ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
12 грудня 2022 року Справа № 903/470/16
Господарський суд Волинської області у складі: головуючої судді Слободян О.Г., суддів Якушевої І.О., Кравчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника стягувача: адвоката Поліщук Н.Г,
представника боржника (заявника): адвоката Козлюк З.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз”
про відстрочку виконання судового рішення
у справі № 903/470/16
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз”
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 96 560 478 грн. 70 коп. основного боргу, пені та 3% річних
встановив: 25.11.2022 АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” звернулося до господарського суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №903/470/16 терміном на 12 місяців до 14.11.2023.
Обгрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на запровадження в Україні воєнного стану, скрутне матеріальне становище товариства та відсутність вини АТ "Волиньгаз" у виникненні судового спору, а також на положення Законів України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування”, «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” про відстрочку виконання судового рішення до розгляду та призначено розгляд заяви в судовому засіданні 06.12.2022 р.
01.12.2022р. представник позивача (стягувача) - АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надіслав на адресу суду заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання рішення. При цьому стягувач зазначив, що зобов'язання боржника в даній справі виникло до настання форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а відтак вказаний лист ТПП України не може бути врахований судом, як доказ. АТ «Волиньгаз» є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. НАК «Нафтогаз України», як стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність боржника. Звертає увагу, що боржник взагалі не надав доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.
Таким чином, АТ «Волиньгаз» фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства.
Посилання АТ «Волиньгаз» на Закон №1639, як на підставу для надання відстрочення, є необгрунтованим, а існування законодавчого акту (Закону №1639), яким передбачено порядок і механізми врегулювання заборгованості шляхом її реструктуризації та списання, встановлено певні умови для участі у процедурах врегулювання заборгованості - жодним чином не є підставою для надання відстрочення виконання судового рішення.
06.12.2022р. представник заявника (боржника) - АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” подав до суду додаткові пояснення до заяви про відстрочку виконання рішення, в яких, крім зазначеного, повідомив, що Товариством, незважаючи на скрутне фінансове становище, віднайдено можливість та відшкодовано позивачу витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700,0грн. за подання позову та 3405,00 грн. за подання, апеляційної скарги.
06.12.2022р. представник позивача (стягувача) - АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання рішення на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання.
06.12.2022р. представник заявника (боржника) - АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” також подав через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання рішення, у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду.
Ухвалою суду від 06.12.2022 відкладено розгляд заяви АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” про відстрочку виконання судового рішення на "12" грудня 2022 р.
На адресу суду від позивача (стягувача) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2022 у справі №902/368/16.
В судовому засіданні 12.12.2022 представник стягувача проти поданої заяви заперечив, просив відмовити у її задоволенні.
Представник заявника просив заяву про відстрочку виконання судового рішення задоволити та відстрочити виконання рішення на 12 місяців.
Відповідно до ч.2 ст.331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву та додані до неї докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 20 вересня 2021 року у справі №903/470/16, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” на користь АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 81289659 грн 79 коп. основного боргу, 12859355 грн 92 коп. пені, 922025 грн 18 коп. 3 % річних.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022р. та ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022р. у справі №903/470/16, рішення Господарського суду Волинської області змінено в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 12859355 грн 92 коп. пені, 922025 грн 18 коп. 3% річних та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” на користь АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 81289659 грн 79 коп. заборгованості, 12904178 грн 22 коп. пені та 926169 грн 04 коп. 3% річних; відмовлено в позові щодо стягнення пені в розмірі 1405764 грн 98 коп., трьох відсотків річних в розмірі 34706 грн 67 коп. та стягнуто з АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” на користь АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 206 700 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3405 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
28.11.2022 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2021р., постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022р. та ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022р. у справі №903/470/16 судом було видано накази №903/470/16-1 та №903/470/16-2.
25.11.2022 АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” звернулося до господарського суду із заявою, в якій просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №903/470/16 терміном на 12 місяців до 14.11.2023.
На обгрунтування поданої заяви АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” посилається на наявність обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду у даній справі, його негайне виконання неможливим без істотного погіршення вкрай тяжкого фінансового стану АТ «Волиньгаз», що ставить під загрозу його подальшу діяльність та, в свою чергу, може призвести до неможливості виконання функцій, покладених на оператора газорозподільної системи на території Волинської області.
Заявник зазначає, що запроваджений в Україні воєнний стан одночасно призвів до складних умов господарської діяльності підприємства. АТ «Волиньгаз» є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність Волинської області, особливо в період початку опалювального сезону 2022 - 2023 рр. Захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. З метою забезпечення потреб Збройних Сил України, сил територіальної оборони та постраждалих від збройної агресії та соціальною незахищених осіб, АТ «Волиньгаз» вживає заходи щодо надання безоплатно паливно-мастильних матеріалів для задоволення потреб військових частин, розміщених на території Волинської області та територіальній обороні Волинської області, а також використовує паливно-мастильні матеріали для транспортування гуманітарної допомоги власними транспортними засобами.
Згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан на 30.09.2022) непокритий збиток АТ «Волиньгаз» складає 612408 тис. гривень. Відповідно до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств на 30.09.2022 року об'єкт оподаткування становить (-) 183 720 469 грн. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 51 134 тис. грн, (на початок звітного періоду така заборгованість складала 24 368 тис. грн). При цьому, єдиним джерелом надходження коштів на рахунки товариства є оплата споживачами комунальних послуг, яка на сьогодні є надзвичайно низькою.
Також, згідно Балансу (Звіту про фінансовий стан на 30.09.2022) станом на 30.09.2022 кредиторська заборгованість товариства за продукцію, товари, роботи, послуги складає 894 240 тис. грн. Крім того у товариства існують зобов'язання щодо погашення заборгованості згідно укладених договорів про реструктуризацію заборгованості перед ДК «Газ України» , яка станом на 30 вересня 2022 року склала 60 185 450,21 тис.грн. Кредиторська заборгованість утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для АТ «Волиньгаз» на економічно необгрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014 -2021 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед кредиторами.
Зазначає, що вина АТ "Волиньгаз" у простроченні виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеним з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 13-167-ВТВ від 04.01.2013 року відсутня.
Крім того, боржник вказує, що відстрочення відповідатиме інтересам суспільства та забезпечить збереження балансу інтересів сторін, тому що надасть можливість сторонам безперешкодно виконати умови Законів України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон 1639), «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачанню під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». (далі - Закон 2479).
Відповідно до положень Закону №1639 заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону включає в себе, в тому числі заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не сплачена станом на розрахункову дату. Процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортуванням шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
Відповідно до ст. 6 Закону 1639 (у редакції Закону України від 29.07.2022 р. N 2479-ІХ) передбачено умови та процедуру списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, а саме: на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Заявник стверджує, що у справі №903/470/16 сума основного боргу підлягає врегулюванню шляхом проведення взаєморозрахунків та/або реструктуризації заборгованості, на сума неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нараховані позивачем за договором підлягають списанню, згідно Закону 1639.
Отже, заявник зазначає, що АТ «Волиньгаз», як оператор газорозподільної системи, має законодавчо передбачене право на врегулювання не сплаченої заборгованості, яка виникла перед АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором купівлі продажу природного газу № 13-167-ВТВ від 04.01.2013 року за період 2015 рік.
На виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», між АТ «Волиньгаз» та НАК «Нафтогаз України» підписано Акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону №1639- IX та подано відповідну заяву до НКРЕКП, що свідчить про участь сторін у врегулюванні заборгованості відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 01 листопада 2022 року № 1372, АТ «Волиньгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу., а тому заявник вважає, що на даний час існує об'єктивна причина для врегулювання заборгованості відповідно до вказаного Закону № 1639 -ІХ, адже предметом розгляду у справі №903/470/16 є стягнення заборгованості, яка має бути врегульована відповідно до Закону.
До заяви про відстрочення виконання судового рішення заявником додано Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2022, податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за три квартали 2022 року.
Згідно із ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписом ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Приписами ч. 1-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає, переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 73-74 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N 3910/1180/19 та 03.09.2020 у справі N 3905/30/16.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" є суб'єктом природної монополії та на підставі ліцензії виданої відповідно до постанови НКРЕКП N 813 від 19.06.2017 (зі змінами) та статуту товариства, здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Волинської області.
Відповідно, ціни на послуги з розподілу природного газу, які надаються позивачем є державними регульованими, і на процедуру їх встановлення поширюються вимоги законодавства щодо державних регульованих цін.
Органом, уповноваженим на формування цінової політики - встановлення тарифу на розподіл природного газу - є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (статті 1, 3, 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").
Боржник (заявник) зазначає, що утворення та накопичення збитків обумовлюється воєнним станом, який вплинув на фінансові можливості АТ «Волиньгаз», посилається на форс-мажорні обставини.
Щодо доводів боржника (заявника) про існування форс-мажорних обставин суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони с форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 р. № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Щодо наявності надзвичайних подій/форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) боржник посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., що адресований всім кого це стосується.
У вказаному листі зазначається, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Водночас, суд звертає увагу, що зобов'язання боржника по укладеному між сторонами договору, виникло задовго до настання форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислова палата України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Стягувач не перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.
Таким чином, навіть наявність форс-мажору не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань боржником та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому доводи АТ «Волиньгаз» щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необгрунтованими.
Згідно наданого заявником Балансу (Звіту про фінансовий стан на 30.09.2022) непокритий збиток АТ «Волиньгаз» складає 612408 тис. гривень; дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 51 134 тис. грн.
Відповідно до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств станом на 30.09.2022 об'єкт оподаткування становить (-) 183 720 469 грн.
Водночас, суд зазначає, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" є юридичною особою.
Згідно статті 96 ЦК України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями та відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Таким чином, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Згідно статті 140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.
Поряд із цим, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність боржника.
Надані боржником (заявником) Баланс АТ "Волиньгаз" (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2022 та Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за три квартали 2022 року відображають лише дані на конкретну дату і не відображають проміжні дані щодо ведення відповідачем господарської діяльності.
Боржник - АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" взагалі не надав суду доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.
АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства.
На підтвердження свого реального фінансового стану боржником взагалі не надано:
- довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках;
- не надано суду доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення;
- не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості виконання судового рішення у даній справі з умовою відстрочення його виконання на один рік.
Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.
Боржник (заявник) жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через один рік) виконати рішення суду у даній справі. Також, АТ "Волиньгаз" не надано доказів, які б свідчили про майбутнє покращення матеріального становища підприємства.
Посилання заявника на Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» є необгрунтованим. Даний закон передбачає порядок врегулювання заборгованості за природний газ (основний борг) та можливість списання штрафних санкцій у разі наявності визначених підстав.
Заявником не надано доказів часткового погашення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13-167-ВТВ від 04.01.2013, проведення взаєморозрахунків, укладення договору про реструктуризацію заборгованості із стягувачем для врегулювання заборгованості згідно даного закону. Заявником згідно наданих суду платіжних доручень, була здійснена лише оплата судових витрат у справі.
Крім того, наказ суду від 28.11.2022 №903/470/16-1, що виданий судом на примусове виконання рішення у даній справі, не пред'являвся до органів виконавчої служби для примусового виконання, що також не спростовується відповідачем. Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі на даний час не здійснюється.
Перехідними та прикінцевими положеннями Закону № 1639 внесено ряд змін до Закону України «Про виконавче провадження» (статті 34, 35, 39), якими врегульовано в тому числі порядок примусового виконання виконавчих документів, заборгованість за якими підлягає врегулюванню згідно Закону №1639.
Так, зокрема, відповідно до п.15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Частиною 9 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
Тобто, у разі виключення боржника з Реєстру, (підстави для виключення з Реєстру визначені ч.3 ст. 3 Закону №1639), виконавче провадження поновлюється, стягнення продовжується в примусовому порядку.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Тобто, виконавче провадження закінчується у разі погашення чи списання відповідного боргу за виконавчим документом.
Отже, на сьогодні права боржника не порушені та не має жодних загроз погіршення фінансового становища пов'язаних з виконанням рішення суду у справі № 903/470/16.
Також, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення, суд враховує принципи співмірності і пропорційності.
Стягувач у будь-якому випадку має отримати у законний спосіб все, присуджене за рішенням суду у дані справі, з урахуванням процедури, встановленої Законом N 1639.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 N 83 НАК "Нафтогаз України", як державне підприємство, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Надання відстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючі стрімкі інфляційні процеси в державі.
На сьогоднішній день рішення суду у справі N 903/470/16 не виконано. Суд також враховує тривалий час невиконання боржником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відстрочення призводить до порушення прав стягувача на виконання судового рішення. Задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення на один рік призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданим для досягнення мети - виконання судового рішення.
Подання до суду заяви про відстрочку виконання судового рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду, а наведені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення обставини не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається боржник у заяві про відстрочення судового рішення не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для надання відстрочення виконання судового рішення, а долучені до заяви про відстрочку докази не підтверджують викладену боржником у заяві позицію.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви АТ “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” про відстрочку виконання рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 903/470/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” про відстрочку виконання рішення Господарського суду Волинської області від 20.09.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 903/470/16.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.12.2022.
Головуюча суддя О. Г. Слободян
Судді: І.О.Якушева
А.М.Кравчук