Справа № 461/6835/21 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/1519/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
13 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю представника відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року в складі судді Волоско І.Р. в справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третьої особи Львівської міської ради, про скасування державної реєстрації зміни до права власності та визнання недійсним договору,-
встановив:
У серпні 2021 року позивач Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з участю третьої особи Львівської міської ради, про скасування державної реєстрації зміни до права власності та визнання недійсним договору.
Вимоги обґрунтовані тим, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та є пам'яткою архітектури місцевого значення. У період з 30.01.2015 до 10.03.2015 власником квартири АДРЕСА_2 була відповідачка ОСОБА_3 , а з 10.03.2015 власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування, став відповідач ОСОБА_4 .
Відповідно до інформації, зазначеної у договорі, квартира складається із трьох кімнат площею 46,0 кв.м та кухні, загальна площа квартири становить 74,1 кв.м, та комори в підвалі 2,0 кв.м.
09.09.2018 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Львівської міської ради прийнято постанову № 0195 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за проведення ремонтних робіт по переплануванню (розширення балкону) на пам'ятці культурної спадщини (на АДРЕСА_3 ) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Оскільки ОСОБА_4 проведено самовільні роботи, Галицька районна адміністрація подала до Львівського окружного адміністративного суду відповідну позовну заяву та 25.02.2019 прийнято ухвалу про відкриття провадження у справі. При цьому, під час розгляду вказаної справи власник квартири звернувся до Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області для реєстрації квартири, зокрема, збільшення площі квартири з 74,1 кв.м. на 98,7 кв.м. Зазначені зміни були внесені до реєстру 01.03.2019 о 10:20:55 ОСОБА_5 , реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, тобто було зареєстровано зміну площі квартири з 74,1 кв.м на 98,7 кв.м.
Підставою для державної реєстрації (згідно реєстру) були довідка та технічний паспорт, які видано ФОП ОСОБА_6 від 19.12.2019, однак позивач зазначає, що такі не є дозвільними документами, які можуть слугувати, як підстава для державної реєстрації.
Після проведення реєстрації, 25.02.2021 ОСОБА_4 уклав договір дарування квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Качмар Оксаною Володимирівною за реєстровим №126.
На думку позивача, ОСОБА_4 своїми діями порушив інтереси територіальної громади м. Львова та позбавив її права власності, оскільки ОСОБА_4 не застосовано жодної правової підстави, передбаченої нормами чинного законодавства, для набуття права власності на 98,7 кв.м у квартирі АДРЕСА_2 .
З урахуванням уточнених вимог, позивач просив визнати незаконною та скасувати проведену реєстрацію зміни до права власності ОСОБА_5 , Жирівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, індексний номер рішення 45760759 від 01.03.2019 о 10:20:55 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де змінилась загальна площа квартири з 74,1 кв.м. на загальну площу 98,7 кв.м; визнати незаконним запис про державну реєстрацію на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 98,7 кв.м.; визнати недійсним договір дарування серія та номер 126 від 25.02.2021, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Качмар О.В. (а.с. 36).
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи Львівської міської ради про скасування державної реєстрації зміни до права власності та визнання недійсним договору - відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, вважає рішення незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, є пам'яткою архітектури місцевого значення № 740 та перебуває в управлінні ЛМКП «Айсберг».
Покликаючись на відповідну хронологію подій зазначає, що ОСОБА_4 проведено самовільні роботи з добудови балкону до квартири АДРЕСА_2 , при цьому у час, коли у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа про демонтаж самовільно влаштованої балконної плити, ОСОБА_4 звернувся до реєстратора для проведення реєстрації квартири збільшеної площі квартири, а саме 74,1 кв.м. на 98,7 кв.м., що 01.03.2019 проведено реєстратором Жирівської сільської ради.
Стверджує, що довідка та технічний паспорт, які видані ФОП ОСОБА_6 не є дозвільними документами, які можуть слугувати, як підстава для державної реєстрації.
При цьому, після збільшення площі квартири та державної реєстрації такої, ОСОБА_4 уклав договір дарування квартири на користь ОСОБА_3 .
Стверджує, що відповідач ОСОБА_4 не застосував жодної правової підстави, передбаченої нормами чинного законодавства, для набуття права власності на квартиру площею 98,7 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 ум. Львові.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 незаконно збільшив та зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яку у подальшому подарував своїй матері.
Зазначає, що для розширення балкона необхідно отримати дозвіл, також звертає увагу, що новоутворений балкон нерозривно пов'язаний системами опалення та енергозбереження з усіма приміщеннями квартири.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у відзивах на апеляційну скаргу.
Представник позивача галицької районної адміністрації Львівської міської ради та представник третьої особи Львівської міської ради, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток на їх офіційну електронну адресу, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.08.2021 № 268548916, у розділі актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна, Львівській міській раді у будинку АДРЕСА_1 належать нежитлові приміщення (підвал) під індексами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4 загальною площею 47,7 кв.м., однак на такі приміщення відповідачі за собою права власності не реєстрували та відношення до них не мають.
При цьому, мешканцями квартири АДРЕСА_2 фактично використовуються підвальні приміщення, на поверховому плані літерами VIII площею 4,0 кв.м та XV площею 15.5 кв.м, 15.02.2016 були внесені зміни об'єкта нерухомості, індексний номер рішення: 28240797, підставою вказаних змін було розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 242 від 02.03.2001 та технічний паспорт, виданий 19.11.2015.
Згідно довідки ФОП ОСОБА_6 № 20 від 19.12.2018, загальна площа квартири АДРЕСА_2 збільшилась з 75,1 кв.м. на 98,7 кв.м. у зв'язку з переплануванням приміщень і перерахунком площ та приєднання підвального приміщення до квартири, а житлова площа зменшилась з 46,0 кв.м. до 42,1 кв.м., що не вважається самочинним згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації, затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 (зі змінами).
Таким чином, 01.03.2019 були внесені зміни об'єкта нерухомості, індексний номер рішення: 45760759, підставою вказаних змін була довідка ФОП ОСОБА_6 № 20 від 19.12.2018, відтак суд дійшов висновку, що площа квартири збільшилась за рахунок приєднання належного на праві власності підвального приміщення площею 15,5 кв.м.
Щодо доводів позивача про те, що довідка та технічний паспорт, які видало ФОП ОСОБА_6 від 19.12.2019, не є дозвільними документами, які можуть слугувати, як підстава для державної реєстрації, суд зазначив, що державний реєстратор самостійно вирішує та перевіряє наявність підстав для проведення державної реєстрації.
Крім цього, врахувавши правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а також положення ЖК України, суд вказав, що дозволу на розширення балкону не потрібно.
Окремо суд зазначив, що позивач у своєму позові не зазначає, у зв'язку з чим договір дарування кватири АДРЕСА_2 від 25.02.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Качмар О.В., зареєстрований в реєстрі за № 126 повинен бути визнаний недійсним та які права власності позивача таким договором порушені.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія виходить з такого.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об'єкт.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.
Згідно із статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
З матеріалів справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.08.2021 номер інформаційної довідки - 268548916.
Згідно із рішенням Львівського облвиконкому №330 від 24.06.1986 вказаний будинок АДРЕСА_1 визнаний пам'яткою архітектури місцевого значення №740 та перебуває в управління Львівського міського комунального підприємства «Айсберг».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_2 з 30.01.2015 до 10.03.2015 була ОСОБА_3 на підставі договору міни №5-104 від 30.01.2015.
Згідно із договором дарування квартири АДРЕСА_2 від 10.03.2015, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Кропельницькою Н.І., зареєстрованого в реєстрі за №5-236 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації, зазначеної у договорі дарування, квартира складається із трьох кімнат площею 46,0 кв.м та кухні, загальна площа квартири становить 74,1 кв.м, та комори в підвалі 2,0 кв.м. (а.с. 23-24).
У договорі дарування зазначено, що дарувальник також свідчить, що з моменту набуття нею права власності на відчужувану квартиру, не здійснювала самочинних або будь-яких інших перебудов чи перепланувань у цій квартирі; на день укладення цього договору усі технічні характеристики квартири відповідають правовстановлюючим документам та технічному паспорту на квартиру (п. 6 Договору).
Таким чином, з 10.03.2015 власником квартири АДРЕСА_2 став ОСОБА_4 .
09.09.2018 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Львівської міської ради прийнято постанову №0195 про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за проведення ремонтних робіт по переплануванню (розширення балкону) на пам'ятці культурної спадщини (на АДРЕСА_3 ) без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
26.11.2018 ЛКП «Цитадель-Центр» скеровано відповідачу попередження про необхідність демонтувати незаконну добудову балкону за адресою, АДРЕСА_3 і привести балкон квартири до попереднього стану.
29.11.2018 ЛКП «Цитадель-Центр» складено акт обстеження про те, що за адресою АДРЕСА_3 виявлено, що ОСОБА_4 не демонтував незаконну добудову балкону до своєї квартири АДРЕСА_2 .
04.12.2018 вказане питання розглядалося на засіданні міжвідомчої комісії Галицького району.
Згідно із витягу із протоколу №42 засідання міжвідомчої комісії, вирішено: ОСОБА_4 - власнику квартири АДРЕСА_2 за власні кошти привести балкон 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану балконну плиту.
10.12.2018 розпорядженням голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №416 «Про приведення балкону 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану» ОСОБА_4 - власнику квартири АДРЕСА_2 за власні кошти привести балкон 1-го поверху зі сторони дворового фасаду до квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану, а саме демонтувати самовільно влаштовану балконну плиту.
13.12.2018 ЛКП «Цитадель - Центр» скеровано відповідачу попередження про необхідність демонтувати незаконну добудову балкону в квартирі АДРЕСА_2 і привести балкон до попереднього стану відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації ЛМР № 416 від 10.12.2018
03.01.2019 ЛКП «Цитадель - Центр» складено акт обстеження про те, що з виходом на адресу АДРЕСА_3 виявлено, що ОСОБА_4 станом на 03.01.2019 не демонтував незаконну добудову балкону до своєї квартири АДРЕСА_2 .
Галицькою районною адміністрацією подано до Львівського окружного адміністративного суду відповідну позовну заяву до ОСОБА_4 , треті особи ЛКП «Цитадель-Центр», ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про зобов'язання до вчинення дій
При цьому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №1.380.2019.000852 у задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4 , треті особи ЛКП «Цитадель-Центр», ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про зобов'язання до вчинення дій відмовлено повністю.
В свою чергу, судом встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області для реєстрації квартири, а саме - збільшення площі з 74,1 кв.м. на 98,7 кв.м.
01.03.2019 о 10:20:55 зазначені зміни внесені до реєстру ОСОБА_5 , державним реєстратором Жирівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, індексний номер рішення - 45760759 (а.с. 11).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.07.2021 номер інформаційної довідки - 265716988, 01.03.2019 о 10:14:56 зареєстровано зміну площі квартири з 74,1 кв.м на 98,7 кв.м.
Підставою для державної реєстрації (згідно реєстру) є довідка, серія та номер 20, виданий 19.12.2018, видавник: ФОП ОСОБА_6 .
25.02.2021 ОСОБА_4 уклав договір дарування квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Качмар Оксаною Володимирівною, за реєстровим №126 (а.с. 9).
Таким чином, новим власником збільшеної площі квартири АДРЕСА_2 з 25.02.2021 є ОСОБА_3 .
Зазначені обставини вбачаються із матеріалів справи та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, справа № 1.380.2019.000852, яке не оскаржувалося, відтак набрало законної сили, відтак обставини, встановлені під час розгляду вказаної справи, в силу ст. 82 ЦПК України не доказуються (а.с. 74).
У частині першій статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Підстави для державної реєстрації прав визначені ст. 27 Закону.
У п. 14 ч. 1 цієї статті передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Іншими словами, перелік документів, як підстава для державної реєстрації прав не є вичерпним.
При цьому, підстави для відмови у в державній реєстрації прав визначено у ст. 24 Закону.
Зокрема, підставою для відмови в державній реєстрації правна є те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, чи подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 3, 4 ч. 1 цієї статті).
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями).
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою № 1127 від 25 грудня 2015 року.
Пунктами 6, 7 цього Порядку визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Таким чином, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Вказаний за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.
Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов'язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 242 від 02.03.2001 «Про використання підвальних приміщень в будинку АДРЕСА_1 », погоджено фактичне використання підвальних приміщень та закріплено за квартирою АДРЕСА_2 для використання під господарські потреби нежитлові приміщення під № УІІ площею 4,0 кв.м., № ХУ площею 15,5 кв.м (а.с.70).
Згідно проведеної 08.08.2013 ЛКП «Цитадель-Центр» інвентаризації підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 щодо фактичного використання таких, кв. 2 використовує підвальні приміщення під № ХУ площею 4,0 кв.м, № ХУ площею 15,5 кв.м (а.с.71).
Згідно із довідкою ЛКП «Цитадель-Центр» від 08.12.2015 № 1167вих, мешканцями квартири АДРЕСА_2 фактично використовуються підвальні приміщення, на поверховому плані літерами VIII площею 4,0 кв.м та XV площею 15.5 кв.м (а.с.72).
З врахуванням зазначених документів, 15.02.2016, тобто після прийняття ОСОБА_4 у дар квартири, до загальної площі квартири, як до об'єкта нерухомості, були внесені зміни, індексний номер рішення: 28240797, підставою вказаних змін було розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 242 від 02.03.2001 року та технічний паспорт, виданий 19.11.2015 (а.с. 17-22).
Крім цього, 01.03.2019 були внесені зміни об'єкта нерухомості, індексний номер рішення: 45760759, підставою вказаних змін була довідка ФОП ОСОБА_6 № 20 від 19.12.2018 (а.с.73).
Зокрема, як вбачається із вищенаведеної довідки, загальна площа квартири збільшилась з 75,1 кв.м. на 98,7 кв.м. у зв'язку з переплануванням приміщень і перерахунком площ та приєднання підвального приміщення до квартири, а житлова площа зменшилась з 46,0 кв.м. до 42,1 кв.м., що не вважається самочинним згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації, затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 (зі змінами) (а.с. 73).
Наведене дає підстави для висновку, що квартира АДРЕСА_2 збільшилася з 75,1 кв.м. на 98,7 кв.м. за рахунок переобладнання балкону та підвальних приміщень, які були за нею закріплені, при цьому таке збільшення площі квартири не мало наслідком збільшення житлової площі, а навпаки житлова площа зменшилась з 46,0 кв.м. до 42,1 кв.м.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Тобто відповідно до цієї норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19, від 04 листопада 2020 року у справі №910/7648/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20.
Поряд з цим, вимог про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав позивач Галицька РА ЛМР не заявляла.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
Зміст та характер спірних правовідносин, як слідує із позову, підтверджує, що такі виникли саме щодо права власності відповідачів на квартиру та правомірності дій щодо реєстрації за ними такого права, а саме, що відповідач ОСОБА_4 порушив інтереси територіальної громади м. Львова та позбавив її права власності.
Як чітко вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.08.2021 № 268548916, у розділі актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна, Львівській міській раді у будинку АДРЕСА_1 належать нежитлові приміщення (підвал) під індексами 9-1, 9-2, 9-3, 9-4 загальною площею 47,7 кв.м. (а.с. 7-8).
Поряд з цим, відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дійсно на вищенаведені приміщення права власності за собою не реєстрували, такими не користуються та будь якого відношення до таких, не мають.
Також колегія суддів приймає до уваги те, що висновки суду та доводи сторони відповідачів, з покликанням на відповідні законодавчі норми, стосовно того, що для розширення балкону дозволу не потрібно, зі сторони позивача жодним чином не спростовані.
При цьому, таким до певної міри надавалась оцінка Львівським окружним адміністративним судом, про що зазначено вище та вказано, що новоутворений балкон площею 10 кв.м. влаштовано на місці існуючого балкону, який примикав до приміщення кухні; балкон нерозривно пов'язаний системами опалення та енергозабезпечення з усіма приміщеннями квартири (водяний підігрів підлоги), а згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження щодо наслідків демонтажу балконної монолітної залізобетонної плити новоутвореного балкону квартири АДРЕСА_2 , то демонтаж монолітної залізобетонної плити, яка жорстко защемлена і привантажена огороджуючими конструкціями, може призвести до аварійно-небезпечної ситуації цієї частини будинку, так і будинку уцілому.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги Галицької районної адміністрації Львівської міської ради щодо скасування державної реєстрації зміни до права власності та визнання незаконним запису про державну реєстрацію не знайшли свого підтвердження та є недоведеними, а доводи апеляційної скарги відповідних висновків суду не спростовують.
Що ж стосується вимоги про визнання недійсним договору дарування від 25.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Качмар О.В. за яким право власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 98,7 кв.м перейшло до ОСОБА_3 , то такі, на переконання, колегії суддів є похідними від вимог про скасування державної реєстрації, однак, оскільки у задоволенні таких суд відмовив, у похідній вимозі також необхідно відмовити.
Крім цього, окремих підстав щодо вимоги про визнання недійсним договору, які визначені ст. 203 ЦК України, Галицька РА ЛМР не зазначала.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не є та висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 258, ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року -залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 14 грудня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк