СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
14 грудня 2022 року м. Харків Справа №917/558/22
Східний апеляційний господарський суд у складі судді Хачатрян В.С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» (вх.№1376Х/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 року у справі №917/588/22,
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» (39602, Полтавська обл., м. Кременчук, просп. Свободи, 78-А, код ЄДРПОУ 39588481),
про стягнення 509760,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» про стягнення 509760,00 грн. попередньої оплати за договором поставки товару №2412 від 24.12.2021 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 року у справі №917/588/22 (повний текст складено 10.11.2022 року, суддя Мацко О.С.) позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 509760,00 грн. попередньої оплати за договором поставки товару №2412 від 24.12.2021 року, 7646,40 грн. судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, за подання до господарського суду позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру розмір судового збору становить: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору, слід відзначити, що судовий збір за подання даної апеляційної скарги на рішення суду становить 11469,60 грн.
Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Разом з тим, апелянтом у прохальній частині скарги викладено вимогу, в якій останній просить суд звільнити його від сплати судового збору. При цьому у тексті апеляційної скарги апелянт просить суд керуючись приписами ч.2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» звільнити його від сплати судового збору чи зменшити його розмір до 10%.
Як вказує апелянт, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 вiд 24.02.2022 року введено воєнний стан. Наразі на всій території України встановлений форс-мажор, що пов'язано з воєнною агресією РФ і підприємство відповідача (апелянта у справі) фактично не веде господарської діяльності у зв'язку із чим має заборгованість по сплаті податків та виплаті заробітної платні.
Розглянувши клопотання апелянта про звільнення чи зменшення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Так, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 статті 6 та ч.2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі»).
Встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України «Про судовий збір», є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».
Суд зауважує, що Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Наразі будь-яких доказів скрутного матеріального становища апелянтом не надано.
Оцінивши доводи, наведені апелянтом в обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які відповідали б зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення чи зменшення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 року у справі №917/588/22 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2022 року у справі №917/588/22 залишити без руху.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Комунальна техніка» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше десятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
4. Роз'яснити апелянту про можливість надання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) із засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи або через особистий кабінет в системі «Електронний суд». Повідомити заявника, що документи, які не засвідчені електронним цифровим підписом не приймаються судом як офіційні та не розглядаються.
5. Роз'яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Хачатрян