Дата документу 13.12.2022 Справа № 335/14773/14-ц
Єдиний унікальний №335/14773/14 Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В.
Провадження № 22-ц/807/1647/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«13» грудня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримська О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Рикун А.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог зазначив, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2015 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнуто солідарно із нього та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/17-46/72-55 від 19.02.2007 у розмірі 493 841 грн. 69 коп., а також стягнуто судові витрати у розмірі 3 654 грн. На виконання вказаного рішення суду 15.11.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя виданий виконавчий лист № 335/14773/14-ц.
За заявою стягувача від 01.09.2015 року постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 03.09.2015 року відкрито виконавче провадження № 48592436.
30 жовтня 2017 року під час виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2015 року відбувся продаж на електронних торгах (лот № 243176) належного йому транспортного засобу ЗАЗ 110247 за 22 695 грн. 00 коп.
За наслідками проведення електронних торгів, оформлені протокол № 294077 від 30.10.2017 року та Акт про проведені електронні торги. 22 695 грн. Отримані від покупця ОСОБА_3 кошти Вознесенівським відділом ДВС у м. Запоріжжі у безготівкові формі перераховані стягувачу на погашення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/72-55 від 19.02.2007 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2015 року у цій справі залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09.09.2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року закрито.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
За його заявою виконавче провадження було закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Він звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» з письмовою вимогою від 11.12.2020 року про повернення безпідставно отриманих коштів, на яку банком було надано відповідь про відмову у задоволенні вимоги, пославшись на переуступку 15.06.2017 року прав за кредитним договором на користь ПАТ «Комерційний Індустріальний банк». Крім цього, у відповіді від 14.01.2021 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» визнало факт зарахування 28.12.2017 року від Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі коштів, отриманих в результаті примусового стягнення заборгованості зі нього.
На підставі зазначеного просив здійснити поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2015 року та стягнути з АТ «Райффайзен Банк Аваль»: суму безпідставно стягнутих грошових коштів - 22 695 грн., 3% річних - 2 218 грн., інфляційні втрати - 5 042 грн. 65 коп., пеню - 20 377 грн. 03 коп., витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що нове апеляційне провадження відбувалось з 31.03.2020 року по 09.09.2020 року та закінчилось прийняттям остаточного судового рішення - ухвали Запорізького апеляційного суду від 09.09.2020 року про закриття апеляційного провадження, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» заперечило проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на відсутність на теперішній час на рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначених коштів, що унеможливлює стягнення з АТ «Райффайзен Банк Аваль» суми стягнутих коштів, 3% річних, інфляційних витрат, пені та витрат на правову допомогу, а також порушення заявником строку звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення. Враховуючи зазначене, просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи заяву про поворот виконання без розгляду, суд встановив, що підставою для звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року є ухвалення Запорізьким апеляційним судом постанови від 19.11.2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення та дійшов висновку про залишення заяви без розгляду у зв'язку з пропуском річного строку, передбаченого ч. 10 ст. 444 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року, ухваленим у справі №335/9455/14-ц, позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/17-46/72-55 від 19.02.2007 року у розмірі 493 841 грн. 69 коп., а також стягнуто судові витрати у розмірі 3 654 грн. (т.1, а.с.72-73).
19.05.2015 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 335/14773/14-ц з виконання зазначеного рішення суду, на підставі якого 03.09.2015 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 4859243 (т.6, а.с.8).
26.05.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Індустріальний Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/39, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі Боржників, у тому числі ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/17-46/72-55 від 19.02.2007року (т. 1 а.с.75-76).
30.10.2017 року під час примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року, до скасування рішення суду на підставі якого було видано виконавчий лист, державним виконавцем проведено електронні торги з продажу транспортного засобу ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, який належав ОСОБА_1 .
Переможцем торгів став ОСОБА_3 , який придбав вказаний транспортний засіб за 22 695 грн. (т.6, а.с.10-11).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року у справі №335/9455/14-ц - залишено без змін (т.1, а.с. 206-210).
19.12.2019 року постановою старшого державного виконавця Вознесенівського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Манделюка Д.П. закінчено виконавче провадження ВП № 4859243 з примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (т.6, а.с.15-16).
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення (т.2, а.с.21-25).
Після проведених в рамках виконавчого провадження електронних торгів, кошти від реалізації заставного транспортного засобу у розмірі 13 442 грн. 86 коп. 28.12.2017 року були зараховані на транзитний рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_2 , які у подальшому, а саме 16.01.2018 року, розподілені наступним чином: 9789 грн. 86 коп. на рахунок нового кредитора, 3 654 грн. - на погашення судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.65-68). Скасовуючи постанову Запорізького апеляційного суду від 05.06.2019 року, касаційний суд вказав, що апеляційним судом в рішенні не зазначено, про які права та свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_4 вирішив суд першої інстанції, з огляду на те, що рішенням від 25 жовтня 2012 року про звернуто стягнення на предмет іпотеки, продаж предмета іпотеки здійснено 21 червня 2013 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09.09.2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року закрито.
При цьому, апеляційний суд у постанові від 09.09.2020 року за результатами дослідженими у судовому засіданні матеріалів справи №№335/9455/14-ц дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням від 15 січня 2015 року не вирішувались про права та обов'язки ОСОБА_4 .
У своїй заяві заявник ОСОБА_1 просить допустити поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року, шляхом стягнення з АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошових коштів, отриманих у ході примусового виконання рішення суду, яке у подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, а також шляхом стягнення грошових коштів за порушення грошового зобов'язання, розрахованих заявником відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових право особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Згідно зі статтею 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
При цьому, відлік строку починає обраховуватись з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким відмовлено в задоволенні позову, чи задоволено позовні вимоги у меншому розмірі, чи закрито провадження у справі, чи залишено заяву без розгляду.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 635/2683/14-а (провадження № К/9901/15467/18).
З аналізу вищенаведених правових норм убачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження.
Предметом розгляду питання щодо повороту виконання судового рішення у даній справі є рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року та ухвалення Запорізьким апеляційним судом постанови від 19.11.2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У відповідності до частини 10 статті 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
З урахуванням наведеної норми процесуального закону, строк на подання заяви про поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року становив з 19 листопада 2019 року по 19 листопада 2020 року включно.
Разом із тим, із відповідною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 02.02.2021, тобто з пропуском річного строку, який повинен обраховуватися з часу ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову Банку.
Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява про поворот виконання рішення суду подана ОСОБА_1 після закінчення строку для її подання. Разом з тим, заявником не наведено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення із відповідною заявою.
Згідно з частиною 2 статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо триваючого нового апеляційного провадження з 31.03.2020 року по 09.09.2020 року відхиляються судовою колегією з огляду на їх необґрунтованість. В межах апеляційного провадження № 22-7/807/1642/20 (справа № 335/14773/14-ц), яке тривало протягом зазначеного періоду, розглядалася апеляційна скарга ОСОБА_4 , яка не була учасником цієї справи та не залучалася судом до її розгляду.
Отже, ОСОБА_1 помилково вважав, що строк, передбачений частиною 10 статті 444 ЦПК України слід відраховувати з дня ухвалення рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 . Між тим, судом апеляційної інстанції не було ухвалено рішення про закриття провадження у цивільній справі № 335/14773/14-ц, зазначеною постановою апеляційного суду закрито апеляційне провадження.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
Суд першої інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення без розгляду.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, не встановлено.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2015 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 грудня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова