номер провадження справи 27/38/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2022 Справа № 908/513/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716)
до відповідача: Концерну “Міські теплові мережі” (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)
про стягнення 69 920 103 грн. 72 коп.
за участю
представника позивача: Грамчук М.О., дов. № Др-130-1221 від 29.12.2021, Бурдак О.В., дов. № Др-49-0622 від 03.06.2022
представник відповідача: Скрипаль О.С., дов. № 454/20-22 від 16.08.2022
СУТЬ СПОРУ:
22.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” про стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” 69 043 832 грн. 88 коп. основного боргу, 761 974 грн. 64 коп. пені, 114 296 грн. 20 коп. 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 позовну заяву передано судді Дроздовій С.С., присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/513/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб.
Ухвалою суду від 10.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/513/22. Присвоєно справі номер провадження 27/38/22. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, повідомлено сторін, що дату, час та місце проведення якого буде повідомлено судом додатково, відповідною ухвалою.
05.04.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити суму пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 99,9% та розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців. Відзив з додатками направлено на адресу позивача 05.04.2022, про що свідчить опис вкладення та накладна № 6909102461894.
Ухвалою суду від 25.07.2022 підготовче провадження призначено на 31.08.2022.
Ухвалою суду від 31.08.2022 в порядку ст. 183 ГПК України підготовче провадження відкладено на 07.09.2022.
Ухвалою суду від 07.09.2022 підготовче судове засідання відкладено на 26.09.2022.
Відповідач надав додаткові пояснення від 26.09.2022, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 %, втрат від інфляції з посиланням на Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
У зв'язку зі зверненням АТ “Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз” до суду із заявою про зменшення позовних вимог, позивач звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору позивачу у розмірі 257991,56 грн., пропорційно до зменшення позовних вимог, оскільки у зв'язку із уточненням ціни позову, сплаті підлягає судовий збір у розмірі 610358,44 грн. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Після подачі АТ “Запоріжгаз” до суду заяви про зменшення позовних вимог, а саме щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 39450309,9 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1240252,90 грн. загалом на суму - 40690562,80 грн., позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 610358,44 грн. Позивач просить суд врахувати, що під час розгляду справи № 908/513/22 відповідач оплатив суму основного боргу у розмірі 39450309,9 грн. після відкриття провадження у цій справі. При цьому зазначив, що АТ “Запоріжгаз” подано до суду позов 18.02.2022 року, а 19.08.2022 року набрав чинності Закон України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування” №2479-IX яким внесено зміни до ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII. згідно з якою неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість з 01.06.2021 р. до 01.07.2022 р. не нараховуються. Оскільки, закон не має зворотної юридичної сили, і на дату звернення із позовом у АТ “Запоріжгаз” були всі юридичні підстави щодо заявлення позовних вимог, тому позивач не відмовляється від позову. Проте, у цій справі, у зв'язку із змінами в законодавстві вже після відкриття провадження, станом на 26.10.2022 р. відсутній предмет спору. У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору.
Ухвалою суду від 26.10.2022 оголошено перерву в судовому засіданні на 29.11.2022. Ухвалою суду від 29.11.2022 суд відклав розгляд до 05.12.2022. за письмовою заявою сторін.
Позивач подав клопотання 05.12.2022 про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 45801044 грн. 88 коп., зменшення позовних вимог в розмірі 23597017 грн. 76 коп. та стягнення з відповідача 529606 грн. 90 коп. пені, 79441 грн. 04 коп. 3 % річних, 631204 грн. 96 коп. втрат від інфляції. Дане клопотання прийнято судом.
Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 45801044 грн. 88 коп. основного боргу, 529606 грн. 90 коп. пені, 79441 грн. 04 коп. 3 % річних, 631204 грн. 96 коп. втрат від інфляції.
У судовому засіданні 05.12.2022 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі “Акорд”.
Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
В засіданні суду 05.12.2022 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 05.12.2022, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
05.12.2022 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві з урахуванням зменшення, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2022 заперечив проти стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені, як зазначено у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
УСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
01.01.2016 року Концерн “Міські теплові мережі” (Споживач) приєднався до умов типового договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 (далі НКРЕКП) шляхом підписання заяви-приєднання № 09420W3DCQAT016.
Відповідно до заяви-приєднання № 09420W3DCQAT016 від 01.01.2016 до системи газопостачання підключено газоспоживне обладнання.
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (станом на час виникнення спірних правовідносин - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (оператор ГРМ)) та Концерном “Міські теплові мережі” як не побутовим споживачем укладений Договір № 09420W3DCQAT016 розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420W3DCQAT016 до умов типового договору розподілу природного газу (Договір розподілу).
Відповідно до п. 1.1 Договору розподілу типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 3.1 Договору розподілу природного газу за цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.
Пунктами 5.1, 5.4 Договору розподілу природного газу визначено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до договору відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.6 Договору розподілу природного газу (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019) оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу. Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 6.8 Договору розподілу природного газу (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019) визначено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Умовами п. 8.2 Договору розподілу природного газу (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019) передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, АТ «Запоріжгаз» отримав лист від Концерну «МТМ» про визначення річної замовленої потужності (РЗП) на 2021 рік. Зазначеним листом відповідач повідомив позивача, що отримав розрахунок річної замовленої потужності на 2021 рік у обсязі 240821070,12 м куб. Цим же листом, відповідач повідомив, що з огляду на заплановане власне виробництво теплової енергії котельнями Концерну «МТМ» та обсяги заміщення споживання природного газу у 2021 році споживач подає уточнену заявку на величину РЗП сумарно по всіх його об'єктах у обсязі 221500000 м куб з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні оператора ГРМ на розрахунковий календарний 2021 рік. АТ «Запоріжгаз» отримало лист від Концерн МТМ» про врахування у річній РЗП підприємства на листопад і грудень 2020 року об'єкт за адресою: м. Запоріжжя, вул. Харчова, 2. У зв'язку із чим, відповідач 14.09.2021 повідомив позивача про уточнену заявку на величину РЗП сумарно по всіх його об'єктах на 4 квартал 2021 року у обсязі 252510000 м куб та збільшення РЗП об'єкту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Харчова, 2 в газорозподільній зоні оператора ГРМ на поточний 2021 календарний рік у обсязі 129000,00 м куб. АТ «Запоріжгаз» отримав лист від Концерну «МТМ» про визначення річної замовленої потужності на 2022 рік. Зазначеним листом відповідач повідомив позивача, що отримав розрахунок річної замовленої потужності на 2022 рік у обсязі 263110466,50 м куб. Цим же листом, відповідач повідомив, що з огляду на заплановане власне виробництво теплової енергії котельнями Концерну «МТМ» та обсяги заміщення споживання природного газу у 2022 році споживач подає уточнену заявку на величину РЗП сумарно по всіх його об'єктах у обсязі 214403858 м куб з розбивкою по кожному об'єкту в газорозподільній зоні оператора ГРМ на розрахунковий календарний 2021 рік.
Позивач вказував на те, що на підставі підписаних обома сторонами актів наданих послуг, Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” було надіслано Концерну «МТМ» рахунки на оплату.
Концерн «МТМ» оплату послуг не здійснив, що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” до суду з даним позовом про стягнення з урахуванням зменшення 45801044 грн. 88 коп. основного боргу, 529606 грн. 90 коп. пені, 79441 грн. 04 коп. 3 % річних, 631204 грн. 96 коп. втрат від інфляції.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРМ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, постановою НКРЕП від 30.09.2015 № 2498 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу”.
Закон України “Про ринок природного газу” визначає наступних суб'єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач (ст. 1 Закону).
Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» є оператором газорозподільної системи.
