Справа № 523/13063/22
Провадження №2/523/4681/22
"16" грудня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Одеська універсальна товарна біржа GIP, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 96/1053 від 09 серпня 1996 року - квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого та оформленого на Одеській універсальній товарній біржі GIP, за яким він набув у власність вказаний об'єкт нерухомості, право власності на придбану квартиру було зареєстровано 10 вересня 1996 року в ОМБТІ та РОН за реєстровим номером 63 у реєстровій книзі 198пр на стор.6.
В обґрунтування вимоги позивач вказував на те, що він як покупець та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як продавці, виконали всі істотні умови договору, зареєстрували право власності на придбану квартиру. На теперішній позивач має намір розпорядитися своєю власністю, проте у проведенні реєстраційних дій йому було відмовлено через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, тому він змушений звернутись до суду.
09 листопада 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд відповідно до ст.279 ЦПК України.
Сторони у засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином. В матеріалах справи є клопотання позивача про підтримання заявлених вимог та про слухання справи за його відсутності, в якій він не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, судом здійснено всі можливі заходи відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України щодо повідомлення про дату, місце та час судового засідання, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Справа розглянута в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін відповідно до ст.279 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
В ході розгляду справи було встановлено, що 109 серпня 1996 року ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 продали, а позивач ОСОБА_1 купив квартиру, яка складається із трьох кімнат, житловою площею 38,3 кв.м., загальною площею 70,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Договір зареєстрували на Одеській універсальній товарній біржі GIP, реєстраційний 96/1053, але нотаріально його не посвідчили.
На підставі даного договору за позивачем 10 вересня 1996 року було зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості в ОМБТІ під №63 у реєстровій книзі 198 пр на сторінці 6.
З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу №96/1053 від 09 серпня 1996 року квартири АДРЕСА_1 . Свої зобов'язання за правочином сторони виконали у повному обсязі, відповідачі звільнили квартиру, знялися з реєстрації, передали технічні документи та ключі від квартири, а позивач вселився у квартиру, сплативши за це її вартість, прописався у ній з 25 липня 1997 року, тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 09 серпня 1996 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Відповідно до ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв'язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.
Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.
В силу ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено як біржову операцію між продавцями ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 .
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 96/1053 від 09 серпня 1996 року, оформленого на Одеській універсальній товарній біржі GIP, дійсним.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної за реєстровим №63 права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284,354,355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Одеська універсальна товарна біржа GIP, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 96/1053 від 09 серпня 1996 року, а саме трьох кімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70.7 кв м, жилою - 38.3 кв м, який зареєстрований 09 серпня 1996 року Одеською універсальною товарною біржею GIP, укладений між ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 , які продали, та ОСОБА_1 , який купив вказану квартиру.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 16.12.2022 р.
Суддя