквізитів для перерахування грошових коштів).
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Отже, укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Разом із тим, зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належну поставку товару або повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 27.837,50 доларів США не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 27.837,50 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 770.739,65 грн на момент звернення з позовом до суду.
Заперечення відповідача, зазначені у відзиві, не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують викладені позивачем обставини, тому не прийняті судом до уваги.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Питання щодо розподілу витрат на правову допомогу та витрат на послуги нотаріуса, які понесені позивачем, на час ухвалення рішення судом за клопотанням позивача не розглядалися.
Керуючись ст. ст. 46, 74, 75, 77, 79, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» до відповідача Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd про стягнення 27.837,50 доларів США, що в еквіваленті становить 770739,65 грн задовольнити.
2. Стягнути з Henan Qingshuiyuan Technology Co., Ltd (Zhicheng Town, Jіyuan City, Henan Province, China 454650) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (вул. Цимлянська, 29-А, м. Запоріжжя, 69034, ідентифікаційний код 34155997) 27.837,50 доларів США (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять сім доларів США 50 центів) заборгованості, 11.561,10 грн (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну грн. 10 коп) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2022 року.
Суддя О.В. Федорова