Відповідно до п. 4 глави І розділу І Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Згідно із п. 4 глави І розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Умовами п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ визначено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Згідно із п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Абзацом 3 пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Спірні відносини між сторонами виникли на підставі внесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 змін до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.
Так, постановою НКРЕКП №2080 затверджено, що з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Як зазначалось вище, в 6 розділі Типового договору розподілу природного газу врегульовано порядок розрахунків та визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому, величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно оформлених позивачем рахунків та актів наданих послуг за період з грудня 2021 по лютий 2022 відповідачу нарахована вартість величини річної замовленої потужності на загальну суму 69043832 грн.88 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено позивачу до подачі позову до суду 23242788 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2084 від 01.02.2022, № 2392 від 15.02.2022, № 3569 від 22.02.2022. В зв'язку з чим, позивачем було зменшено розмір позовних вимог на суму 23242788 грн.
Також відповідачем здійснено оплати після подачі позову до суду на суму 45801044 грн. 88 коп., що підтверджується платіжними дорученнями: № 4032 від 10.03.2022 на суму 6350734 грн. 98 коп., № 4079 від 15.03.2022 на суму 5000000 грн., № 4199 від 22.03.2022 на суму 7000000 грн., № 4266 від 29.03.2022 на суму 7725154 грн. 93 коп., № 4276 від 29.03.2022 на суму 10000000 грн., № 4302 від 30.03.2022 на суму 9725154 грн. 97 коп.
Позивачем було надано клопотання, відповідно до якого просить закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 45801044 грн. 88 коп., в зв'язку з його оплатою відповідачем.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Заява позивача в порядку ст. 231 ГПК України не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було оплачено суму основного боргу.
Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 45801044 грн. 88 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 529606 грн. 90 коп. пені, 79441 грн. 04 коп. 3 % річних, 631204 грн. 96 коп. втрат від інфляції.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
19.08.2022 набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання від час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-IX (Закон № 2479).
Законом № 2479 внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730 (Закон № 1730).
Зокрема, з 19.08.2022 стаття 7 Закону №1730 має назву: «Списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за [... ] послуги з розподілу природного газу [ ...].
В абз. 2 ч.1 ст. 7 Закону №1730 законодавець визначив, що на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року природний газ, послуги з його розподілу [ ...], погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Пеня, 3%, інфляція нараховані на заборгованість, яка існувала у період з грудня 2021 по лютий 2022 р. Закон №1730 встановив, що на таку заборгованість, яка повинна бути погашена не пізніше 31.12.2022р., неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нарахування позивачем пені та 3% річних до набрання чинності Законом №1730 жодним чином не впливає на імперативність правової норми абз. 2 ч.1 ст. 7 цього Закону. Адже кредитор вправі притягнути відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Згідно з ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Закон №1730 скасовує відповідальність теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за порушення зобов'язання з оплати спожитих з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року послуг з розподілу природного газу як у формі неустойки (штраф, пеня), так і за вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України ( інфляційні нарахування, проценти річних).
Заявлені до стягнення пеня, 3% річних та втрати від інфляції у судовому порядку не стягуються у зв'язку з прямою нормою Закону №1730 про їх не нарахування на заборгованість, яка існувала у період з 1 червня 2021 року до 1 липня 2022 року. Наведені мотиви покладено судом в основу відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 529606 грн. 90 коп. пені, 79441 грн. 04 коп. 3 % річних, 631204 грн. 96 коп. втрат від інфляції.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог та закриттям провадження у справі, враховуючи наявність клопотання позивача про повернення суми судового збору, суд ухвалює про повернення позивачу суми судового збору в розмірі 853066 грн. 26 коп.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 15283 грн. 74 коп. покладається на позивача, в зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені, 3 % річних та втрат від інфляції.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 45801044 грн. 88 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз” (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716) судового збору в розмірі 853066 грн. 26 коп.
Рішення оформлено та підписано 15.12.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.