ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 грудня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1474/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Кияшко Р.О.
за участю представників:
від позивача: Воронков В.О.
від 1 відповідача: не з'явився
від 2 відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.07.2022 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя в Інстанції Демешин О.А., повний текст якої складено 11.07.2022 в м. Одесі
у справі № 916/1474/22
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ"
до відповідачів:
1. Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича;
2. Державного підприємства "СЕТАМ",
за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю “Кублич Грейн”
про заборону вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю
У липні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича Державного підприємства "СЕТАМ", за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю “Кублич Грейн” про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії передбачені ст. 47 Закону України "Про іпотеку" з оформлення передачі переможцю електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 - ТОВ "Кублич Грейн", згідно протоколу №573520 проведення електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. -І, загальною площею 11 186,8 кв.м., що складаються в цілому з: літера «А» - адміністративна будівля, загальною площею 542,4 кв.м.; літера «Б» - прохідна, загальною площею 42,5 кв.м.; літера «В» - підсобне, загальною площею 148,3 кв.м.; літера «Г» - склад, загальною площею 1175, 1 кв.м.; літера «Д»- вбиральня; літера «Ж» вагона, загальною площею 533 кв.м.; літера «З» - приймальня, загальною площею 576,2 кв.м.; літера «И», - башня, загальною площею 178,0 кв.м.; літера «К» - башня, загальною площею 26,6 кв.м.; літера «Л» - елеватор, загальною площею 3216,5 кв.м.; літера «М» - елеватор, загальною площею 3338,7 кв.м.; літера «Н» - сушильня, загальною площею 73,9 кв.м.; літера «О» - сушильня, загальною площею 35,2 кв.м.; літера «П» - сушильня. загальною площею 71,9 кв.м.; літера «Р» - склад, загальною площею 1335,4 кв.м.; пітера «С» - трансформаторна; літера «Т» - башня, загальною площею 162,2 кв.м.; літера «У» - слюсарня, загальною площею 210.6 кв.м.; літера «Ш» - бункер: надвірні споруди 1-8, а також нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 13, загальною площею 2 736,4 кв.м., шо складаються з: літера «А» - склад, загальною площею 1221,5 кв.м.; літера «Б» - склад, загальною площею 1144,5 кв.м.; літера «В» - склад, загальною площею 314,7 кв.м.; літера «Е» - заправка, загальною площею, 20,6 кв.м.: літера «Ж» - склад, загальною площею 22,9 кв.м.; літера «И» - прохідна, загально площею 12,2 кв.м.; літера «К» - навіс; літера «З» - вбиральня; надвірні споруди 1-5.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на порушення приватним виконавцем під час проведення у виконавчому провадженні №65786395 від 11.06.2021р. електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 вимог ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а також неврахування ухвали господарського суду Одеської області від 01.07.2022р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 916/1369/22 у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчих написів нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно.
Крім того, позивач наголошував також на порушенні ДП "СЕТАМ" вимог абз. 1 п. 3 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.201 бр. № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5) щодо негайного складання акту про зупинення електронного аукціону з фіксацією підстави та рішення про його зупинення "за наявності підстав, визначених у пункті 2 цього розділу", тобто незалежно від того в який саме спосіб та ким саме Організатора було повідомлено про такі підстави.
З огляду на викладене, позивач вважав, що правовим наслідком допущених відповідачами правопорушень є протиправне оформлення відчуження на користь переможця електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 - ТОВ "Кублич Грейн" належного ТОВ "ОЛУМ" на праві власності нерухомого майна, згідно протоколу №573520 проведення електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., обіг якого до того ж був обмежений у зв'язку з накладенням арешту у кримінальному провадженні відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07.02.2019р. по справі №761/5327 /19 (провадження № 1-кс/761/3905/2019) про арешт нерухомого майна, що, крім іншого, порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України).
При цьому, на підтвердження вищевказаних обставин, ТОВ "ОЛУМ" посилалося на завчасне та належне повідомлення відповідачів про факт постановлення господарським судом Одеської області ухвали від 01.07.2022р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 916/1369/22.
Але, передбачених вимогами абз. 1 п. 3 розділу ХІ Порядку №2831/5 дій організатором електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 - ДП "СЕТАМ" вчинено не було, що призвело до необхідності захисту ТОВ "ОЛУМ" своїх прав та охоронюваних законом інтересів на належне йому на праві власності нерухоме майно у судовому порядку із застосуванням норми ч. 2 ст. 386 ЦК України.
Одночасно в порядку статей 136, 137 ГПК України позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо належного товариству з обмеженою відповідальністю ОЛУМ (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4, код ЄДРПОУ 40309507) на праві власності нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 88247351106) загальною площею 11 186,80 кв.м., розташованих по вул. Портова, 4 у м. Ізмаїл Одеської області; нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 871979851106) загальною площею 2 736,4 кв.м., розташованих по вул. Портова, 13 у м. Ізмаїл Одеської області.
Вказана заява обґрунтована тим, що під час розгляду даної справи про заборону вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю по суті відповідачі, які протиправно проігнорували ухвалу господарського суду Одеської області від 01.07.2022р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 916/1369/22, в силу норм ст. 47 Закону України "Про іпотеку" не обмежені у вчиненні подальших протиправних дій з оформлення результатів електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., кінцевим результатом яких є державна реєстрація за переможцем електронних торгів - ТОВ "Кублич Грейн" права власності на належне ТОВ "ОЛУМ" нерухоме майно - предмет оспорюваного електронного аукціону.
З огляду на викладене, на думку заявника, невжиття таких заходів забезпечення позову під час розгляду даної справи по суті неминуче призведе до неможливості відновлення порушеного права в порядку застосування судом норми ч. 2 ст. 386 ЦК України з огляду на приписи ст. 388 ЦК України та висновки Верховного Суду за змістом постанови від 30.11.2021р. по справі №910/7664/19, висновки Великої Палати Верховного Суду за змістом постанови від 01.10.2019р. у справі № 910/3907/18, а також постанови від 05.10.2021р. у справі №910/18647/19, тобто позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ" (вх. № 2-529/22) про забезпечення позову по справі № 916/1474/22 шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо належного товариству з обмеженою відповідальністю ОЛУМ на праві власності нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 88247351106) загальною площею 11 186,80 кв.м., розташованих по вул. Портова, 4 у м. Ізмаїл Одеської області; нежитлових будівель (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 871979851106) загальною площею 2 736,4 кв.м., розташованих по вул. Портова, 13 у м. Ізмаїл Одеської області - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову місцевий господарський суд виходив із того, що предметом спору у даній справі є заборона приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Парфьонову Г.В. та ДП "СЕТАМ" вчиняти дії щодо передання майна продавця (ТОВ „ОЛУМ) покупцю (переможцю торгів ТОВ „Кубліч Грейн), зокрема, передбачені нормами вищевказаної статті 47 Закону України „Про іпотеку. Тобто, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що будь-яких дій з передачі майна відповідачами по справі ще не здійснено і правовстановлюючого документа (виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) - ще не існує. Власне, заборона видачі такого документа і є предметом спору по справі.
При цьому, суд вважав, що вжиттям заходів забезпечення позову у вигляді заборони проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами не буде дотримано, оскільки предметом спору по справі не є оспорювання права власності на нерухоме майно чи правовстановлюючого документа на таке майно, який міг бути підставою для проведення реєстраційних дій.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ "ОЛУМ" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти постанову, якою заяву ТОВ "ОЛУМ" від 06.07.2022р. (вх. №2-529/22) про забезпечення позову у справі № 916/1474/22 - задовольнити.
Скаржник вважав, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи, неврахуванням вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України, висновків Верховного Суду за змістом постанови від 22.07.2021р. у справі №910/4669/21, а також висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за змістом постанови від 30.11.2021 р. по справі №910/7664/19, висновків Великої Палати Верховного Суду за змістом постанови від 01.10.2019р. у справі № 910/3907/18 та постанови від 05.10.2021р. у справі №910/18647/19.
Крім того, судом не враховано висновок щодо можливості застосування заходів забезпечення позову за позовом немайнового характеру, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Як встановлено судом, ТОВ "ОЛУМ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. та ДП "СЕТАМ" про заборону відповідачам вчиняти будь-які дії передбачені ст. 47 Закону України "Про іпотеку" з оформлення передачі переможцю електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 - ТОВ "Кублич Грейн", згідно протоколу №573520 проведення електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. -І, загальною площею 11 186,8 кв.м., що складаються в цілому з: літера «А» - адміністративна будівля, загальною площею 542,4 кв.м.; літера «Б» - прохідна, загальною площею 42,5 кв.м.; літера «В» - підсобне, загальною площею 148,3 кв.м.; літера «Г» - склад, загальною площею 1175, 1 кв.м.; літера «Д»- вбиральня; літера «Ж» вагона, загальною площею 533 кв.м.; літера «З» - приймальня, загальною площею 576,2 кв.м.; літера «И», - башня, загальною площею 178,0 кв.м.; літера «К» - башня, загальною площею 26,6 кв.м.; літера «Л» - елеватор, загальною площею 3216,5 кв.м.; літера «М» - елеватор, загальною площею 3338,7 кв.м.; літера «Н» - сушильня, загальною площею 73,9 кв.м.; літера «О» - сушильня, загальною площею 35,2 кв.м.; літера «П» - сушильня. загальною площею 71,9 кв.м.; літера «Р» - склад, загальною площею 1335,4 кв.м.; пітера «С» - трансформаторна; літера «Т» - башня, загальною площею 162,2 кв.м.; літера «У» - слюсарня, загальною площею 210.6 кв.м.; літера «Ш» - бункер: надвірні споруди 1-8, а також нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 13, загальною площею 2 736,4 кв.м., шо складаються з: літера «А» - склад, загальною площею 1221,5 кв.м.; літера «Б» - склад, загальною площею 1144,5 кв.м.; літера «В» - склад, загальною площею 314,7 кв.м.; літера «Е» - заправка, загальною площею, 20,6 кв.м.: літера «Ж» - склад, загальною площею 22,9 кв.м.; літера «И» - прохідна, загально площею 12,2 кв.м.; літера «К» - навіс; літера «З» - вбиральня; надвірні споруди 1-5.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приватним виконавцем та ДП "СЕТАМ" під час проведення у виконавчому провадженні №65786395 від 11.06.2021р. електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 вимог ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 1 п. 3 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.201 бр. № 2831/5, а також неврахування ухвали господарського суду Одеської області від 01.07.2022р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 916/1369/22 у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчих написів нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно. З огляду на викладене, позивач вважав, що правовим наслідком допущених відповідачами правопорушень є протиправне оформлення відчуження на користь переможця електронного аукціону (торгів) від 04.07.2022р., реєстраційний номер лоту: 512677 - ТОВ "Кублич Грейн" належного ТОВ "ОЛУМ" на праві власності нерухомого майна
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/157020 викладено правову позицію, відповідно до якої, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Подібні за змістом правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 та постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що такий захід забезпечення позову як заборона вчиняти реєстраційні дії щодо належного позивачу на праві власності нерухомого майна фактично є ідентичним заявленим ТОВ «ОЛУМ» позовним вимогам про заборону вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю і практично вирішує спір по суті, що є порушенням норм процесуального права, оскільки спір між сторонами не вирішено.
Крім того, заявлені позивачем у даній справі заходи забезпечення позову є неспівмірними із предметом самого позову оскільки, предметом спору по справі є не оспорювання права власності на нерухоме майно чи правовстановлюючого документа на таке майно, який міг бути підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.
З врахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вжиттям заходів забезпечення позову у вигляді заборони проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами не буде дотримано, оскільки предметом спору по справі не є оспорювання права власності на нерухоме майно чи правовстановлюючого документа на таке майно, який міг бути підставою для проведення реєстраційних дій.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши висновки, викладені в ухвалі про забезпечення позову, враховуючи принципи співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за змістом постанови від 30.11.2021 р. по справі №910/7664/19, висновків Великої Палати Верховного Суду за змістом постанови від 01.10.2019р. у справі № 910/3907/18 та постанови від 05.10.2021р. у справі №910/18647/19 колегією суддів відхиляються, оскільки вони стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та підлягають врахуванню під час розгляду справи по суті позовних вимог.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, є помилковим, оскільки правовідносини у вказаній справі та у даній справі не є подібними, тому підстави для врахування позицій Верховного Суду у даному випадку відсутні. Тобто зазначена справа № 910/1040/18 і дана справа є відмінними за істотними правовими ознаками.
Отже, з урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Одночасно, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини. Разом з тим, висновки Європейського суду з прав людини не повинні бути для суду безумовно обов'язковими без урахування конкретних обставин справи. Скаржник, в порушення вимог ст. 74 ГПК України, не навів обставин, які є підставою для застосування наведеної ним в апеляційній скарзі практики Європейського суду з прав людини.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення питання щодо відмови у забезпеченні позову.
Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.
Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2481 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛУМ" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 11 липня 2022 у справі № 916/1474/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.12.2022р.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська