вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2022 р. Справа№ 925/1518/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Станіка С.Р.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022, повний текст якого складений 22.06.2022
у справі №925/1518/21 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1»
про стягнення 161 807,82 грн.
У листопаді 2021 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» про стягнення основного боргу в сумі 152 451,93 грн. за поставлену за типовим договором з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 742 від 01.04.2021 у період з квітня 2021 року по вересень 2021 року включно, але несвоєчасно оплачену теплову енергію, пені в сумі 6 030,69 грн., інфляційних втрат в сумі 2 148,47 грн. та 3 % річних в сумі 1 176,73 грн.
01.06.2022 до Господарського суду Черкаської області від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог в якому позивач, з посиланням на те, що відповідачем основний борг в сумі 70 022,00 грн. був оплачений, просив закрити провадження у справі в частині стягнення 70 022,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- у спірному будинку відсутнє централізоване постачання гарячої води, вода підігрівається у водопідігрівальних установках, що встановлені у 3 та 9 під'їздах, а для цього використовується теплоносій, який подається від мережі опалення позивача;
- облік теплоносія на опалення і підігрів води здійснювався роздільно і кожного місяця відповідач надавав показники спожитого теплоносія на опалення і підігрів води, проте у березні 2021 року об'єм опалення помешкань будинку у порівнянні з попереднім місяцем зменшився на 30%, але вартість опалення в рахунках зменшилася лише на 12%;
- з'ясувалося, що весь об'єм теплоносія в кількості 320,0 Гкал позивач зарахував на оплату опалення, проте жодної одиниці теплоносія не зараховано на оплату гарячої води;
- вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що позивачем було збільшено вартість опалення в березні на 31,2%. В листопаді 2020 року вартість опалення збільшена на 6,6%, в грудні 2020 року - на 6,1%, в січні 2021 року - на 11,2%, в лютому 2021 року - на 8,0%;
- після вимоги відповідача позивач частково перерахував вартість опалення лише за березень, а в решті робити перерахунок відмовляється;
- у спірний період відраховано з підігріву води та додано до опалення 139,04 Гкал, теплоносія на суму 175 220,00 грн.;
- після відключення опалення в квітні 2021 року позивач суттєво знизив температуру теплоносія і від мешканців надходили скарги на надто низьку температуру гарячої води, про що відповідач листом №136 від 02.06.2021 повідомив позивача та попередив, що за квітень буде сплачено за спожитий теплоносій згідно наданого рахунку, а в подальшому необхідно робити перерахунок вартості теплоносія з урахуванням його температури на вході в будинок, так як витрати на підігрів теплоносія до температури 41-56 градусів значно менші за витрати підігріву теплоносія до мінімально допустимої температури 70 градусів, відповідно і вартість теплоносія пропорційно нижча;
- водночас відмовившись від перерахунку вартості теплоносія через невідповідність його температурному режиму, позивач не виконує свої договірні зобов'язання робити перерахунок в разі надання неякісної послуги;
- з огляду на вказані обставини відповідачем було прийнято рішення сплачувати рахунки за спожитий підігрів води теплоносія не в повному обсязі, розраховуючи на здійснення позивачем відповідного перерахунку.
Крім того, відповідач зазначив про те, що протягом декількох місяців позивач надсилає відповідачу рахунки на оплату послуги абонплати на одиницю теплового навантаження, вказуючи адмінприміщення, якого у відповідача немає і ніколи не було.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 у справі №925/1518/21 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 82 429,93 грн. боргу, 1 113,26 грн. 3% річних, 2 148,47 грн. інфляційних втрат, 1 354,48 грн. пені та 1 305,80 грн. судового збору, в решті вимог в позові відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язку по оплаті наданої за умовами спірного договору послуги з постачання теплової енергії для приготування гарячої води.
Щодо заперечень відповідача проти позову судом першої інстанції зазначено про те, що:
- позивач несе відповідальність за надання послуги з постачання теплової енергії до межі майнової належності, тобто до вводу в будинок. Листом від 26.02.2021 №122 відповідач звернувся до позивача з клопотанням про направлення представників для здійснення зміни змішаної (двоступеневої) системи підключення водопідігрівальних установок до теплових мереж на паралельну (одноступсневу) і опломбування приладів обліку теплової енергії та повідомив про те, що відповідальність за зміни несе відповідача;
- предметом позову по даній справі є стягнення боргу, у зв'язку з неналежним виконанням споживачем договору про постачання теплової енергії за період з 01 квітня 2021 року по 10 вересня 2021 року, а відтак правовідносини сторін, що виникли між ними до 01 квітня 2021 року не є предметом розгляду, а тому доводи сторін з цього приводу судом до уваги не приймаються;
- також не є предметом розгляду по даній справі питання виконання позивачем своїх зобов'язань з приводу перерахунку обсягів споживання відповідачем теплової енергії;
- обсяги послуги з постачання теплової енергії для приготування гарячої води у спірний період підтверджуються наявними у матеріалах справи листами відповідача (№130 від 28.04.2021, №135 від 26.05.2021, № 140 від 24.06.2021, № 144 від 26.07.2021, № 147 від 29.08.2021, № 154 від 29.09.2021. Вказані відповідачем у своїх письмових заявах об'єми споживання теплової енергії відповідають об'ємам вказаних позивачем у розрахунку боргу;
- розмір плати за надані послуги позивач здійснював у відповідності до тарифів встановлених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво та транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії комунальне підприємство теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради» № 94 від 14.01.2020 та рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про затвердження навантаження на послуги з постачання гарячої води у розрізі категорій споживачів для комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго» № 1383 від 26.11.2019.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу суд першої інстанції, встановивши правильність як проведених позивачем нарахувань плати за надані послуги, так і розрахунку сум часткової оплати таких послуг, дійшов висновку про те, що підстави для закриття провадження у частині стягнення основного боргу в сумі 70 022,00 грн. відсутні так як цю суму боргу відповідачем було сплачено ще до звернення позивача до суду, а тому в даному випадку слід відмовити у позові в цій частині, у зв'язку з безпідставними вимогами позивача.
При перевірці розрахунків пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок та те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, а при розрахунку пені додатково не було враховано положення п. 32 спірного договору та застосовано подвійну облікову ставку НБУ.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних за розрахунками суду, а інфляційних втрат - за розрахунком позивача, з посиланням на те, що при перерахунку судом останніх було встановлено, що їх розмір є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 у справі №925/1518/21 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що параметри теплоносія не відповідали температурному графіку, що свідчить про надання позивачем послуг неналежної якості.
Також у апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що ним понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 405,00 грн. та просив стягнути вказані витрати з позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022, справу №925/1518/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 ухвалено витребувати у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1518/21 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №925/1518/21.
29.07.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 задоволено клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 по справі №925/1518/21, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2021 у справі №925/1518/21, зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2021 у справі №925/1518/21 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №09.1-08/3394/22 від 24.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1518/21.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/3191/21, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 по справі №925/1518/21 прийнято до свого провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..
Станом на 13.12.2022 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 01.04.2021 позивач (виконавець) та відповідач (колективний споживач) уклали типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії №742 (далі Договір) в п. 1 якого погодили, що виконавець зобов'язався надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для приготування гарячої води, відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.
Згідно з п. 3 Договору інформація про колективного споживача:
- адреса: індекс 18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137;
- теплове навантаження будинку в опалювальний період 0,0811 Гкал/год;, в між опалювальний період 0,0564 Гкал/год;
- опалювальна площа (об'єм) будинку 19 259,3 кв.м.
Згідно п.п. 4, 5 Договору у будинку встановлено індивідуальний тепловий пункт. Будинок обладнано трьома вузлами комерційного обліку теплової енергії, а саме: МВТ-2М 47139, встановлено в 9 під'їзді (загальний), а також SKYLAR 024476, встановлено в 3 під'їзді (ГВП 1-7 під'їзд), та SKYLAR 024482 встановлено в 9 під'їзді (ГВП 8-9 під'їзд).
