вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2022 р. Справа№ 920/1047/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.12.2022 у справі №920/1047/21 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Лан»
на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022, повний текст якого складено 31.01.2022
у справі №920/1047/21 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області
до Селянського (фермерського) господарства «Лан»
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Буринська міська рада
2) Сумська обласна рада
про стягнення 746 327,30 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, в сумі 746 327,30 грн., які позивач просив стягнути наступним чином: 223 898,19 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 149 265,46 грн. до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради; 373 163,65 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Буринської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Доказами вчинення відповідачем таких дій є акти № 340/02 від 25.11.2020 та № 198/02 від 12.05.2021, складені за результатами проведення позапланового заходу державного накладу (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, припис № 228/2 від 25.11.2020, протокол про адміністративне правопорушення № 013622 від 24.11.2020, постанова про накладення адміністративного стягнення № 013622 від 24.11.2020 та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2 від 06.05.2021.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявність всіх умов, необхідних для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, зокрема вини у заподіянні шкоди та розміру збитків, так як наданий позивачем розрахунок, містить вихідні дані, які не були встановлені під час перевірки та після неї, в частині джерела забруднення, маси викидів, періоду, протягом якого здійснювалися викиди.
Відповідач зазначив про те, що позивачем не обґрунтовано з яких вихідних даних ним розраховано розмір збитків, масу забруднюючих речовин, які саме речовини, період здійснення викидів та про те, що ні в акті перевірки, ні в приписі, ні в протоколі та постанові про вчинення адміністративного правопорушення не вбачається, що саме було виявлено позивачем 23.11.2020, зокрема не вказано джерело викидів, кількість та масу викидів.
Також у відзиві на позов відповідач навів попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс, зазначивши про те, що це витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до відзиву додані орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, а також належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським бюро «Коваленко і партнери» договору про надання правничої допомоги від 11.10.2021, платіжного доручення № 315 від 11.10.2021 на суму 15 000,00 грн. та ордеру від 13.10.2021 серії ВМ № 1020617.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.
Суд першої інстанції зазначив про те, що факт здійснення відповідачем наднормативних викидів в атмосферне повітря в період з 05.05.2020 по 05.05.2021 підтверджується актом позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 25.11.2020 № 340/02, приписом від 25.11.2020 № 228/02, матеріалами адміністративної справи № 013622 від 24.11.2020 за ч. 1 ст. 78 КУпАП, актом позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 12.05.2021 № 198/02, дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2 від 06.05.2021, документами, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для СФГ «ЛАН» та розрахунком розміру заподіяних збитків, який позивачем здійснено відповідно до п. 3.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.05.2020 за № 414/34697
Крім того вказаним рішенням призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката на 20.01.2022, 09:30 та встановлено відповідачу строк для подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.01.2022, повний текст якої складений та підписаний 31.01.2022, клопотання представника відповідача - Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» щодо компенсації здійснених відповідачем судових витрат у справі № 920/1047/21, долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача судових витрат б/д, б/н (вх. № 223 від 20.01.2022) залишено без розгляду. Вказане ухвала апелянтом не оскаржується.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішення суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції невірно застосованим норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- з акту позапланової перевірки СФГ «ЛАН» від 25.11.2020 № 340/02 слідує, що під час перевірки не розглядались питання щодо викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
- за поясненнями позивача, наданими в суді першої інстанції, розрахунок збитків ним проведений виходячи з даний, які подавались відповідачем для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2 від 06.05.2021, проте вказані дані не можуть бути визнані доказом на підтвердження того, що у спірний період відповідачем було здійснено викиди в атмосферне повітря саме у таких обсягах;
- всі надані позивачем документи не містять жодних відомостей про джерела забруднення та обсяги викидів.
Крім того у апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача витрати на адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022, справу №920/1047/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1047/21, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №920/1047/21.
09.05.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду Сумської області надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Лан» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.07.2022 о 11:00 год.
30.06.2022 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди, проте відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження останнього, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Аналогічний за змістом відзив надійшов до суду 05.07.2022
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить поновити строк для подачі відзиву.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.10.2022 на 10:45 год.
13.07.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке просить забезпечити в приміщенні Господарського суду Сумської області. Вказане клопотання задоволено ухвалою суду від 14.07.2022.
27.09.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення витрат на правничу допомогу до якого додані належним чином засвідчені копії рахунку-фактури № 163 від 06.07.2022, акту № 2 від 06.07.2022 про надання послуг відповідно до договору № 311 від 11.10.2021 та додатку № 1 до договору, додаткової угоди від 01.02.2022 до договору № 311 від 11.10.2021 та платіжного доручення № 190 від 26.09.2022.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2973/22 від 28.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1047/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Лан» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2022 о 11:00 год., постановлено, що засідання відбудеться в режимі відеоконференції у Господарському суду Сумської області.
12.10.2022 судове засідання не відбулося у зв'язку з загрозою ракетних обстрілів з боку Російської Федерації та тривалими повітряними тривогами, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 розгляд апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Лан» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 призначено на 25.11.2022 о 10:30 год., постановлено, що засідання відбудеться в режимі відеоконференції у Господарському суду Сумської області.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №09.1-08/3629/22 від 21.11.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1047/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Лан» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2022 об 11:10 год., постановлено, що засідання відбудеться в режимі відеоконференції у Господарському суду Сумської області.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку для подання відзиву колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом
Стаття 13 ГПК України встановлює, що:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
- суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Враховуючи, що розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції відбувається під час воєнного стану, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Станом на 13.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Третя особи представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить право пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області від 02.02.2021 за № 52, Інспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області, зокрема, щодо охорони атмосферного повітря.
В період з 12.11.2020 по 25.11.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Матюхою О.О. в присутності голови СФГ «Лан» Власенка Є.М. проведена позапланова перевірка по дотриманню вимог природоохоронного законодавства Селянським (фермерським) господарством «ЛАН» за адресою: Сумська обл., Буринський район, с. Слобода, вул. Солдатенка, буд. 50.
Актом позапланової перевірки № 340/02 від 25.11.2020, серед іншого, зафіксовано те, що відповідачем не проведено інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відсутні документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та дозвіл на викиди забруднюючих речовин, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (п. 1 опису виявлених порушень вимог законодавства). Вказаний акт підписаний представником відповідача без зауважень.
З огляду на виявлені порушення позивачем винесено припис № 228/02 від 25.11.2020 яким, серед іншого, відповідача зобов'язано у строк до 01.04.2021 провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (п. 5).
За порушення, зазначені в акті № 340/02 від 25.11.2020, до адміністративної відповідальності притягнуто голову відповідача, про що складено протокол про адміністративне правопорушення № 013622 від 24.11.2020 і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 013622 від 24.11.2020.
В період з 11.05.2021 по 12.05.2021 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Матюхою О.О. в присутності голови СФГ «ЛАН» Власенка Є.М. проведена позапланова перевірка стану виконання раніше наданого припису в ході якої встановлено, що відповідач 06.05.2021 отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2.
Актом позапланової перевірки відповідача № 198/02 від 12.05.2021 встановлено відсутність виявлених порушень вимог законодавства.
Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.05.2020 за № 414/34697 (далі Методика) розраховано розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в наслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 05.05.2020 року по 05.05.2021 року в загальній сумі 746 327,30 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з претензією № 70/13-21/Пр від 16.08.2021 в якій запропонував перерахувати суму збитків в розмірі 746 327,30 грн. за вказаними у претензії реквізитами, проте відповідач на вказану претензію не відповів, спірні кошти позивачу не перерахував наслідком чого і стало звершення останнього до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з чим колегія суддів погодитись на може з огляду на наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Одночасно, зважаючи на те, що спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, такі правовідносини також регулюються нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та положеннями Методики.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.
Згідно зі ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» суб'єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Частинами 5 та 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що:
- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;
- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
За приписами ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.
Статтею 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З Розрахунку позивача слідує, що він розраховує заявлені до стягнення збитки виходячи з того, що відповідач має 3 стаціонарних джерела викидів (котел твердопаливний, буржуйка та піч-груба), а кількість забруднюючих речовин визначена позивачем виходячи з даних, які надавались відповідачем для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2 від 06.05.2021.
Водночас жодним наявним у матеріалах справи доказом не підтверджується як те, що станом на дату проведення перевірки, за результатами якої складений Акт позапланової перевірки відповідача № 340/02 від 25.11.2020, у відповідача були наявні вказані стаціонарні джерела забруднень, так і те, що вони працювали.
Зі змістом п. 3.7 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за:
- характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва);
- результатами інструментально-лабораторних вимірювань;
- затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Отже, для проведення відповідних розрахунків маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря необхідно мати відомості про джерело викиду, проте вказаних відомостей матеріали справи не містять.
За обставин що склалися, колегія суддів вважає за недоцільне призначати експертизу для встановлення розміру збитків, так як те, що суд не може ідентифікувати наявні у відповідача у спірний період джерела викидів унеможливлює проведення експертом відповідного розрахунку збитків.
Колегія суддів зазначає і про те, що за змістом п. 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з дати початку вчинення порушення до моменту його усунення з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Отже, виходячи з пункту 3.11 Методики, позивач мав би розраховувати збитки з дати виявлення порушення, тобто з дати складення Акту позапланової перевірки відповідача № 340/02 від 25.11.2020 по дату 06.05.2021, тобто дату отримання позивачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5920986001-2, проте з виконаного позивачем розрахунку слідує, що період нарахування позивач визначає з 05.05.2020 по 05.05.2021.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З огляду на вказані обставини правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в сумі 746 327,30 грн. відсутні. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовляється у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та цією апеляційною скаргою покладаються на позивача.
Щодо вимоги про стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу в суді першої інстанції, яка позивачем викладена у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.01.2022, повний текст якої складений та підписаний 31.01.2022, клопотання представника відповідача - Селянського (фермерського) господарства «ЛАН» щодо компенсації здійснених відповідачем судових витрат у справі № 920/1047/21, долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача судових витрат б/д, б/н (вх. № 223 від 20.01.2022) залишено без розгляду.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що судом першої інстанції не було відмовлено відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу з огляду на задоволення позову, а залишено його заяву без розгляду з огляду на те, що ним не було дотримано вимог щодо строку подання доказів понесених витрат, а відтак скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції не свідчить про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 20.01.2022 у цій справі.
При цьому, враховуючи те, що вказана ухвала апелянтом не оскаржується, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.
За таких обставин, правові підстави для розгляду судом апеляційної інстанції вимог відповідача про стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу в суді першої інстанції відсутні, оскільки на даний час наявне судове рішення яким вказані вимоги були розглянуті.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Лан» задовольняється частково.
Щодо витрат відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що у апеляційній скарзі відповідач, серед іншого, просив стягнути з позивача витрати на адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.
До відзиву на позов відповідачем, серед іншого, була додана належним чином засвідчена копія укладеного з Адвокатським бюро «Коваленко і партнери» договору про надання правничої допомоги № 311 від 11.10.2021, а 27.09.2022 до суду апеляційної інстанції відповідачем, разом з клопотанням про долучення витрат на правничу допомогу, подані належним чином засвідчені копії рахунку-фактури № 163 від 06.07.2022, акту № 2 від 06.07.2022 про надання послуг відповідно до договору № 311 від 11.10.2021 та додатку № 1 до договору, додаткової угоди від 01.02.2022 до договору № 311 від 11.10.2021 та платіжного доручення № 190 від 26.09.2022.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків для подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного між відповідачем, як клієнтом, та Адвокатським бюро «Коваленко і партнери», як адвокатом, договору про надання правничої допомоги № 311 від 11.10.2021 з додатковою угодою від 01.02.2022, акту № 2 від 06.07.2022 про надання послуг відповідно до договору № 311 від 11.10.2021 та платіжного доручення № 190 від 26.09.2022.
Зі змісту договору про надання правничої допомоги № 311 від 11.10.2021, з врахуванням додаткової угоди від 01.02.2022, слідує, що:
- в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу, передбачену договором, а клієнт зобов'язується її прийняти та своєчасно оплатити (п. 1.1);
- під правовою допомогою у Договорі розуміють: представляти та захищати інтереси клієнта в Господарському суді Сумської області, Північному апеляційному господарському суді по справі № 920/1047/21; складання, підписання та подання необхідних процесуальних документів, заяв, скарг, клопотань, заперечень відводів, запитів, тощо; подання позовних заяв, скарг, доказів, пояснень та надання консультацій, пов'язаних з веденням справ (п. 1.2);
- вартість гонорару адвоката за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 грн. та може бути збільшена у разі збільшення кількості відпрацьованих годин адвоката, з розрахунку 800,00 грн. на 1 годину роботи. Окремо сплачуються витрати на проїзд до м. Києва для участі в судовому засіданні та окремо сплачується «судодень» (у разі безпосередньої присутності в судовому засіданні апеляційної інстанції, тобто без застосування відео конференції) у фіксованому розмірі 4 000,00 грн. (п. 2.1).
За змістом розділу 3 договору про надання правничої допомоги № 311 від 11.10.2021 прийняття наданих послуг оформлюється підписання сторонами акту здачі-прийому наданих послуг.
З наданого відповідачем акту № 2 від 06.07.2022 про надання послуг відповідно до договору № 311 від 11.10.2021 слідує, що відповідачу надано наступні послуги:
- ознайомлення та аналіз рішення суду першої інстанції, 5 годин, вартість однієї годин 1 000,00 грн., разом 5 000,00 грн.;
- складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, 7 годин, вартість однієї годин 1 000,00 грн., разом 7 000,00 грн.;
- безпосередня участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 05.07.2022, 1 послуга, 4 000,00 грн.;
- компенсація витрат на проїзд до м. Києва та зворотній шлях для участі в судовому засіданні 05.07.2022, вартість послуги 1 200,00 грн.
Всього 17 200,00 грн.
Вказані послуги відповідачем оплачені, що підтверджується платіжним дорученням № 190 від 26.09.2022.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським бюро «Коваленко і партнери» послуг на суму 17 200,00 грн.
Водночас колегія суддів зауважує на тому, що відповідач у апеляційній скарзі просив стягнути з позивача витрати на адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн., а з будь-якими іншими заявами у яких би розмір вказаних витрат був збільшений до 17 200,00 грн. відповідач до суду апеляційної інстанції не звертався.
За таких обставин колегія суддів розглядає вказані вимоги у розмірі, визначеному відповідачем у апеляційній скарзі, тобто 15 000,00 грн.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач жодних заперечень про розмір витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції не надав.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 17 200,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і явно не співрозмірні із виконаною роботою у суді під час представництва інтересів відповідача у даній справі в суді апеляційної інстанції, так як:
- витрати на проїзд до м. Києва та зворотній шлях для участі в судовому засіданні 05.07.2022, вартість послуги 1 200,00 грн. не мають характеру необхідних з огляду на можливість участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- судове засіданні 05.07.2022 тривало 8 хвилин, а відтак плата за вказану послугу в сумі 4 000,00 грн. явно не співрозмірна із виконаною роботою;
- враховуючи те, що адвокатом окремо визначено плату за послуг з складання апеляційної скарги (7 000,00 грн.) не співрозмірна із виконаною роботою є плата за ознайомлення та аналіз рішення суду першої інстанції в сумі 5 000,00 грн.;
- у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ця справа викликала публічний інтерес, а її результати можуть вплинути на репутацію позивача;
- справа сторін не є складною та не містить велику кількість документів, які необхідно було б вивчити при здійсненні підготовчої роботи.
З огляду на вказані обставини колегія суддів, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, з огляду на те, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, керуючись принципом розумності судових витрат, дійшла висновку, що справедливим, співрозмірним та обґрунтованим є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Лан» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/1047/21 скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Сумській області (40030, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 29, ідентифікаційний код 37970834) на користь Селянського (фермерського) господарства «Лан» (41715, Сумська область, Буринський район, с. Слобода, вул. Солдатенка, буд. 50, ідентифікаційний код 31264508) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 16 791 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.
5. Матеріали справи №920/1047/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 14.12.2022.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала