ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1418/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретарів судового засідання: Жарського В.В., Круглецької А.І.
за участю представників сторін:
від позивача-1: Садовська-Мариніна В.Б., представник, наказ №208/3 від 24.12.2019,
витяг з ЄДР (приймала участь в судовому засіданні 18.11.2022);
Желтухін О.В., представник, наказ №244/04 від 20.01.2022, витяг з ЄДР (приймав
участь в судовому засіданні 06.12.2022),
від позивача-2: не з'явився,
від відповідача-1: Нестерчук С.С., адвокат, ордер серія АМ №1021117 від 25.01.2022,
від відповідача-2: не з'явився,
прокурор: Ревелюк Т.О. - посвідчення №058864 від 21.12.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах
держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України
2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"
2) Народицької селищної ради
про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №238
від 28.04.2021, зобов'язання повернути земельну ділянку.
У судовому засіданні 18.11.2022 оголошувалась перерва до 06.12.2022.
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" та Народицької селищної ради, згідно якого просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк" на території Народицької селищної ради;
- зобов'язати ТОВ "Злагода" повернути до земель запасу земельні ділянки загальною площею 215,00га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:0001 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.01.2022 зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
В підготовчому провадженні розгляд справи неодноразово відкладався. Зокрема, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2022 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, підготовче засідання призначено на 19.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.05.2022 відкладено підготовче засідання на 22.06.2022 зважаючи на подання прокурором додаткових документів до матеріалів справи, неявку у судове засідання відповідачів та з метою надання можливості учасникам справи ознайомитись з додатковими документами.
Ухвалою від 22.06.2022 відкладено підготовче засідання на 19.07.2022; зобов'язано Житомирську обласну прокуратуру невідкладно надіслати ТОВ "Злагода" копію позовної заяви у даній справі; поновлено та встановлено ТОВ "Злагода" строк для подачі відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.07.2022 відкладено підготовче засідання на 08.09.2022.
Ухвалою суду від 08.09.2022 відкладено підготовче засідання на 17.10.2022.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1418/21 до судового розгляду по суті на 18.11.2022. Вказаною ухвалою також було відмовлено у задоволенні заяви Житомирської обласної прокуратури від 16.09.2022 за №15/1-298вих-22 про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 18.11.2022 оголошено перерву до 06.12.2022.
Позивач-2 та відповідач-2 повноважних представників в судове засідання 06.12.2022 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд констатує, що ним було виконано норми Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами позивач-2 та відповідач-2 не скористалися, явки представників в судові засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення позивача-2 та відповідача-2 про дату судового засідання, суд не вважає відсутність представників позивача-2 та відповідача-2 в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Прокурор в судових засіданнях позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві №15/1-1018вих-21 від 24.12.2021, з урахуванням заяви про закриття провадження у справі №15/1-298вих-22 від 16.09.2022, відповіді на відзив №15/1-107вих-22 від 11.02.2022, відповіді на відзив №15/1-237вих22 від 14.07.2022 (т.1, а.с.1-20, 141-151, 248-253; т.2, а.с.40-43). В судовому засіданні 06.12.2022 прокурор також зазначила, що закриттю підлягає провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо повернення земельної ділянки незалежно від того чи була вона повернута до відкриття провадження у справі чи після, посилаючись на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.
Представники позивача-1 в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав наведених у письмових поясненнях №11.2/09-11/16/1742 від 26.01.2022, відповіді на відзив №11.2/09-11/16/10949 від 10.08.2022 (т.1, а.с.111-120, т.2, а.с.21-24).
Представник відповідача-2 в судових засіданнях проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 04.07.2022, запереченнях (на відповідь на відзив) від 25.07.2022 (т.1, а.с.236-238, т.2, а.с.5-8).
