15 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 308/11956/22 пров. № А/857/14819/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Кушик Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2022 року у справі № 308/11956/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції сержант поліції Косей Едуарда Едуардовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови,
місце ухвалення судового рішення м.Ужгород
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях справ
суддя у І інстанціїХамник М.М.
дата складання повного тексту рішення03.10.2022.
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2022 року у справі № 308/11956/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції сержант поліції Косей Едуарда Едуардовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови - задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №099296 від 03.08.2022, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.122 та ст.125 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425грн., а провадження у справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20коп., а також 3000 (три тисячі)грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що задоволена сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є неспівмірною до ціни позову та складності справи, позаяк адвокат участі в судових засіданнях не брала. Окрім того, просить суд урахувати, що позивач пропустив, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України строк для звернення до суду. При цьому, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не оформлена у відповідності до вимог ст.ст. 161,167 КАС України та такої заяви не долучено до позовної заяви. Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що вона отримана позивачем під час її винесення, проте з позовом до суду позивач звернулася лише 08.09.2022року
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання ухвал та повісток на їх електронні адреси, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
В судове засідання учасники справи не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з дослідженого відеозапису та показів свідка ОСОБА_2 вбачається, що в день вчинення обумовленого в оскаржуваній постанові порушення ПДР, позивач не перебував за кермом транспортного засобу марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , позаяк за кермом вказаного автомобіля перебував його родич з аналогічним прізвищем, якого було зупинено працівниками поліції та який відповідно проходив перевірку на стан алкогольного сп'яніння.
Також, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку на оскарження вказаної постанови серії БАВ №099296 від 03.08.2022 у зв'язку із чим суд поновив позивачу строк на її оскарження.
Ухвалюючи судове рішення про присудження судових витрат, суд урахував незначну складність справи, фактичних обсяг наданих адвокатом послуг на правничу допомогу у вказаній справі та виходячи з критеріїв співмірності присудив на користь позивача за рахунок бюджетного фінансування відповідача вказані витрати у розмірі 3000 грн і числа заявлених у розмірі 7600грн.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №099296 від 03.08.2022 року, позивача ОСОБА_1 10.12.1993 року, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.125, 1 ст.122 та ст.126КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Згідно вказаної постанови, 03.08.2022 року о 21 год.35хв. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі Мукачево-Рогатин здійснив поворот ліворуч, перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки, чим порушив п.8.5.1 ПДР, не мав при собі посвідчення водія чим порушив п.2.1а ПДР, а також не мав вогнегасник у транспортному засобі, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126, 1 ст.122 та ст.126КУпАП.
Крім того, як вбачається з постанови Мукачівського міськрайонного суду від 26.08.2022 по справі №303/5374/22 у той день на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до якого 03.08.2022 року о 21год.35хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 26.08.2022, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що в 03.08.2022 саме його зупиняли працівники патрульної поліції, перевіряли на стан алкогольного сп'яніння. Працівникам поліції він лише вказав своє прізвище, інші дані в протоколі вони записували не з його слів.
З досліджено відеозапису також було судом встановлено, що огляд на стан сп'яніння проходила інша особа, а не позивач - ОСОБА_1 . При цьому особа не мала при собі посвідчення водія та не пред'явила його для перевірки працівникам поліції, про що відносно неї складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП серії БАВ №099296.
Таким чином, з вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , а в цей день працівниками поліції було зупинено його двоюрідного брата з аналогічним прізвищем.
Окрім того, суд першої інстанції установив, що відповідач доказів вчинення позивачем- ОСОБА_1 03.08.2022 адміністративних правопорушення, передбачених ч.1 ст.126, 1 ст.122 та ст.126КУпАП суду не надав, винесена поліцейським постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована не в автоматичному режимі, серії БАВ №099296 від 03.08.2022 року, якою притягнуто позивача, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.125, 1 ст.122 та ст.126КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. є необґрунтованою. Вказані обставини не заперечувались відповідачем в ході подання та розгляду апеляційної скарги.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя при відкритті провадження в справі з'ясовує, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, за захистом яких вона звертається до суду.
З матеріалів справи вбачається, що постанова, які оскаржуються позивачем, датована 03.08.2022року. Вказана постанова містить підпис особи притягнутої до адміністративної відповідальності без зазначення її ідентифікаційних даних (прізвище, ім'я та по - батькові).
Як слідує із змісту постанови Мукачівського міськрайонного суду від 26.08.2022, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 не керував 03.08.2022 року транспортним засобом марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , а в цей день працівниками поліції було зупинено не позивача, а його двоюрідного брата з аналогічним прізвищем, за фактом чого складено оскаржувану постанову. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що в день винесення оскаржуваної постанови від 03.08.2022 року позивач не був обізнаний про обставини щодо її винесення, а вчинений на цій постанові підпис йому не належить.
Відносно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються того, що позивач уклав 18.08.2022 року договір з адвокатом Ємчук Л.В. щодо надання правової допомоги, то як слідує із його змісту, вказаний договір не містить даних про обізнаність позивача з приводу наявності оскаржуваної постанови на час укладення такого договору. Приведений відповідачем договір носить узагальнені умови, які дозволяють адвокату представництво інтересів позивача у різних категоріях справ.
Єдиним документом, що міститься в матеріалах справи, який свідчить про обставини щодо обізнаності позивача з приводу наявності оскаржуваної ним постанови є додаток №1 до вказаного договору, проте такий додаток укладений лише 08.09. 2021 року.
Жодних інших доказів, які свідчили про обставини щодо обізнаності позивача про наявність оскаржуваної постанови, раніше ніж 08.09.2022 року, відповідачем не приведено та не надано.
Також з матеріалів справи убачається, що з цим адміністративним позовом позивач звернувся до суду 09.09.2022року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк на оскарження до суду постанови серії БАВ №099296 від 03.08.2022.
Проте, зважаючи на зібрані у справі докази та приведені позивачем доводи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо поважності причин пропущення позивачем встановленого законом строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, з яких убачається, що позивач не знав та не міг дізнатися про існування оскаржуваної постанови, позаяк така постанова складена за участі інших осіб (в тому числі і особи правопорушника) і така постанова позивачу не вручалася та не направлялася в установленому порядку.
Також колегією суддів відхиляються доводи скаржника з приводу того, що заява про поновлення пропущеного строку не оформлена позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 161,167 КАС України, позаяк із змісту позовної заяви слідує, що позивач клопотання про поновлення строку для звернення до суду з цим позовом виклав у тексті позовної заяви.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються присудженої суми витрат на правничу допомогу адвоката, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не подавав клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв співмірності, як наслідок суд позбавлений можливості з власної ініціативи вирішувати питання щодо застосовування критеріїв співмірності, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України.
У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем долучено до позовної заяви: копію договору про надання правової допомоги з адвокатом Ємчук Л.В від 18.08.2022 року; акту про надання послуг правничої допомоги у цій справі від 08.09.2022 року ; прибутковий касовий ордер №29 від 08.09 2022 року на суму 7600 грн, згідно яких позивачу надано такі послуги:
-первинна консультація та вивчення матеріалів, що стосуються предмета спору. 1год. 800грн.;
-підготовка та подання позову до Ужгородського міськрайонного суду, виготовлення копій та додатків для відповідачів по справі. 4год. 6000грн.;
- участь у судових засіданнях суду першої інстанції 1год. 800грн.
Дослідивши подані позивачем докази в частині обґрунтування судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що до розрахунку судових витрат по справі №308/11956/22 послуги у вигляду участі в судовому засіданні 1 год. - 800,00 грн. включені безпідставно, позаяк у матеріалах справи відсутні докази участі адвоката в судовому засіданні у цій справі.
Відносно ж решти послуг, таких як: первинна консультація та вивчення матеріалів, що стосуються предмета спору тривалістю 1год. за ціною послуги 800грн; підготовка та подання позову, виготовлення додатків для відповідачів тривалістю 4год., за ціною послуги 6000грн., то як було зазначено судом вище відповідач не подавав до суду клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням критеріїв співмірності.
Суд першої інстанції з власної ініціативи дійшов висновку про необхідність зменшення таких витрат з огляду на критерії реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, ціну позову та незначну складність справи та присудив витрати позивачу лише у розмірі 3000грн.
Отож, на переконання колегії суддів присуджений на користь позивача розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката є незначним та таким, що відповідає критеріям співмірності.
Натомість, доводи апеляційної скарги не містять жодних належних доказів та розрахунків з яких вбачалось, що розмір присуджених судом витрат на професійну допомогу є таким, що не відповідає критеріям співмірності та є таким, що не відповідає сформованому рівню цін на такі послуги.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2022 року у справі № 308/11956/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 15 грудня 2022 року