ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року Справа № 918/279/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
позивача - адв. Зойкіна А.В.
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради
на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р.
ухвалене у м. Рівному, повний текст складено 07.09.2022 р.
у справі № 918/279/22 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича
до Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дубровицька міська рада
про визнання недійсним Договору оренди будівлі котельні №1 від 30.01.2020 р. та стягнення 239685,61 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22 задоволено заяву представника позивача фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича про ухвалення додаткового рішення про судові витрати. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича судові витрати на правову допомогу 55000 грн., витрати на оплату за виконання звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт" 6000 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Дочірнє підприємство "Теплосервіс" Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22, у якій просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву позивача щодо судових витрат у сумі 5000 грн.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права та здійснив їх тлумачення в інтересах позивача, а саме доводить, що господарський суд першої інстанції допустив порушення норм частини 1 ст. 15 ГПК України, якою визначено принцип пропорційності у господарському судочинстві.
Пояснює, що відповідач фактично отримав від сторони позивача три процесуальних документи - позовну заяву від 12.05.2022 р., відповідь на відзив від 04.07.2022 р., відповідь на пояснення від 18.07.2022 р. Інших письмових документів, зокрема, письмові судові дебати та пояснення щодо доказів у справі (п.1.7. акту) відповідач не отримував. Серед інших послуг в акті відображено: аналіз документів, направлення адвокатського запиту та аналіз відповіді на нього, пошук судової практики, відправлення вищевказаних документів, участь адвоката в трьох судових засіданнях, консультації клієнту. В даному акті не відображено факту підготовки адвокатського запиту, а зазначено лише про його направлення. Також не відображено в акті часу участі в трьох судових засіданнях, які були нетривалими - від 10 до 30 хв. В той же час, додатковою угодою № 1 від 28.02.2022 року не визначено конкретної вартості кожної послуги, що передбачені актом приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2022 р. Вартість послуг була визначена у додаткові угоді наперед ще до початку їх надання і не була конкретизованою.
Доводить, що за змістом укладеного договору про надання правничої правової допомоги від 01.02.2022 р., укладеного позивачем і Адвокатським бюро «ТЕРЕЩЕНКО І ПАРТНЕРИ», та додаткової угоди № 1 від 28.02.2022 р. неможлив визначити реальну вартість кожної конкретної послуги з наданих позивачем документів, і така обставина не враховувалась судом першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції порушив положення ч.4 ст.126 ГПК України щодо співмірності оплати послуг адвоката часу та обсягу наданих послуг. Посилається на акт приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2022 р., у якому час, обсяг, одиниця виміру послуг адвоката відсутні. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив дані обставини та не надав належну правову оцінку даному доказу.
У відповідності до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, суд першої інстанції дане положення не застосував. Незважаючи на доводи, викладенні відповідачем у його клопотанні, суд першої інстанції безпідставно їх не врахував, не здійснив повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх доказів та надав перевагу виключно доводам позивача та дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо судових витрат у повному обсязі, що і призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного та необґрунтованого додаткового рішення.
За таких обставин, відповідач вважає, що витрати на професійну правову допомогу позивача є неспівмірними з обсягом наданих послуг та необґрунтованими, а тому їх розмір повинен бути зменшений. Просить додаткове рішення Господарського суду Рівненської від 05 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача щодо судових витрат частково, визначивши їх в загальному розмірі 5000 грн.
Позивач фізична особа-підприємець Ракович П.М. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22 є законними, обґрунтованими та такими, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що ФОП Раковичем П.М. одночасно із позовом було подано попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу на загальну суму 50000 грн., також 6000 грн. витрат на оплату за виконання звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт", а в подальшому подано заяву про здійснення розподілу судових витрат.
Посилається на ч.1 ст.26, ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 126 ГПК України і пояснює, що договір про надання правової допомоги від 01.02.2022 р. та додаткова угода № 1 від 28.02.2022 р. фактично містять вказівку на конкретну суму оплати за надані послуги по представництву інтересів клієнта у суді першої інстанції - 55000 грн.
Стверджує, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу позивач та його адвокат визначили в акті приймання-передачі наданих послуг конкретні надані послуги та розмір адвокатського гонорару при їх наданні. У даному випадку справа № 918/279/22 розглядалася за правилами загального позовного провадження, предметом розгляду були дві позовні вимоги - визнання недійсним договору оренди будівлі котельні та стягнення грошових коштів у розмірі 239685 грн. 61 коп. Вважає, що витрати на правничу допомогу є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи. Відтак, відсутні підстави для їх зменшення.
Обґрунтовуючи витрати позивача на оплату виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт" звіту про оцінку майна у розмірі 6000 грн. позивач посилається на ч.ч. 4-7 ст. 127 ГПК України та зазначає, що факт виконання звіту про оцінку та оплата його вартості підтверджується матеріалами справи.
Стверджує, що вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу 55 000,00 грн. та витрат позивача на оплату виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт" звіту про оцінку майна у розмірі 6000 грн., в загальному розмірі 61000 грн. - є правомірною.
На підставі викладеного просить залишити без змін додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа Дубровицька міська рада відзиву на апеляційну скаргу суду не подала.
В судовому представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Дочірнє підприємство "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради, Дубровицька міська рада не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено реєстром відправки електронної кореспонденції /а.с.35, 50, 161 у т.1/.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення відповідача та третьої особи про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі і залишилтсь незмінними, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Позивач підприємець Ракович П.М. звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради про визнання недійсним договору оренди будівлі котельні №1 від 30.01.2020 та стягнення 239 685, 61 грн.
У позовній заяві зазначено, що орієнтовна сума витрат, які поніс та очікує понести позивач у зв'язку з розглядом справи складає 50000 грн. витрат на надання правової допомоги та 6000 грн. витрат на оплату звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт". Також зазначено, що докази, які підтверджують розмір витрат будуть подані у порядку, визначеному ГПК України.
Рішенням суду від 10.08.2022 р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020, який укладений Дочірнім підприємством "Теплосервіс" Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради та фізичною особою-підприємцем Раковичем Павлом Михайловичем. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича кошти у розмірі 239685,61 грн., витрати по сплаті судового збору 6076,3 грн.
17.08.2022 р. позивачем ФОП Раковичем П.М. в межах 5-денного строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України, подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. У заяві позивач просить ухвалити у справі додаткове рішення про стягнення з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь ФОП Раковича П.М. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи в сумі 55000 грн. та 6000 грн. витрат на оплату звіту про оцінку майна.
До заяви позивач додав договір про надання правничої (правової) від 01.02.2022 р., додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 р., акт приймання-передачі наданих послуг від 15.08.2022 р., копії меморіальних ордерів № 32044051SB від 12.08.2022 р. на суму 10000 грн., № 30110156SB від 20.05.2022 р. на суму 10000 грн., № 29217134SB від 30.03.2022 р. на суму 10000 грн., № 29023088SB від 17.03.2022 р. на суму 15000 грн., № @2РL444787 від 01.02.2022 р. на суму 10000 грн. /а.с.179-184 у т.2/. Також до заяви доданий договір №220427/1 від 27 квітня 2022 року, укладений позивачем з ПП "Експерт-Рівне-Консалт" на виконання незалежної оцінки майна та квитанцією № 4 від 28.04.2022 р. на оплату суми 6000 грн. за виконану оцінку /а.с. 185-186 ут.1/.
Відповідно до додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22 задоволено заяву представника позивача фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича про ухвалення додаткового рішення про судові витрати. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича судові витрати на правову допомогу 55000 грн. та витрати на оплату за виконання звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт" 6000 грн. /ас.217-221 у т.2/.
Суд першої інстанції врахував при цьому, що позивачем, відповідно до вимог ст.74 ГПК України, доведено фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, сума витрат є співмірною зі складністю справи та відповідає критеріям реальності і розумності.
Колегія суддів надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції у додатковому рішенні враховує, що суд першої інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, врахував задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Разом з тим, відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2022 року у справі № 918/279/22 апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Теплосервіс" Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради задоволена частково, і рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2022 р. у справі № 918/279/22 скасовано в частині стягнення 159898,61 грн. витрат на орендну плату та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
За змістом ст. 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов'язку перевірити достовірність доказів наданих позивачем.
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП Ракович Павло Михайлович та Адвокатське бюро "Терещенко і партнери" уклали договір про надання правничої (правової) від 01.02.2022 р. /а.с. 174-177 у т.2/.
Згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги Адвокатське бюро в особі адвоката Терещенко Олени Миколаївни та адвоката Король Вікторії Валеріївни, зобов'язується надати професійну правничу допомогу клієнту щодо аналізу документів, наданих клієнтом за актом приймання-передачі документів від 01.02.2022 р. щодо правомірності укладення договору №1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020 р.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 сторонами цього договору погоджено, що ціна послуг Адвокатського бюро за даним договором становить 10000 грн.
28.02.2022 р. Ракович Павло Михайлович та Адвокатське бюро "Терещенко і партнери" уклали додаткову угоду № 1 /а.с.178-179 у т.2/ до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 р., за якою сторони погодили розділ 4 договору доповнити пунктом 4.5.:
"4.5. Сторони погодили, що ціна послуг Адвокатського бюро за даною додатковою угодою становить 45 000 грн. 00 коп. (сорок п'ять тисяч гривень 00 коп.) та має бути сплачена клієнтом на рахунок Адвокатського бюро наступним чином:
- 15000 грн. сплачуються клієнтом протягом 2 (двох) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди;
- 10000 грн. сплачуються клієнтом до 30 березня 2022 року
- 10000 грн. в термін до 20 травня 2022 року
- 10000 грн. сплачуються клієнтом у випадку задоволення позову судом в повному обсязі, та/або укладення мирової угоди із відповідачем додатково протягом 5 днів з дати прийняття рішення судом першої інстанції або ухвали суду про затвердження мирової угоди".
До матеріалів справи наданий ордер від 20.06.2022 р. серії ВК №1046236, виданий адвокатським бюро Терещенко і партнери, на надання правової допомоги підприємцю Раковичу П.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2022 р. у Господарському суді Рівненської області /а.с.109 у т.1/. Також суду надано до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.10.2006 р. /а.с.187 у т.1/.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, 15 серпня 2022 року сторонами підписаний акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01 лютого 2022 року /а.с.179 у т.2/. У акті сторони погодили, що Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 р.:
- Здійснено аналіз документів наданих Клієнтом Адвокатському бюро згідно Акту приймання-передачі документів від 01.02.2022 р., які стосуються укладення та виконання договору № 1 оренди будівлі котельні від 30.01.2020 р., та в тому числі зазначені в додатках до позовної заяви клієнта, поданої до господарського суду Рівненської області щодо визнання недійсним договору № 1 оренди будівлі котельні та стягнення 239685,61 грн.
- Адвокатським бюро направлено адвокатський запит від 07.02.2022 р. на Фонд державного майна України.
- Адвокатським бюро здійснено аналіз відповіді на адвокатський запит від 15.02.2022 р. № 10-59-3054 "Щодо надання інформації з Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності" з наданими додатками.
- Адвокатським бюро здійснено пошук судової практики, підготовлено, підписано у клієнта та подано до господарського суду Рівненської області позовну заяву підпиємця Раковича П.М. до ДП "Теплосервіс" КП "Теплосервіс" Дубровицької міської ради за участю третьої особи Дубровицької міської ради щодо визнання недійсним договору № 1 оренди будівлі котельні та стягнення 239685,61 грн.
- Адвокатським бюро написано та відправлено до Господарського суду Рівненської області та сторонам справи відповідь на відзив Дочірнього підприємства "Теплосервіс" КП "Теплосервіс".
- Адвокатським бюро написано та відправлено до Господарського суду Рівненської області та сторонам справи відповідь на пояснення Дубровицької міської ради.
- Адвокатським бюро підготовлено та відправлено до Господарського суду Рівненської області письмові судові дебати та пояснення щодо доказів у справі.
- Адвокатським бюро забезпечено представлення інтересів клієнта адвокатом Терещенко О.М. шляхом безпосередньої участі для захисту інтересів клієнта в судових засіданнях 22.06.2022 р., 19.07.2022 р., 28.07.2022 р.
- Адвокатським бюро надано консультації клієнту з предмету договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 року, та по ходу розгляду судової справи в т.ч.- з питань аргументів учасників справи.
Також в акті зазначено, що клієнтом сплачено на виконання договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.02.2022 р.
Оплата підприємцем Раковичем П.М. Адвокатському бюро "Терещенко і партнери" коштів в загальній сумі 55000 грн. за надання правової допомоги підтверджується копіями меморіальних ордерів № 32044051SB від 12.08.2022 р. на суму 10000 грн., № 30110156SB від 20.05.2022 р. на суму 10000 грн., № 29217134SB від 30.03.2022 р. на суму 10000 грн., № 29023088SB від 17.03.2022 р. на суму 15000 грн., № @2РL444787 від 01.02.2022 р. на суму 10000 грн. /а.с.179-184 у т.2/.
Акт підписаний сторонами без жодних претензій та зауважень щодо наданої професійної правничої допомоги.
Вищезазначені докази були подані разом із заявою в межах строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України, з дотриманням необхідних вимог наведеної норми.
Досліджуючи надані позивачем докази в сукупності з іншими матеріалами справи та керуючись нормами ст.126 ГПК України, колегія суддів визначає суми належних до відшкодування витрат на правову допомогу, виходячи із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов'язку перевірити достовірність доказів наданих позивачем.
Колегія суддів враховує, що відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу з підстав, викладених також в апеляційній скарзі Дочірнього підприємства "Теплосервіс" КП "Теплосервіс" відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, - щодо співмірності оплати послуг адвоката часу та обсягу наданих послуг з підстав неспівмірності заявлених витрат. Такі доводи частково знайшли підтвердження матеріалами справи.
Так, за змістом акту приймання-передачі наданих послуг від 01 лютого 2022 року /а.с.179 у т.2/ Адвокатським бюро надана послуга з аналізу наданих клієнтом документів, а також - пошук судової практики. Колегія суддів вважає, що підготовка позовної заяви включає в себе зазначені елементи правничої роботи адвоката - аналіз наданих клієнтом документів та пошук судової практики є складовими підготовки позову, тому окремо оплата клієнтом таких робіт не підлягає відшкодуванню.
Так само підготовка Адвокатським бюро у письмовій формі та відправлення до Господарського суду Рівненської області письмових судових дебатів та пояснень щодо доказів у справі не є необхідним, оскільки не вимагалась (окремо у письмовій формі) судом першої інстанції та не є обов'язковим відповідно до норм процесуального законодавства, натомість є елементом представницта і участі адвоката у розгляді справи в судових засіданнях.
Дослідивши зміст решти наданих адвокатом послуг за змістом акту приймання-передачі від 01 лютого 2022 року /а.с.179 у т.2/, апеляційний суд встановив, що послуги (роботи) є необхідними, враховуючи предмет спору, обсяг матеріалів та процедуру розгляду справи відповідно до вимог господарського процесуального законодавства. Факт надання таких зазначених у актах послуг підтверджується матеріалами справи : адвокатським запитом від 15.02.2022 р. № 10-59-3054 /а.с.54-55 у т.1/, позовною заявою підприємця Раковича П.М. /а.с. 1-17 у т.1/, протоколами судових засідань від 22.06.2022 р., від 19.07.2022 р., від 28.07.2022 р. /а.с. 131-132, 143-145, 147-149 у т.2/ та процесуальними заявами з додатками до них - відповіді на відзиви Дочірнього підприємства "Теплосервіс" КП "Теплосервіс" /а.с.120-123 у т.1/ та Дубровицької міської ради /а.с.134-137 у т.1/.
Доводи скаржника, що в акті не зазначено, скільки часу займало вивчення та складання всіх необхідних документів, що не дає можливості повністю оцінити вартість виконаних послуг, - відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки згідно з договором про надання правової допомоги гонорар встановлений сторонами у фіксованому розмірі, що не суперечить нормам ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Разом з тим, колегією суддів звертається увага, що на умовах п.4.5 додаткової угоди до договору про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 28.02.2022 р. /а.с.178-179 у т.2/ клієнтом сплачуються 10000 грн. у випадку задоволення позову судом в повному обсязі, та/або укладення мирової угоди із відповідачем додатково протягом 5 днів з дати прийняття рішення судом першої інстанції або ухвали суду про затвердження мирової угоди. За меморіальними ордерами підтверджено оплату повністю всіх послуг, передбачених додатковою угодою до договору, в т.ч. 10000 грн. як гонорар успіху.
Колегія суддів враховує, що відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2022 року у справі № 918/279/22 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради рішення Господарського суду Рівненської області від 10.08.2022 р. у справі № 918/279/22 скасовано в частині стягнення 159898,61 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Тому відсутні підстави для відшкодування сплачених 10000 грн., які підлягали сплаті на користь адвокатського бюро на умовах додаткової угоди у разі повного задоволення позовних вимог.
Відповідно до норм ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" розмір гонорару встановлюється по погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі його змінювати чи втручатись у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, в кожному випадку не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склались між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху".
У постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду врахувала, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Тому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, колегія суддів враховує, що позовні вимоги у справі задоволені частково в частині немайнової вимоги про визнання недійсним договору та майнової вимоги про стягнення 79787 грн. вартості ремонту, тоді як у задоволенні вимоги про стягнення орендних платежів в сумі 159898,61 грн. відмовлено. За таких обставин витрати на надання правової допомоги підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог згідно з ч.4 ст.129 ГПК України.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України враховується висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та керуючись принципами справедливості, критеріями пропорційності та розумності, колегія суддів дійшла висновку, що вважає об'єктивно співмірною у цій справі компенсацією вартості правової роботи у сумі 25000 грн.
Вирішуючи питання про розподіл інших судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Надаючи оцінку додатковому рішенню в частині стягнення 6000 грн. витрат на оплату за виконання Звіту про оцінку майна ПП "Експерт-Рівне-Консалт" /а.с.115-188 у т.1/, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції пославшись на ч.ч.4-7 ст.127 ГПК України поклав на відповідача витрати позивача на оплату виконаного ПП "Експерт-Рівне-Консалт" Звіту про оцінку майна як витрати пов'язані з розглядом справи, а саме - витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Разом з тим, звіт про оцінку не є висновком експерта чи залученого судом спеціаліста, натомість є звітом суб'єкта оціночної діяльності, який підлягає оцінці як доказ з урахуванням вимог ст.ст.76-79 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що вчинення процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, зокрема замовлення стороною та подання до суду звіту про оцінку майна та стягнення з іншої сторони відповідних витрат можливе лише у випадку коли й добутий таким чином доказ є необхідним для розгляду справи.
Колегією суддів враховується, що доказування у даній справі факту та вартості витрат позивача на ремонт будівлі котельні загальною за адресою: м. Дубровиця, вул. 1000-ліття Дубровиці, 6-А входить до предмету доказування. Разом з тим, такі обставини доведені первинними документами, які надані суду позивачем і не оспорювались ні відповідачем, ні третьою особою. Отже, виконання Звіту про оцінку майна на замовлення позивача не було необхідним у даній справі, і підтвердженням є те, що ні суд першої, ні апеляційної інстанції у своїх судових рішеннях не посилались на звіт про оцінку майна виконаний ПП "Експерт-Рівне-Консалт" як належний і достатній доказ.
Оскільки необхідність такого доказу, і відповідно - необхідність витрат на оплату такого звіту, не встановлено з огляду на предмет позову і досліджувані правовідносини, тому відсутні підстави для розподілу відповідних витрат між сторонами як судових витрат відповідно до правил ст. 129 ГПК України.
Підсумовуючи вищенаведене за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, а тому рішення слід змінити та частково задоволити заяву позивача ФОП Раковича П.М. про ухвалення додаткового рішення про судові витрати. Належною до відшкодування шляхом стягнення з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради на користь поивача колегія суддів визначила 25000 грн. витрат на правову допомогу, а в задоволенні решти заяви - відмовити.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради задоволити частково. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22 змінити.
Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 05.09.2022 р. у справі № 918/279/22 викласти в наступній редакції:
"1. Заяву представника позивача фізичної особи-підприємця Раковича Павла Михайловича про ухвалення додаткового рішення про судові витрати задоволити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплосервіс" комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької міської ради (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Шкільна, 27Б, код ЄДРПОУ 43146820) на користь фізичної особи- підприємця Раковича Павла Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у сумі 25000 грн.
У стягненні решти заявленої суми відмовити.".
Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 918/279/22 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений 15.12.2022 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.