Відповідач-1 у відзиві №01-16/218 від 25.01.2022 на позовну заяву, запереченнях №01-16/420 від 17.02.2022 проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.104-107, 165-167).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1, відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Народицької селищної ради Житомирської області третьої сесії VIII скликання №238 від 28.04.2021 "Про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк" вирішено: на період виготовлення проєкту із землеустрою та до укладання довгострокового договору оренди земельної ділянки укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Злагода" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 215,00 га із земель реформованого КСП "Маяк", на території Народицької селищної ради; встановити орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укласти попередній договір оренди земельної ділянки (т.1, а.с.28).
01.05.2021 між Народицькою селищною радою (далі - орендодавець, відповідач-2) та ТОВ "Злагода" (далі - орендар, відповідач-1) підписано попередній договір оренди землі №56 (далі - попередній договір), відповідно до п.1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) на підставі рішення сесії Народицької селищної ради від 28.04.2021 №238 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Народицької селищної ради Житомирської області, біля населеного пункту смт.Межеліска (далі - земельна ділянка або об'єкт оренди) (т.1, а.с.29-31).
За змістом п.2 попереднього договору, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 215га, у тому числі: рілля 215,00 га (додаток - викопіювання із плану землекористування Народицької селищної ради, кадастрові номери 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:001).
Згідно з п.8 попереднього договору, договір укладено з 01.05.2021 по 04.01.2022 - 11 місяців.
Відповідно до пунктів 15, 16 попереднього договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради).
Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його реєстрації (п.42 попереднього договору).
Відповідно до акта прийому-передачі земельної ділянки від 01.05.2021, Народицькою селищною радою як орендодавцем на підставі рішенням третьої сесії VIII скликання Народицької селищної ради від 28.04.2021 №238 передано, а ТОВ "Злагода" як орендарем, прийнято земельну ділянку площею 215,00га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області біля населеного пункту смт.Межеліска, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Термін оренди з 01.05.2021 по 01.04.2022 - 11 місяців (т.1, а.с.32).
До справи долучено витяги з Державного земельного кадастру, з яких вбачається, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 1823786000:04:006:001 становить 146,3128га, площа земельної ділянки з кадастровим номером 1823786000:04:007:0001 становить 128,8914га, а також те, що вказані земельні за цільовим призначенням є землями запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), відносяться до зони радіоактивно забрудненої території, у зв'язку з чим встановлено обмеження у їх використанні на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", строк дії обмеження - безстроково (т.1,а.с.37-44). Крім того, щодо земельної ділянки 1823786000:04:007:0001 зареєстровано обмеження: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи; підстава - Закон України "Про електроенергетику", постанова КМУ "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" 04.03.1997 №209.
Окрім того, в матеріалах справи є лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №10-6-0.9-4644/2-21 від 08.09.2021, з якого вбачається, що спірні земельні ділянки відносяться до зони безумовного (обов'язкового) відселення (т.1, а.с.184-185), а також лист №10-6-0.47-5298/2-21 від 22.10.2021, за яким відповідно до інформації управління у Коростенському районі та згідно планово-картографічних матеріалів колективних сільськогосподарських підприємств спірні земельні ділянки є забрудненими внаслідок аварії на ЧАЕС та не входять до складу земель, які передавалися до колективних сільськогосподарських підприємств (т.1, а.с.84).
У зв'язку з викладеними обставинами, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
У позовній заяві прокуратурою заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк" на території Народицької селищної ради, а також вимогу про зобов'язання ТОВ "Злагода" повернути земельні ділянки площею 215,00га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:0001 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України.
В обґрунтування позовних вимог, Житомирська обласна прокуратура у позові вказує, що Народицька селищна рада в порушення вимог норм Земельного кодексу України прийняла рішення та передала приватному суб'єкту господарювання земельну ділянку без виготовлення проекту землеустрою та без проведення земельних торгів, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, господарський суд зазначає, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Разом із тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина незвернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Суд звертає увагу, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
У даному випадку позов пред'явлено в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, останній зазначив, що Народицькою селищною радою перевищено надані законодавством повноваження при прийнятті рішення та передачі ТОВ "Злагода" земельних ділянок, які віднесені до зони радіоактивно забрудненої території, що суперечить принципам регулювання земельних відносин, які закріплені ст.14 Конституції України та ст.5 ЗК України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Згідно зі ст.13 ЗК України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належать, зокрема, а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Пунктом 8 статті 122 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в силу положень ст.122 ЗК України, Кабінет Міністрів України є органом, який від імені держави здійснює розпорядження спірними земельними ділянками, що відносяться до зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За таких обставин прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
Також позивачем у даній справі визначено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топогрофо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і створено саме з метою реалізації повноважень останньої на території Житомирської області.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Житомирська обласна прокуратура, відповідно до вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до Кабінету Міністрів України та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з відповідними листами від 21.07.2021 №15/1-598вих-21 і від 22.07.2021 №15/1-633вих-21, у яких повідомила про виявлений факт порушення вимог земельного законодавства з метою вжиття належних заходів відновлення порушених інтересів держави (т.1, а.с.48-53).
Листом від 27.07.2022 №24419/0/2-21 КМУ повідомив про перенаправлення листа прокуратури до Мін'юсту, Міндовкілля, ДАЗВ, Держгеокадастру для розгляду та відповідного реагування, на що останніми надано відповіді (т.1, а.с.54-62). Зокрема, Міністерство юстиції України зазначило, що ефективне відновлення порушених інтересів держави у даному випадку можливе шляхом звернення органів прокуратури до суду в інтересах держави в особі відповідного органу (лист від 20.09.2021 №22808-21).
Також заступником Генерального прокурора на виконання вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" видано письмову вказівку Житомирськiй обласнiй прокуратурі про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особi КМУ, зокрема звернення до суду з вказаним позовом (лист від 05.11.2021 за №15/3/3-149 вих21) (т.1, а.с.83, 152).
У свою чергу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 26.07.2021 №10-6-0.47-3970/2-21 повідомило Житомирську обласну прокуратуру про неможливість звернення з відповідним позовом до суду у зв'язку з обмеженим фінансуванням і відсутністю коштів для сплати судового збору (т.1, а.с.55-56).
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки позивачі заходів для усунення виявлених порушень шляхом подачі відповідного позову до суду не вжили, про такий намір Житомирську обласну прокуратуру не повідомили, що вказує на їх бездіяльність.
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00га із реформованого КСП "Маяк", судом враховується вищенаведене, а також таке.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Приписами статті 124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно з ч.3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 даного Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Як вказує прокурор та не спростовано матеріалами справи, Народицька селищна рада, приймаючи рішення №238 від 28.04.2021, надала ТОВ "Злагода" в користування земельну ділянку загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк", яка не є окремо сформованою, оскільки вказана в рішенні та договорі площа земельної ділянки складається з частин земельних ділянок з кадастровими номерами: 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:001.
Відповідно до частин 1-5 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (ч.6 ст.79-1 ЗК України).
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.9, ч.10 ст.79-1 ЗК України).
Судом встановлено, що згідно витягів Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок, площа земельної ділянки кадастровий номер 1823786000:04:006:001 становить 146,3128га, площа земельної ділянки кадастровий номер 1823786000:04:007:0001 - 128,8914га (т.1, а.с.36-47). Отже, сумарна площа вказаних земельних ділянок становить 275,2042га (146,3128га+128,8914га). Водночас, Народицька селищна рада оспорюваним рішенням №238 від 28.04.2021 вирішила питання щодо надання ТОВ "Злагода" в користування земельної ділянки (загальною площею 215,00 га), яка складається із частин земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:006:001, 1823786000:04:007:0001. Доказів здійснення поділу або об'єднання раніше сформованих земельних ділянок (1823786000:04:006:001, 1823786000:04:007:0001) матеріали справи не містять, що підтверджує доводи прокурора про те, що оспорюване рішення стосується земельної ділянки яка несформована як об'єкт цивільних правовідносин.
Судом також встановлено, що місце розташування даних земельних ділянок Житомирська область, Народицький район, Межиліська сільська рада та Народицька селищна рада; цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - землі сільського господарського призначення.
При цьому, у розділі відомості про обмеження у використанні земельної ділянки 1823786000:04:006:001 зазначено вид обмеження - зона радіоактивного забрудненої території, підстава для виникнення обмеження - Постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", строк дії обмеження - безстроково (т.1, а.с.38).
Згідно з п.2 додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, с.Межиліска Народицького району Житомирської області віднесено до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Як визначено ст.15 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" земельні ділянки, розташовані у зоні гарантованого добровільного відселення, належать до радіоактивно забруднених і використовуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Керуючись наведеним суд встановив, що спірні земельні ділянки розташовані в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи те, що спірні земельні ділянки кадастрові номери 1823786000:04:006:001, 1823786000:04:007:0001 розташовані в зоні радіоактивно забрудненої території внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.12 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991, тому в їх межах заборонено здійснення діяльності з метою одержання товарної продукції без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення. Матеріали справи не містять дозволу на здійснення діяльності з метою одержання товарної господарської продукції Державним агентством України з управління зоною відчуження на території Житомирської області.
За поданими до справи доказами, суд не встановив наявності ріллі (п.2 договору) в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:006:001, 1823786000:04:007:0001. Як вбачається з додатків до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, в розділі "Експлікація земельних угідь" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823786000:04:006:001 зазначено: землі, які забруднені промисловими та іншими відходами, включаючи відвали та терикони, а також радіоактивно забруднені земельні ділянки площі - 146,3128га (т.1, а.с. 37-41).
Земельна ділянка з кадастровим номером 1823786000:04:007:0001 належить до державної форми власності, а в додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, в розділі "Експлікація земельних угідь" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823786000:04:007:0001 зазначено: вид обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи, площею - 0,1985 га та 0,1075га, підстава для виникнення обмеження у використанні земельної ділянки: Закон України "Про енергетику" постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" від 04.03.1997 №209; дата державної реєстрації обмеження: 04.03.1997, строк дії якої - безстроково (т.1, а.с.43). Окрім того, в розділі "Експлікація земельних угідь" земельної ділянки з кадастровим номером 1823786000:04:007:0001 зазначено: перелоги, а також радіоактивно забруднені земельні ділянки площа - 128,8914га (т.1, а.с.42-47).
Як вбачається з довідки Житомирської філії ДУ "Держгрунтохорона" №158-06/03-03/216 від 23.06.2020 за результатами обстеження земельної ділянки 141,00га встановлено щільність забруднення переданої за договором земельної ділянки (т.1, а.с.33).
Головним управлінням Дергеокадастру у Житомирській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки, за результатами якого складено Акт №583-Дк/530/Ап/09/01/-21 від 13.07.2021 (т.1, а.с.75-82). У вказаному акті було встановлено, що при прийнятті Народицькою селищною радою рішень, в тому числі і рішення №238 від 28.04.2021, були порушені норми статей 122, 124, 125, 126, 134, 135 Земельного кодексу України, ст.ст. 13,16 Закону України "Про оренду землі" та перевищені повноваження щодо розпорядження даними земельними ділянками. Зазначено, що дії селищного голови Народицької селищної ради при укладенні ним від імені ради попередніх договорів оренди землі, створили умови для використання земельних ділянок з порушенням вимог чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що Народицька селищна рада неправомірно розпорядилась спірними земельними ділянками, відповідно, рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк" було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як уже зазначалось, частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Конституційний суд України у своєму рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009, у справі 1-9/2009 зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
В пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до останнього абзацу пункту 5 цього рішення Конституційного Суду України, ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
В свою чергу, оскаржуване рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк" є ненормативним правовим актом разового застосування органу місцевого самоврядування (актом індивідуальної дії), яке сторони вже реалізували стосовно відповідач-2, відповідно воно вичерпало дію застосуванням.
Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 ГПК України).
З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Положеннями статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Оцінюючи належність обраного прокуратурою способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17).
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.209 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №921/387/20).
Прокурор в засіданні суду зсилалася на те, що обраний прокурором спосіб захисту є ефективним та зможе в подальшому гарантувати державі можливість отримання нею відповідне відшкодування шляхом заявлення вимог, зокрема, про відшкодування завданих збитків (у разі їх наявності) чи/або стягнення коштів, отриманих за недійсним договором, а також може бути підставою для притягнення до відповідальності службових осіб за фактом зловживання ними посадовими обов'язками чи їх перевищення, що стало передумовою укладення недійсного договору. В обґрунтування своїх доводів прокурор наводить позицію викладену у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №906/633/21.
Суд зазначає, що судовий захист реально порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача.
У даному випадку, обраний у цій частині прокуратурою спосіб захисту не є ефективним та таким, що сприятиме відновленню прав, оскільки ефективний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.
Сформульована ж прокурором у даному позові позовна вимога - про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021, не визначає конкретного механізму захисту порушеного позивачем права, оскільки задоволення цієї вимоги не призведе до безумовного виконання такого рішення.
Наведена прокурором практика Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 у справі №906/633/21, не є релевантною до спірних правовідносин. Так, у справі №906/633/21 мали місце інший предмет та інші обставини, оскільки у цій справі було заявлено вимоги про визнання недійсним рішення тендерного комітету про застосування переговорної процедури закупівлі та визнання недійсним договору на закупівлю послуг, тоді як предметом спору у даній справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, а також зобов'язання повернути земельну ділянку.
Питання ж щодо відшкодування завданих збитків (у разі їх наявності) чи/або стягнення коштів, на чому наголошує прокурор, може бути предметом окремого позову в основу якого можуть бути покладені обставини, встановлені у даній справі.
Розглядаючи по суті позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021, суд також приймає до уваги, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до володіння відповідною земельною ділянкою (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/368/17, від 11.01.2020 у справі №922/614/19).
Водночас, зважаючи на те, що у позовній заяві прокурор обґрунтовує обраний ним спосіб захисту в частині не заявлення вимоги про визнання попереднього договору оренди недійсним тим, що розцінює вказаний договір як не укладений, суд вважає за доцільне зазначити і таке.
Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 цього Закону).
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення), право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
За ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній станом на день прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Частина 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право оренди земельної ділянки.
Тобто право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Така реєстрація здійснюється на підставі укладеного договору оренди.
Натомість така форма документа, як попередній договір не містить юридичних підстав для надання в оренду земель сільськогосподарського призначення і порушує приписи Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Однак, як було встановлено та уже зазначалося судом, спірне рішення прийнято стосовно земельної ділянки, яка не сформована, як об'єкт цивільних прав.
Відповідно, враховуючи, що підставою для передачі в оренду земельної ділянки є виключно договір оренди, а попередній договір від не містить всіх визначених ст.15 Законом України "Про оренду землі" істотних умов, зокрема, щодо об'єкта оренди, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що цей договір є неукладеним.
Оскільки попередній договір оренди не відповідає вимогам вищевказаної статті 15 Закону України "Про оренду землі" та є не укладеним, тому не може призвести до виникнення права оренди земельної ділянки в результаті його державної реєстрації. Відповідно і рішення ради про укладення такого договору не несе жодних наслідків для виникнення у відповідача-2 права оренди.
Про зазначене також свідчить відсутність у державному реєстрі запису про зареєстроване за відповідачем-2 право оренди.
Так, суд встановив, що за наявними у справі витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 06.07.2021 відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі по спірних земельних ділянках. Водночас, форма власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1823786000:04:007:0001 - державна.
Наведене в сукупності вказує на те, що фактично в користування відповідачу-2 було передано за актом прийому - передачі земельні ділянки без жодних на те правових підстав.
Оскільки у відповідача-2 не виникло та не могло виникнути як на підставі оскаржуваного рішення, так і в процесі його реалізації жодних прав щодо спірної земельної ділянки, тому, на переконання суду, і з такої позиції вимога про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради також не призведе до захисту порушених прав.
За вказаного та враховуючи, що навіть реалізація оскаржуваного рішення, за жодних умов не могла та не може призвести до виникнення у відповідача права оренди, доводи прокурора про те, що вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування заявлено з метою захисту інтересів держави у юридичній визначеності на майбутнє, суд оцінює критично. До того ж, для уникнення настання в майбутньому прийняття подібних управлінських рішень є інший спосіб реагування, зокрема, передбачений ст.386 ЦК України.
За викладеного, у задоволенні позову прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №238 від 28.04.2021 про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 215,00 га із реформованого КСП "Маяк", суд відмовляє.
Стосовно вимоги прокуратури про зобов'язання ТОВ "Злагода" повернути до земель запасу земельні ділянки загальною площею 215,00га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:0001 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України, судом враховується вищенаведене, а також таке.
Згідно поданих до справи доказів, 09.12.2021 між Народицькою селищною радою та ТОВ "Злагода" було підписано угоду про припинення попереднього договору оренди землі №56 від 01.05.2021, за умовами якої сторони вирішили припинити дію попереднього договору оренди землі №56 від 01.05.2021 (земельна ділянка площею 215,00 га) за взаємною згодою сторін відповідно до п.37 попереднього договору оренди землі №56 від 01.05.2021 на основі рішення Народицької селищної ради від 09.12.2021 року №471 (т.1, а.с.203).
Як зазначив прокурор та стверджував представник відповідача-2, земельну ділянку площею 215,00га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, Житомирської області біля населеного пункту с.Межиліска повернуто ТОВ "Злагода" до земель запасу шляхом її передачі Народицькій селищній раді, про що подано до справи акт приймання-передачі земельної ділянки від 09.12.2021 (т.1, а.с.204).
Зазначені в цьому акті обставини, зокрема щодо дати повернення спірної земельної ділянки учасники справи не заперечували, матеріалами справи їх також не спростовано.
За вказаного, суд враховує, що позов у даній справі прокурор подав 29.12.2021, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті в якому надійшла позовна заява, а ТОВ "Злагода", згідно поданих доказів, здійснило повернення земельної ділянки 09.12.2021, тобто ще до звернення прокурора з позовом у даній справі.
Прокурор в судовому засіданні 06.12.2022 просила закрити провадження у справі та зазначила, що закриттю підлягає провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо повернення земельної ділянки незалежно від того чи була вона повернута до відкриття провадження у справі чи після, посилаючись на позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.
Натомість суд враховує, що закриття провадження у справі можливе у разі відсутності предмета спору, якщо між сторонами не залишилось неврегульованих питань. Однак, виходячи із вимог прокурора - про повернення відповідачем-1 до земель запасу земельних ділянок шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України, не можна дійти висновку про відсутність неврегульованих питань, а тому відсутні підстави для врахування позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20, на яку зсилається прокурор.
Суд зауважує, що в заяві від 16.09.2022 про закриття провадження у даній справі в частині вимог про зобов'язання ТОВ "Злагода" повернути земельні ділянки (п.2 прохальної частини позову) прокурор, в якості підстави для закриття провадження, зазначав повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Злагода" Народицькій селищній раді за актом прийому-передачі земельної ділянки спірних земельних ділянок.
