73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"25" жовтня 2007 р. Справа № 9/447-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом комунального підприємства "Енергозбереження"
до Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області
про визнання недійсним рішення №156 від 12.12.2006р.
За участю представників сторін:
від позивача -Мартюшев С.С., юрисконсульт, доручення №758 від 30.08.2007р.;
від відповідача -Коваленко В.А., заступник начальника, доручення №03/1040-05 від 28.08.2007р.; Кравець І.В., провідний юрисконсульт, доручення №03/1041-05 від 28.08.2007р.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду №236 від 14.09.2007р. справу №9/447-АП-07, у зв'язку із службовою необхідністю, передано на розгляд судді Ребристій С.В.
Суть спору: позивач- КП “Енергозбереження» звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області №156 від 12.12.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 5889 грн. 51 коп.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує невідповідністю прийнятого відносно нього рішення чинному законодавству та фактичним обставинам.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Правила надання населенню послуг, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005р.
Також позивач стверджує, що наказ №42 від 24.03.2006р. було складено лише з метою його внутрішнього використання на підприємстві.
Відповідач проти доводів позивача заперечує та стверджує, що оспорюване рішення прийнято ним згідно із ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення» та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519.
У поданому запереченні на позовну заяву відповідач посилається на порушення позивачем законодавства про ціноутворення, а саме: Постанови КМУ “Про переоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін та формування вартісних показників в умовах грошової реформи» від 26.08.96р. №1002, Закону України “Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.04р. №1875-ІУ, Постанови КМУ від 21.07.05. №630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
У судовому засіданні 27.09.2007р. оголошувалась перерва до 10 год 00 хв. 25.10.2007р. з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,
За заявленим предметом позову позивач звернувся до суду 02.08.2007р. і просить суд поновити строк на оскарження рішення №156 від 12.12.2006р. та визнати його недійсним.
Положеннями ч.2 ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріали справи свідчать, що позивачем даний позов подано в межах встановлених ст. 99 КАС України строків, в зв'язку з чим питання поновлення строку на оскарження оспорюваного рішення не потребує додаткового вирішення.
Посадовою особою відповідача проведено перевірку дотримання порядку встановлення, формування та застосування тарифів на послуги теплопостачання КП “Енергозбереження», за результатами якої складено акт від 08.12.2006р., в якому зафіксовано факт порушення Закону України “Про ціни і ціноутворення». Згідно даних акту перевірки загальна сума завищення по акту склала 4345,58 грн. Фактично одержано підприємством позивача суми необгрунтовано отриманої виручки в сумі 1963 грн. 17 коп. Загальна сума зайво одержаних коштів по субсидіям склала 267 грн. 78 коп.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до матеріалів перевірки параметри теплоносія по котельням КП “Енергозбереження», розраховані планово-технічним відділом згідно норм та вказівок, затверджених Держитлокомунгосп України від 14.12.93р. КТМ 204 України 244-94, на підставі аналізу роботи котелень (наказ від 01.11.2005р. №142/1) щомісячно в опалювальний період затверджуються понижуючі коефіціенти для проведення нарахування споживачам.
Згідно наказу по підприємству КП “Енергозбереження» №42 від 24.03.2006р. в березні 2006р. всім споживачам підприємством позивача проведено нарахування плати з коефіцієнтом 1 за послугу теплопостачання, тоді як відповідно до параметрів теплоносія понижуючі коефіцієнти складали: по котельняи №1,2 -0,98 коефіцієнт, по котельній №4-0,91, по котельній №9-0,9 коефіцієнт.
За рахунок невірного заокруглення понижуючого коефіцієнту споживачам завищено плату за березень 2006р. по котельням №1, 2 на 2% (на 5 коп. за кв.м.), по котельній №4 на 9% (на 24 коп. за кв.м.), по котельній №9 на 10% (на 27 коп. за кв.м.), в зв'язку з чим підприємством позивача незаконно отримано по абонентам котельної №4 - 1002,44 грн., по абонентам котельної №9 -960 грн. 73 коп. на загальну суму 1963 грн. 17 коп.
Розрахунок суми завищення здійснено відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 із зазначенням сум зайво нарахованих та одержаних коштів, прізвищ та адрес споживачів.
Таким чином, позивачем, у зв'язку із невірним заокругленням понижуючого коефіцієнту допущено порушення п.29 ч.1, 2 Постанови КМУ від 21.07.2005р. №630 та положень п.1 ст.20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», якими передбачено право споживача на зменшення розміру плати у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, заниження їх якості, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів споживання, право на усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг та право на одержання послуги вчасно та відповідної якості.
Відповідно до положень п.1.4 вищезазначеної Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення в періоді, що перевіряється, чинного порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №156 від 12.12.2006р. прийнято відповідачем відносно позивача за порушення вимоги Постанови КМУ від 26.08.1996р. №1002 “Про переоцінку товарів (робіт, послуг) та механізм контролю за переглядом цін таформування вартісних показників вумовах грошової реформи» на підставі ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення», підстави для визнання його недійсним відсутні. Відповідно до даного рішення у позивача вилучено у дохід Державного бюджету 1963 грн. 17 коп. та стягнуто штраф у сумі 3926 грн. 34 коп.
Положеннями ст. 69 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, через їх невідповідність положенням чинного законодавства.
Понесені позивачем судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69,71, 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С. В. Ребриста
Постанову складено у повному обсязі 30 жовтня 2007 р.