15 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4391/21 пров. № А/857/12073/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Большакової О.О., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року (суддя -Іванчулинець Д.В., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради ІХ сесії VIIІ скликання від 07.09.2021 №398 "Про скасування підпунктів 1.1, п.1 рішення виконкому 10.04.2019р. №124 "Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності"(далі - Рішення). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що доводи, які слугували підставою для скасування підпунктів 1.2., пункту 1 рішення виконкому від 10.04.2019 року є безпідставними та необґрунтованими, а саме рішення від 07.09.2021 року незаконним.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року в позові відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржила позивачка, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що недотримання вимог паспорта прив'язки при встановленні торгових павільйонів є непідтвердженим, а Акт обстеження розміщення тимчасових споруд був складений виключно за наслідками зовнішнього огляду торговельного павільйону.
Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що10 квітня 2019 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради прийнято рішення за №124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - рішення виконкому від 10.04.2019 року) (а.с.9, 10).
Так, підпунктами 1.2, пункту 1 рішення виконкому від 10 квітня 2019 року передбачено:
« 1. Погодити розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності:
1.2. Гр. ОСОБА_1 - двох павільйонів по АДРЕСА_1 ».
На виконання вимог рішення від 10 квітня 2019 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради на замовлення ОСОБА_1 видано паспорти прив'язки за реєстраційним №9/03-03 та №10/03-03 (а.с.13-15, 23-25).
Як вбачається із матеріалів справи позивачем, у відповідності до вимог паспортів прив'язки за реєстраційним №9/03-03 та №10/03-03 здійснено розміщення торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 ).
Судом також встановлено, 07 вересня 2021 року Ужгородською міською радою VIII скликання на IX сесії прийнято рішення №398 «Про скасування підпунктів 1.2., пункту 1 рішення виконкому 10.04.2019 №124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - рішення від 07.09.2021 року) згідно пунктів 1,2, 3 якого вирішено:
« 1. Скасувати підпункти 1.1., 1.2., пункту 1 рішення виконкому 10.04.2019 N9124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності»
2. Управлінню містобудування та архітектури анулювати відповідні паспорти прив'язки тимчасових споруд;
3. Департаменту міського господарства розірвати відповідні договори на користування конструктивними елементами благоустрою з урахуванням ставок оплати, передбачених рішенням XXVI сесії міської ради VI скликання від 07.11.2014 року №1505...» (а.с.7).
На офіційному сайті Ужгородської міської ради доступного за посиланням: https://rada-uzhgorod.gov.ua/ було опубліковано супровідну записку начальника управління містобудування та архітектури ОСОБА_2 до проекту рішення «Про скасування підпунктів 1.1., 1.2., пункту 1 рішення виконкому 10.04.2019 №124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (а.с.8).
З аналізу змісту вищевказаної супровідної записки вбачається, що підставою для скасування підпунктів 1.1., 1.2., пункту 1 рішення виконкому від 10.04.2019 року слугував, зокрема, акт обстеження розміщення тимчасових споруд (ТС) по АДРЕСА_1 від 29 червня 2021 року згідно якого зазначено: «... 2. Замовниками встановлено на бетонній підготовці металевий каркас одного павільйону замість розміщення чотирьох павільйонів, що не відповідає вимогам (по 2 павільйони відповідно) паспортів прив'язки ТС ОСОБА_1 за №9/03-03 та № 10/03-03...»
Не погодившись зі спірним рішенням позивачка звернулася до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 2.21 “Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності”, який затверджено наказом Міністерством регіонального розвитку від 21.10.2011 № 244 (далі-Порядок № 244)визначено, що відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається, а пункт 2.26 визначає вказане умовою анулювання дії паспорта прив'язки ТС.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону №3038-VІ суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №3038-VІ вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Статтею 6 Закону №3038-VІ встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
За приписами частини третьої статті 28 Закону №3038-VІ розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV).
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина четверта статті 28 Закону №3038-VІ)
Згідно з вимогами частин першої, четвертої статті 20 Закону 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Порядок № 244 визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
За визначенням пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Пунктом 2.1 Порядку № 244 передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки, також згідно з п. 2.20 Порядку встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності громадянці ОСОБА_1 - двох павільйонів по АДРЕСА_1 (біля будівлі № 70 ТОВ «Новий ринок») погоджено на підставі підпунктів 1.2 пункту 1 рішення виконкому 10 квітня 2019 року № 124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».
Пунктом 2.21 Порядку № 244 визначено, що відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається.
У свою чергу п. 2.26 Порядку встановлює умови анулювання дії паспорта прив'язки ТС, зокрема: недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні.
Як вбачається із матеріалів справ, 07 травня 2021 року до Ужгородської міської ради звернувся з депутатським зверненням за № 01-11/373 ОСОБА_3 щодо скасування паспортів прив'язки тимчасових споруд по АДРЕСА_1 , у зв'язку із порушенням будівельних норм під час встановлення МАФів за вказаною адресою (а.с.12).
Так, 25 червня 2021 року, під час обходу території м. Ужгорода представниками управління муніципальної варти було виявлено факт встановлення МАФ по АДРЕСА_1 , та написано припис про зупинення будівельних робіт.
29 червня 2021 року під час комісійного обстеження стану проведення робіт з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за вищевказаною адресою комісія зафіксувала той факт, що замовниками, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , встановлено на бетонній підготовці металевий каркас одного павільйону замість розміщення чотирьох павільйонів, що не відповідає вимогам (по 2 павільйони відповідно) паспортів прив'язки ТС ОСОБА_4 за № 7/03-03, № 8/03-03 від 19.03.2021 p., ОСОБА_1 за № 9/03- 03, № 10/03-03 від 19.03.2021 р. (а.с.11).
На підставі цього складено Акт обстеження розміщення тимчасових споруд (ТС) по АДРЕСА_1 .
Вказані порушення викладені і у супровідній записці управління містобудування та архітектури (а.с.51).
Враховуючи зафіксовані порушення, а також звернення депутата міської ради ОСОБА_5 було прийнято оспорюване рішення міської ради.
Апелянт покликається та те, що недотримання вимог паспорта прив'язки при встановленні торгових павільйонів є непідтвердженим, а Акт обстеження розміщення тимчасових споруд був складений виключно за наслідками зовнішнього огляду торговельного павільйону.
Апеляційний суд зазначає, що доказів недостовірності вказаного акту апелянтом не надано, відтак відсутні підстави вважати що наведена у ньому інформація є неправдивою.
Та, як вже зазначалося недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні є умовою анулювання дії паспорта прив'язки ТС. Отже, висновки суду в цій частині є правильними.
Апелянт також покликається на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виконавчих органів міських рад віднесено виконавчі комітети, відділи, управління та інші створені радами виконавчі органи. Згідно з частиною другою статті 11 Закону, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини другої статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Згідно з пунктом 1.1 “Положення про Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради”, затвердженого рішенням сесії Ужгородської міської ради від 30.09.2017 р. № 624, Управління є виконавчим органом міської ради, утворюється міською радою, підзвітне і підконтрольне міській раді, підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові та заступнику міського голови відповідно до розподілу повноважень, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольне відповідним органам виконавчої влади (https://rada-uzhgorod.gov.ua/upravlinnya- mistobuduvannya-ta-arhitektury/).
До повноважень управління, зокрема, відноситься надання такої адміністративної послуги, як: паспорти прив'язки тимчасових споруд (ТС) для провадження підприємницької діяльності.
Як було зазначено вище, згідно з пунктом 2.26 Порядку № 244 дія паспорта прив'язки ТС анулюється, зокрема, у зв'язку з недотримання вимог паспорта прив'язки при її встановленні.
У рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі 1-9/2009 колегія суддів дійшла до висновку, що в статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами, відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Порядок скасування рішень виконавчого комітету ради визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно з пунктом 15 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить: скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 59 Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів, можуть бути скасовані відповідною радою.
Таким чином, доводи апелянта щодо протиправності оскаржуваного рішення спростовуються вищенаведеним.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення сесії Ужгородської міської ради від 07.09.2021 р. № 398 «Про скасування підпунктів 1.1, 1.2, пункту 1 рішення виконкому 10.04.2019 № 124 «Про погодження розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, яким вирішено анулювати паспорт прив'язки ТС позивача, є законним та обґрунтованим, прийнятим в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. А тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року в справі №260/4391/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. О. Большакова
М. А. Пліш