Тобто за своїм змістом, заявлена у позові вимога (про зобов'язання ТОВ "Злагода" повернути до земель запасу земельні ділянки шляхом їх передачі саме Кабінету Міністрів України, а не Народицькій селищній раді) не відповідає змісту вчинених дій щодо повернення земельної ділянки. Тому, виходячи і з цього, у суду також немає підстав для висновку про відсутність предмета спору та закриття провадження у справі в цій частині.
Водночас суд враховує, що згідно поданих до справи доказів, станом на час звернення з позовом, земельні ділянки загальною площею 215,00 га із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:007:001, 1823786000:04:006:0001, не перебували у користуванні відповідача - ТОВ "Злагода".
За вказаного, суд вважає позовні вимоги прокуратури про зобов'язання ТОВ "Злагода" повернути земельні ділянки загальною площею 215,00 га шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України безпідставними, оскільки прокурором невірно обрано спосіб захисту, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити що дана позовна вимога про повернення земельної ділянки в частині визначеного прокурором способу - шляхом передачі Кабінету Міністрів України, не підлягала б задоволенню судом і з тих підстав, що користування відповідачем-2 цією земельною ділянкою здійснювалося, як було встановлено судом, без дотримання приписів ст.13 ЗК України, п. 8 ст. 122 ЗК України. Оскільки, як уже зазначалося судом, земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача без правових підстав, яке відбулося, зокрема, в обхід повноважень Кабінету Міністрів України щодо розпорядження спірними земельними ділянками, тому у відповідача не виникли зобов'язання щодо повернення цієї земельної ділянки саме визначеним прокурором способом.
До того ж, суд зауважує, що жодних договірних зобов'язань щодо спірної земельної ділянки не виникло з яких би вбачався обов'язок відповідача-2 повернути земельну ділянку у визначений прокурором спосіб, що узгоджується і з позицією прокурора, наведеною у позовній заяві та підтриманою ним під час розгляду справи. Так, прокурор наголошував, що в цій частині заявлено негаторну вимогу, змістом якої є усунення перешкод у користуванні майном.
Отже, господарським судом встановлено, що підставою звернення прокурора до суду із вказаним позовом є порушення, допущені при прийняті селищною радою рішення №238 від 28.04.2021, внаслідок реалізації якого відбулося безпідставне користування земельною ділянкою.
Зважаючи на вищенаведене, оскільки судом встановлено відповідні обставини, з яким пов'язано застосування ч.9 ст.129 ГПК України, як то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони (сторін), тому господарський суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні позову не є підставою для покладення на прокуратуру судових витрат у даній справі за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.
А відтак, господарський суд покладає витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради на Народицьку селищну раду та ТОВ "Злагода" у рівних частках - на особу, яка приймала таке рішення та особу, на користь якої воно було прийняте. Така позиція наведена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 у справі № 906/952/21.
Витрати по сплаті судового збору за вимогою про зобов'язання повернути земельну ділянку, відповідно до ст.129 ГПК України, оскільки у цій частині обрано не вірний спосіб захисту, покладаються на Житомирську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Народицької селищної ради (11401, Житомирська область, Народицький район, смт.Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, код ЄДРПОУ 04346480) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 1 135 грн судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (11452, с.Базар, Народицького району, Житомирської області, вул.Шевченка, буд.98, код ЄДРПОУ 03743894) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м.Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) 1 135 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 16.12.22
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу,
2 - Житомирська обласна прокуратура (prokzt@zhit.gp.gov.ua), рек.,
3 - Кабінету Міністрів України: 1545@ukc.gov.ua, рек.
4 - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (zhytomyr@land.gov.ua), рек.
5 - Народицька селищна військова адміністрація (11401, смт. Народичі Житомирської області, вул. 1 Травня, 15) рек.
6 - Народицька селищна на ел. та на електронну пошту: naroduchiotg@ukr.net, рек.
7 - ТОВ "Злагода" (zlagoda1212@ukr.net, naroduchiotg@ukr.net,), рек.
8 - представнику ТОВ "Злагода Базар" (0672829885@ukr.net).