На момент укладання договору про постачання теплової енергії показники засобу вимірювальної техніки становили: загальний (МВТ-2М 471391) - 601,86 Гкал, SKYLAR 024476 - 317,818 Гкал (1-7 під'їзд), SKYLAR 024482 - 66,125 Гкал (8-9 під'їзд).
При зверненні до суду з цим позовом позивач зазначив про те, що у період з квітня 2021 року по вересень 2021 року включно ним було надано послуги на загальну суму 265 085,89 грн., проте відповідачем вказані послуги оплачені частково в сумі 182 655,96 грн. (у позові позивач зазначив про те, що відповідачем послуги оплачені в сумі 112 633,96 грн., а в процесі розгляду справи - зазначив про те, що додатково було оплачено ще 70 022,00 грн. - примітка суду).
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:
- управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;
- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
За змістом ч. 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 726 ГК України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом п. 19 Договору:
- ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;
- внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються виконавця відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо;
- у разі застосування двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії плата за послугу з постання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання ), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року);
- станом на дату укладання цього договору тариф на послугу становить: 941,84 грн. за 1 Гкал без ПДВ - умовно-змінна частина тарифу; 56 043,05 грн. за Гкал/год без ПДВ - умовно-постійна частина тарифу.
Відповідно до п. 20 Договору плата виконавцю за цим договором складається із плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених ціни/тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги, визначеного відповідно до законодавства.
Тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги та оплати послуги виконавцю становить з 1 до 31 числа місяця, але не може перевищувати місяць. При цьому в місяці, в якому розпочався опалювальний період, для розрахунку плати за послугу для потреб опалення розрахунковий період починається з дати початку опалювального періоду, а в місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунку плати за послугу для потреб опалення розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (п. 21 Договору).
За змістом п. 22 Договору рахунки на оплату наданої послуги формуються виконавцем та не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, подаються колективному споживачу на паперовому носії. Рахунок на оплату спожитої послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 23 Договору колективний споживач здійснює оплату спожитої послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 12 Договору передбачено, що обсяг спожитої в будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку, визначений за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку: SKYLAR 024476, SKYLAR 024482 в опалювальний період; МВТ-2М 417139 в міжопалювальний період. Якщо будинок оснащений двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії, обсяг спожитої послуги у будівлі визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Водночас, п.п. 9, 10 договору встановлено, що виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги вимогам пункту 1 цього Договору на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем будинку. Визначення якісних та кількісних показників послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційною обліку теплової енергії.
Відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням Інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, що затверджений Наказом Мінрегіонбуду № 206 від 09.08.2018 вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях, вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внугрішньобудипкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем
Відповідно до п.п. 4,5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіонбуду № 219 від 15.08.2018 обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішпьобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками).
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач несе відповідальність за надання послуги з постачання теплової енергії до межі майнової належності, тобто до вводу в будинок.
Водночас, листом № 122 від 26.02.2021 відповідач звернувся до позивача з клопотанням про направлення представників для здійснення зміни змішаної (двоступеневої) системи підключення водопідігрівальних установок до теплових мереж на паралельну (одноступеневу) і опломбування приладів обліку теплової енергії, а також повідомив про те, що відповідальність за зміни несе відповідач.
При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ним не надано належних та допустимих доказів як того, що параметри теплоносія не відповідали температурному графіку, так і того, що така невідповідність не була наслідком зміни змішаної (двоступеневої) системи підключення водопідігрівальних установок до теплових мереж на паралельну (одноступеневу).
Слід зазначити і про те, що судом першої інстанції цілком вірно зауважено відповідачу на тому, що предметом позову по даній справі є стягнення боргу, у зв'язку з неналежним виконанням споживачем Договору, а відтак правовідносини сторін, які виникли до дати укладення Договору не є предметом розгляду у цьому судовому провадженні.
З огляду на вказане колегія суддів зауважує і на тому, що, враховуючи те, що предметом Договору є правовідносини сторін з приводу постачання теплової енергії для приготування гарячої води, правовідносини сторін з приводу постачання теплової енергії для опалення будинку також не є предметом розгляду у цьому судовому провадженні.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З матеріалів справи слідує, що за спірний період позивачем нараховано плату за отриману теплову енергію в загальному розмірі 265 085,89 грн., а саме: квітнень 2021 року 72 633,96 грн.; травень 2021 року 75 561,21 грн.; червень 2021 року 40 524,76 грн.; липень 2021 року - 3 793,00 грн.; серпень 2021 року 19 615,91 грн.; вересень 2021 року 52 957,05 грн..
Як вірно встановлено судом першої інстанції;
- обсяги послуги з постачання теплової енергії для приготування гарячої води у спірний період підтверджуються наявними у матеріалах справи листами відповідача (№130 від 28.04.2021, №135 від 26.05.2021, № 140 від 24.06.2021, № 144 від 26.07.2021, № 147 від 29.08.2021, № 154 від 29.09.2021. Вказані відповідачем у своїх письмових заявах об'єми споживання теплової енергії відповідають об'ємам вказаних позивачем у розрахунку боргу;
- розмір плати за надані послуги позивач здійснював у відповідності до тарифів встановлених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво та транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії комунальне підприємство теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради» № 94 від 14.01.2020 та рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про затвердження навантаження на послуги з постачання гарячої води у розрізі категорій споживачів для комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго» № 1383 від 26.11.2019.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується правильність здійснених позивачем розрахунків обсягів та вартості наданих за Договором у спірний період послуг.
Як встановлено вище, за умовами п. 23 Договору оплата за надані послуги мала бути здійснена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
З матеріалів справи слідує, що в рахунок оплати спірних послуг відповідач сплатив позивачу 182 655,96 грн., а саме:
- 72 633,96 грн. за постачання теплової енергії по приладу обліку згідно рахунку №742 від 30.04.2021, що підтверджується випискою банку за 07.06.2021;
- 40 000,00 грн. за постачання теплової енергії по приладу обліку за травень 2021 року, що підтверджується випискою банку за 03.09.2021;
- 40 022,00 грн. за постачання теплової енергії по приладу обліку за травень 2021 року, що підтверджується випискою банку за 26.10.2021;
- 30 000,00 грн. за постачання теплової енергії по приладу обліку за липень 2021 року, що підтверджується випискою банку за 08.11.2021.
Отже, неоплаченими залишились послуги на загальну суму 82 429,93 грн. (265 085,89-182 655,96).
При зверненні до суду з цим позовом позивач послався на те, що відповідачем послуги оплачені в сумі 112 633,96 грн., проте в процесі розгляду справи зазначив, що відповідачем також було оплачено ще 70 022,00 грн., з огляду на що позивач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження в частині позовних вимог в якому просив закрити провадження у справі в частині стягнення 70 022,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Вказана правова позиція є сталою та викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15.
Водночас у правовідносинах сторін щодо стягнення основного боргу в сумі 70 022,00 грн., який був сплачений 26.10.2021 та 08.11.2021, станом на дату звернення позивача до Господарського суду Черкаської області з цим позовом, а саме 10.11.2021 предмет спору вже був відсутній.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 70 022,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, були відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 82 429,93 грн. та відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 70 022,00 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 6 030,69 грн., інфляційних втрат в сумі 2 148,47 грн. та 3 % річних в сумі 1 176,73 грн., колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 32 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу колективний споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманих за Договором послуг, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних встановлено, що позивачем не було враховано вимоги ст. 253 ЦК України згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок та те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, а при розрахунку пені додатково не було враховано положення п. 32 спірного договору та застосовано подвійну облікову ставку НБУ.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних за розрахунками суду в сумі 1 354,48 грн. та 1 113,26 грн. відповідно, а інфляційних втрат - за розрахунком позивача в сумі 2 148,47 грн., так як при перерахунку судом останніх було встановлено, що їх розмір є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 по справі №925/1518/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою та витрати апелянта на правову допомогу покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гоголя 137-1» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 по справі №925/1518/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 по справі №925/1518/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2022 по справі №925/1518/21.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1518/21.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.Р. Станік
Є.Ю. Шаптала