Дата документу 14.12.2022 Справа № 314/551/22
Єдиний унікальний №314/551/22 Головуючий у 1 інстанції Кіяшко В.О.
Провадження № 22-ц/807/2175/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
14 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року у справі за заявою першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про передачу безхазяйної речі у комунальну власність,-
У лютому 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду з заявою про передачу безхазяйної речі у комунальну власність повністю .
В обґрунтування заяви зазначено, що Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області в ході вивчення інформації від органів місцевого самоврядування щодо стану додержання вимог законодавства стосовно розпорядження комунальним майном на території Матвіївської територіальної громади Запорізького (Вільнянського) району Запорізької області, в частині повноти виявлення та прийняття до комунальної власності безхазяйного майна встановлено, що у 2018 році Дружелюбівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, яка відповідно до закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» від 06.12.2020 № 3651-д, реорганізована та увійшла до складу Матвіївської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, розпочато процедуру визнання нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 безхазяйним майном.
Так, згідно технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 2177, виконавець ПП «Вільнянське БТІ») на території Матвіївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 , розташований житловий будинок, в якому на першому поверсі (літ А) знаходиться квартира АДРЕСА_3 загальною площею 56,3кв.м, житлова площа - 26,0кв.м, у квартирі п'ять приміщень, загальна площа яких складається з коридору (№1) - 4,9кв.м, кухні (№2) - 7,5кв.м., кімнати (№3) - 12.9кв.м., передпокою (№4) - 17,9кв.м., кімнати (№5) - 13,1кв.м.
Дружелюбівська сільська рада звернулась із заявою до державного реєстратора виконавчого комітету Дружелюбівської сільської ради, яким 07.11.2018 прийнято рішення № 43913488 про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦК України про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
З метою пошуку власника майна вищезазначеної квартири, органом місцевого самоврядування 17.08.2019 подано оголошення в району газету «Дніпровські вогні».
З дня взяття на облік вищезазначеної квартири, як безхазяйної нерухомої речі минуло майже 2 роки, при цьому ніяких звернень з питань належності зазначеного майна до територіальної громади не надходило.
Зважаючи на те, що квартира взята на облік як безхазяйна нерухома річ і сплив один рік з дня взяття її на облік, квартира може бути передана у комунальну власність Матвіївської територіальної громади Запорізького району Запорізької області в особі Матвіївської сільської ради.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016 - 2020 роки головою відповідного домогосподарства вказана померла ОСОБА_1 , то майно, яке є предметом розгляду, має ознаки відумерлої спадщини, що в свою чергу, виходячи з приписів ст. 1277 Цивільного кодексу України, виключає можливість визнання його безхазяйним та передачу його у власність селищної ради.
Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Положеннями частин першої та другої статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З огляду на зазначене, спірна квартира є об'єктом нерухомості, щодо якого право власності чи інше речове право підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положеннями статей 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державній реєстрації прав підлягають як право власності на нерухоме майно так і речові права, похідні від права власності. У Державному реєстрі прав реєструються речові права на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Указаний порядок діє з 01.01.2013.
До 01.01.2013 відповідні правовідносини регулювались відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно». До 01.01.2012 державна реєстрація права власності та права користування (найму, оренди) на об'єкти нерухомого майна, їх окремі частини, облік безхазяйного нерухомого майна тощо проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012 «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна» вищевказаний наказ Мінюста № 7/5 від 07.02.2002 втратив чинність 01.01.2013.
У додатку 2 Тимчасового положення закріплено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилась державна реєстрація права власності на нерухоме майно, до яких належали: договори, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності; свідоцтва (про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, про право на спадщину тощо); рішення та ухвали суду; заповіт.
Частина перша статті ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить аналогічний перелік підстав, за якими проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, право власності та користування нерухомим майном до 01.01.2013 підтверджувалось паперовими правовстановлюючими документами, які мали державну реєстрацію, вчинену спеціалістами БТІ. Аналогічне право, що виникло після 01.01.2013, підтверджується правовстановлюючим документом, Витягом з Державного реєстру прав.
З огляду на зазначене, право власності та інше речове право на оспорювану квартиру може бути підтверджено лише чітко передбаченими законодавством правовстановлюючими документами.
При зверненні до суду з заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність, заявником до суду було направлено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна № 144390744 від 07.11.2018 та технічний паспорт на оспорювану квартиру, виготовлений ПП «Вільнянське БТІ» 10.02.2022, відповідно до яких ОСОБА_1 не значиться власником зазначеного нерухомого майна та не володіє ним на підставі будь-якого іншого речового права (а.с. 14-17, 18).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 312836303, вбачається, що з 01.01.2013 щодо оспорюваної квартири наявні лише дані про взяття її на облік як безхазяйне майно (а.с. 118).
Встановлено, що інвентаризаційна справа на оспорювану квартиру в БТІ відсутня, отже до 01.01.2013 жодна особа, в тому числі ОСОБА_1 , не мала права власності чи іншого речового права на оспорюване нерухоме майно.
Технічна інвентаризація спірної квартири проведена ПП «Вільнянське БТІ» лише у лютому 2022 року.
Взяті судом першої інстанції до уваги документи, не є належними доказами прав ОСОБА_1 на квартиру, які могли бути успадковані, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 липня 2022 року витребувано у Матвіївської сільської ради всю наявну інформацію з відомостей паперових носіїв, з електронного Реєстру картотеки реєстраційного обліку місця проживання/перебування фізичних осіб та книги по господарського обліку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: стосовно реєстрації осіб на даний час, а також осіб, які були зареєстровані за вищевказаною адресою, підстави зняття їх з реєстрації; інформацію щодо наявності правовстановлюючих документів.
Матвіївською сільською радою надано суду копію облікової картки об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки, де головою домогосподарства вказаної квартири зазначена ОСОБА_1 (а.с. 64-70).
При цьому судом першої інстанції зазначено, що правовстановлюючі документи на спірну квартиру у сільській раді відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на Інструкцію з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491 та зазначив, що домогосподарство це сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують свої кошти та витрачають їх. Голова домогосподарства - особа, яка очолює домогосподарство й несе відповідальність за нього. Вона визначається членами домогосподарства і, як,. правило, є господарем. Здебільшого голова домогосподарства є власником житлового будинку і/або земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено висновок, що майно має ознаки відумерлої спадщини.
З вказаним висновком колегія суддів не може погодитися, оскільки відповідно до п. 1.2. Розділу І Інструкції погосподарський облік ведуть з урахуванням норм чинного законодавства з питань захисту персональних даних. Цей облік не передбачає реєстраційних дій і не несе жодних правових наслідків для об'єктів, відносно яких він здійснюється.
Відповідно до п. 1.1. Розділу І Інструкції погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збирають сільські, селищні, міські ради територіальних громад (об'єднаних територіальних громад) по кожному з розташованих на їхній території сільських населених пунктів і які є необхідними для проведення державних статистичних спостережень.
Інструкція, на яку у своєму рішенні посилається суд першої інстанції, втратила чинність.
Проте, наказом Державної служби статистики України № 56 від 11.04.2016 затверджено нову Інструкцію з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, яка містить аналогічні з попередньою Інструкцією положення.
Враховуючи вищевикладене, погосподарська книга не є правовстановлюючим документом, який би посвідчував право власності або інше речове право на нерухоме майно, яке могло б бути успадковане, а всього лише містить інформацію про членів господарства, якими можуть бути як власники, так і користувачі, виключно з метою систематизації даних та відповідної статистики.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що права ОСОБА_1 відносно оспорюваного нерухомого майна можна було успадкувати, оскільки обов'язковою умовою визнання спадщини відумерлою є наявність самої спадщини.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, при оформленні спадщини нотаріусом у свідоцтво про право на спадщину включаються лише ті об'єкти, права на які підтверджуються відповідними правовстановлюючими документами.
Таким чином, облікова карта об'єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки, форма якої затверджена наказом Держкомстату від 11.10.2010 № 418, не є правовстановлюючим документом, який міг би підтвердити право власності або інше речове право на квартиру багатоквартирного будинку.
А тому, за відсутності належних правовстановлюючих документів, квартира не могла б увійти до складу спадщини ОСОБА_1 , а відтак не могла б бути визнана відумерлою.
Суд першої інстанції помилково в оскаржуваному рішенні стверджував про обов'язок прокурора надати документи, на підставі яких спірна квартира була надана ОСОБА_1 , та з'ясувати особу померлої, число, місяць, рік її народження, час коли вона померла, а також чи заводилася після смерті ОСОБА_1 спадкова справа.
Відповідно до Актового запису про смерть № 314 від 04.06.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вільнянськ, Вільнянського району Запорізької області (а.с. 115).
У вищевказаному акті місцем останнього проживання ОСОБА_1 зазначено зовсім іншу квартиру, по АДРЕСА_4 . Отже, адреса останнього місця проживання цієї особи не співпадає з адресою оспорюваної квартири.
Відповідно до листа сільського голови Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 02-13-18/2038 від 18.10.2022 ОСОБА_1 з 17.08.2004 та по день смерті була зареєстрована за іншою адресою (а.с. 117).
Отже, відповідно до офіційних джерел інформації, а саме: листа сільського голови Матвіївської сільської ради № 02-13-18/2038 від 18.10.2022 та актового запису про смерть № 314 від 04.06.2016, померла була зареєстрована та проживала з 17.08.2004 по день смерті за адресою: АДРЕСА_4 .
Ураховуючи викладене, саме квартира АДРЕСА_5 за вищевказаною адресою могла бути, за певних обставин належного доведення прав ОСОБА_1 на неї, визнана відумерлою спадщиною, та входити до складу спадщини померлої, а не оспорювана квартира за іншою адресою.
Таким чином колегією суддів встановлено, що заявником чітко додержано передбачену законом процедуру передачі безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади за рішенням суду,
В матеріалах справи наявна інформація про те, що у 2018 року Дружелюбівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, яка відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» від 06.12.2020 №3651-д, реорганізована та увійшла до складу Матвіївської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, розпочато процедуру визнання нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , безхазяйним майном.
Згідно з технічним паспортом (інвентаризаційна справа № 2177, виконавець ПП «Вільнянське БТІ») на території Матвіївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 , розташований житловий будинок, в якому на першому поверсі (літ. А) знаходиться квартира АДРЕСА_3 загальною площею 56,3 кв.м, житлова площа -26,0 кв.м, у квартирі 5 приміщень, загальна площа яких складає: коридора (№ 1) - 4,9 кв.м, кухні (№ 2) - 7,5 кв.м, кімнати (№ 3) - 12,9 кв.м, передпокою (№ 4) -17,9 кв.м, кімнати (№ 5) - 13,1 кв.м.
Дружелюбівська сільська рада звернулася із заявою до державного реєстратора виконавчого комітету Дружелюбівської сільської ради, яким 07.11.2018 прийнято рішення №43913488 про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 13926).
З метою пошуку власника майна вищезазначеної квартири на території Дружелюбівської сільської ради, органом місцевого самоврядування 17.08.2019 подано оголошення в районну газету «Дніпровські вогні».
З дня взяття на облік квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , минуло більше трьох років, та з часу опублікування оголошення про взяття даного об'єкту нерухомого майна на облік як безхазяйного минуло більше двох років, при цьому ніяких звернень з питань належності зазначеного майна ані до Дружелюбівської сільської ради, ані до Матвіївської територіальної громади не надходило.
Разом із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність суду надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна № 144390744 від 07.11.2018.
Відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.
Так, під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості. Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
За наявності підстав для відмови у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
У задоволенні заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна може бути відмовлено у разі, коли безхазяйне майно не підлягає обліку відповідно до закону; із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна звернулася неналежна особа; у Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо якого подано заяву про взяття на облік; у Державному реєстрі прав відсутні записи про припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з відмовою власника від права власності на таке майно (у разі, коли підставою для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є відмова власника нерухомого майна від свого права власності).
Приймаючи рішення № 43913488 від 07.11.2018 про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме спірної квартири у с. Гасанівка, Вільнянського району, державним реєстратором було перевірено наявність (відсутність) державної реєстрації прав на оспорюване майно та не встановлено підстав для відмови в задоволенні заяви.
Відповідно до ст. 333 ЦПК України, суд, встановивши, що нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що сільською радою дотримано всіх вимог визначених цивільним та цивільно-процесуальним законодавством України щодо об'єкта нерухомого майна, який є безхазяйним, що підтверджено належними та допустимими доказами.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому у відповідності до положень п. 4 ч. 3, п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про передачу безхазяйної речі у комунальну власність.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,382,384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.
Заяву першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про передачу безхазяйної речі у комунальну власність - задовольнити.
Передати безхазяйне нерухоме майно - квартиру, загальною площею 56,3 кв.м (житлова площа 26,0 кв.м), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у комунальну власність Матвіївської територіальної громади Запорізького району Запорізької області в особі Матвіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 24906248, адреса: 70035, Запорізька область, Запорізький район, с. Матвіївка, вул.. Центральна, буд. 77а).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2022 року.
Головуючий
Судді: