ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 грудня 2022 року м. ОдесаСправа № 915/709/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021, прийняте суддею Ржепецьким В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 24.09.2021,
у справі №915/709/21
за позовом: ОСОБА_2
до відповідача: ОСОБА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРЛЕНД"
про розірвання договору, визнання недійсним рішення та внесення змін до відомостей про юридичну особу
У червні 2021 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРЛЕНД" від 23.01.2020; визнати недійсним рішення власника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРЛЕНД" від 2020 року, яке прийняте за наслідками укладеного договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі від 23.01.2020 "про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в зв'язку з виходом зі складу учасників - ОСОБА_2 ", а також внести зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРАРЛЕНД", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно змін у складі учасників, а саме: внести зміни до відомостей про учасника ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу з 1500000 грн на 750000 грн, що дорівнює 50% статутного капіталу, та включити відомості про учасника - ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу 750000 грн.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 23.06.2021 відкрито провадження у справі №915/709/21.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить виключити з мотивувальної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21 наступний абзац: "Разом з тим, відповідачем зобов'язання щодо оплати 750000 грн до 31.12.2020 не виконано, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду".
Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №915/709/21 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Миколаївської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали зазначеної справи.
28.11.2022 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження б/н від 24.11.2022 (вх.№1854/22/Д2 від 28.11.2022), в яких останній, посилаючись на пропуск апелянтом встановленого процесуальним законом присічного однорічного строку на апеляційне оскарження, просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21.
05.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №915/709/21.
Ознайомившись з матеріалами справи, а також з апеляційною скаргою та розглянувши письмові заперечення ОСОБА_2 проти відкриття апеляційного провадження б/н від 24.11.2022 (вх.№1854/22/Д2 від 28.11.2022), колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
В силу частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За умовами частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 30.09.2022 у справі №906/255/21.
У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 12.11.2018 у справі №54/239.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Обставинами непереборної сили для пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Звертаючись з вищенаведеною апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 пропустив встановлений законом процесуальний строк на апеляційне оскарження, між тим ним заявлено клопотання про поновлення зазначеного строку, яке мотивоване тим, що лише під час дії воєнного стану, а саме: 31.08.2022, ОСОБА_2 письмово визнав факт повного виконання домовленостей про продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРЛЕНД" і перехід права власності на частку до ОСОБА_1 лише після остаточного виконання цих домовленостей, у той час як до вказаного моменту апелянт не мав можливості надати будь-яких свідчень позивача на підтвердження оплати вартості цієї частки та, як наслідок, не мав підстав подавати апеляційну скаргу з підтвердженням своїх доводів про суперечливу поведінку позивача.
Дослідивши наявність визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд вбачає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд даної справи, а його представник брав участь у судовому засіданні, в якому було ухвалено оскаржуване рішення, та в подальшому 27.09.2021 отримав копію повного тексту вказаного рішення.
Водночас скаржник не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які б зумовили реальну наявність у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21, зумовлених неможливістю доведення ним за допомогою належних і допустимих доказів обставини виконання домовленостей про продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРАРЛЕНД" і перехід права власності на частку до ОСОБА_1 .
При цьому посилання апелянта на виявлення ним під час дії воєнного стану суперечливої, за твердженням скаржника, поведінки ОСОБА_2 під час розгляду іншої справи за відсутності будь-яких доказів на підтвердження того, що після ухвалення оскаржуваного рішення відповідачем вживались дії, спрямовані на отримання доказів оплати ним вищенаведеної частки, жодним чином не свідчить про неможливість своєчасного оскарження вищенаведеного судового рішення, яке до того ж ухвалено на користь самого відповідача, адже у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Отже, у даному випадку на апеляційну скаргу ОСОБА_1 поширюється встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України присічний річний строк для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що, у свою чергу, має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, який брав участь у розгляді даної справи в місцевому господарському суді і був ознайомлений зі змістом оскаржуваного рішення, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасну реалізацію ним права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 21.11.2022 (вх.№1854/22 від 22.11.2022) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2021 у справі №915/709/21.
Справу №915/709/21повернути Господарському суду Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук