Справа № 161/17697/22
Провадження № 2-о/161/397/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.,
присяжних - Яворської Л.В., Барського Ю.М.
за участю секретаря судового засідання - Октисюк С.В.
представника заявника Бірук В.В.
прокурора - Кондратюк А.В.
заінтересованої особи ОСОБА_2
особи щодо якої вирішується питання про госпіталізацію - ОСОБА_3
захисника Вороб'я П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за заявою Комунального закладу «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк», заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа відносно якої вирішується питання: ОСОБА_3 , про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, -
ВСТАНОВИВ:
14 грудня 2022 року лікар - психіатр відділення № 10 Комунального закладу «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк» Бірук Вікторія Вікторівна звернулась до суду із заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку ОСОБА_3 , заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , 1988 року народження, жителька АДРЕСА_1 доставлена машиною швидкої допомоги в супроводі працівників поліції та матері до КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк». 13 грудня 2022 року о 20 год. 40 хв. та госпіталізована черговим лікарем згідно Закону «Про психіатричну допомогу» як та, що створює небезпеку для себе та оточуючих в 10-те відділення в зв'язку з неадекватною поведінкою: зі слів матері, викидає усі речі з хати, каже, що на них пороблено, залізла через горище в хату сестри і повиносила всі речі з її будинку; побила матір, коли та намагалась завадити їй на несправній машині, затягла на шиї матері золотий ланцюжок (наявні сліди на шиї), не дивиться за дітьми, а саме, забула меншу доньку в спортивній школі, а другу возила по місту в капцях без верхнього одягу. Різко міняється в поведінці на настрої від веселої до злобної (заява матері від 13.12.2022 року).
14.12.2022 року оглянута комісією лікарів-психіатрів, згідно висновку якої ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад у формі: Гострого поліморфного психотичного розладу без симптомів шизофренії, маніакально-параноїдний синдром, внаслідок якого вона вчиняє і виявляє реальні наміри вчиняти дії що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих.
Вказує, що ОСОБА_3 потребує психіатричної допомоги, надання якої можливе лише в стаціонарних умовах та просить госпіталізувати ОСОБА_3 до психіатричного закладу КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк» в примусовому порядку.
В судовому засіданні представник психіатричного закладу, лікар-психіатр Бірук В.В. заяву підтримала, з підстав в ній зазначених, просить суд заяву задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву просила задовольнити, вказуючи, що її донька потребує такої допомоги, а добровільно відмовляється лікуватись.
Прокурор в судовому засіданні суду пояснила, що заява про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_3 вважає такою, що підлягає до задоволення, лікування останньої у психіатричному закладі буде відповідати її інтересам.
Особа, щодо якої вирішується питання про госпіталізацію - ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву не визнала, не вважає себе хворою, заперечує щодо необхідності лікування.
Захисник особа, щодо якої вирішується питання про госпіталізацію, Воробей П.О. заперечував щодо задоволення заяви.
Заслухавши пояснення представника психіатричного закладу, законного представника, думку прокурора, особи щодо якої вирішується питання про госпіталізацію, та її захисника, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених Законом та іншими законами України.
Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Згідно з ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Отже, виходячи із змісту вказаної статті, обов'язковими умовами для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, крім наявності в неї тяжкого психічного розладу, є вчинення нею чи прояв нею реальних намірів вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможність такою особою самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Відповідно до частини першої статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно із частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядається як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Однак згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.
Недотримання норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції.
Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Відповідно до висновку викладеного в Постанові Великої Палати Верховного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції. Проте відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
Судом встановлено, що 13 грудня 2022 року о 20 год. 40 хв. ОСОБА_3 доставлена машиною швидкої допомоги в супроводі працівників поліції та матері до КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк» та госпіталізована черговим лікарем згідно Закону «Про психіатричну допомогу» як така, що створює небезпеку для себе та оточуючих в 10-те відділення в зв'язку з неадекватною поведінкою: зі слів матері, викидає усі речі з хати, каже, що на них пороблено, залізла через горище в хату сестри і повиносила всі речі з її будинку; побила матір, коли та намагалась завадити їй їхати на несправній машині, затягла на шиї матері золотий ланцюжок (наявні сліди на шиї), не дивиться за дітьми, а саме, забула меншу доньку в спортивній школі, а другу возила по місту в капцях без верхнього одягу. Різко міняється в поведінці на настрої від веселої до злобної (заява матері від 14.12.2022 року).
14 грудня 2022 року вказана громадянка оглянута комісією лікарів-психіатрів, згідно висновку яких, ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад у формі: Гострого поліморфного психотичного розладу без симптомів шизофренії, маніакально-параноїдний синдром, внаслідок якого вона вчиняє і виявляє реальні наміри вчиняти дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих і потребує лікування в стаціонарних умовах в примусовому порядку.
Однак, суду не надано належних і достатніх доказів про те, що у ОСОБА_3 виявлено такий психічний розлад, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, які створюють небезпеку для неї та оточуючих. Також заявником не обґрунтовано необхідність лікування ОСОБА_3 лише у стаціонарних умовах і неможливість такого лікування в амбулаторних умовах.
Наявність тільки висновку лікарів-психіатрів про ознаки психічного розладу у пацієнта, за відсутності інших медичних даних, що є належними і допустимими доказами про відповідний стан здоров'я, є недостатнім для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу без усвідомленої згоди на це особи.
Фактично усі відомості щодо небезпечних і агресивних дій ОСОБА_3 у висновку комісії лікарів-психіатрів від 14.12.2022 зазначені зі слів її матері. Як вказувала в ході розгляду лікар-психіатр Бірук В.В. , будучи поміщеною в 10-те відділення КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька», ОСОБА_3 не проявляла агресивної або небезпечної поведінки ні щодо лікарів, ні щодо персоналу лікарні, лише відмовлялась їсти та не спала.
Заінтересована особа ОСОБА_2 вказувала, що поведінка її доньки ОСОБА_3 змінилась у зв'язку з погіршенням стосунків останньої з чоловіком та початком процесу розлучення. Це також підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Однак, жодних проявів агресивної поведінки, чи фактів, які засвідчують, що ОСОБА_3 вчиняє дії або ж виявляє такі наміри, що являють небезпеку для неї та оточуючих, ні заінтересованою особою, ні свідками не наведено.
Покликання на події 13 грудня 2022 року, які слугували підставою звернення матері до медичного закладу, є недостатнім для ухвалення рішення про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу без усвідомленої згоди на це особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає сама з двома дітьми у власному помешканні, самостійно забезпечуючи себе та дітей матеріально та у побутовому відношенні на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, що у свою чергу свідчить про її спроможність самостійно задовольняти свої життєві потреби.
Проаналізувавши наявну в матеріалах справи медичну документацію, пояснення лікаря-психіатра про те, що за час перебування ОСОБА_3 в ВОПЛ №1 м.Луцька, остання агресію не проявляла, внутрішній розпорядок не порушувала, враховуючи поведінку ОСОБА_3 в судовому засіданні, яка послідовно та детально викладає свою позицію з приводу необґрунтованості доводів про необхідність її госпіталізації, не проявляє ознак неадекватної поведінки чи агресії, а також відсутність доказів на підтвердження існування обставин, які б переконливо свідчили, що ОСОБА_3 не спроможна задовольнити свої життєві потреби або вчиняє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих чи завдасть шкоди своєму здоров'ю, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви за відсутності передбачених законом підстав для примусової госпіталізації до психіатричного закладу ОСОБА_3 без її згоди.
Суд також звертає увагу на положення статті 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» відповідно до якого, психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Запропоновані представником психіатричного закладу обмеження у вигляді стаціонарного лікування ОСОБА_3 , що фактично позбавить волі останньої, є непропорційними та не узгоджуються з основними принципами надання особі психіатричної допомоги. Однак, вказане не позбавляє права представника психіатричного закладу, у випадку наявності обґрунтованих підстав, звернутися до суду із заявою про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
У зв'язку з вищенаведеним, суд відмовляє у задоволенні заяви.
На підставі наведеного та керуючись, Законом України «Про психіатричну допомогу», суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви Комунального закладу «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк», заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа відносно якої вирішується питання: ОСОБА_3 , про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту 19 грудня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк
Присяжні: Л.В. Яворська
Ю.М. Барський