Дата документу 14.12.2022 Справа № 334/1144/22
Єдиний унікальний №334/1144/22 Головуючий у 1 інстанції Добрєв М.В.
Провадження № 22-ц/807/2065/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
14 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Крилової О.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.
В позові зазначав, що ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 27.07.2012 року, згідно якої отримав кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 14600,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Претензія кредитора датована 25.02.2014 року була направлена позивачем до Другої Запорізької державної нотаріальної контори.
13 березня 2014 року позивачем було отримано відповідь Другої Запорізької державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса за місцем заведення спадкової справи.
17 березня 2014 року позивачем було отримано відповідь, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
АТ КБ «Приватбанк» листом-претензією від 03.06.2018 року повідомив відповідачів про наявну заборгованість, але ніяких дій не було вчинено для погашення боргу.
Просило суд стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 року у розмірі 8014,08 грн., а також судові витрати по справі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судове рішення, згідно ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємця з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними (преклюзивними).
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 27.07.2012 року, згідно якої отримав кредитний ліміт, який у подальшому збільшився до 14600,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Претензія кредитора датована 25.02.2014 року була направлена позивачем до Другої Запорізької державної нотаріальної контори.
13.03.2014 року позивачем було отримано відповідь Другої Запорізької державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса за місцем заведення спадкової справи.
17.03.2014 року позивачем було отримано відповідь, що спадкоємці померлого ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини не зверталися.
АТ КБ «Приватбанк» листом-претензією від 03.06.2018 року повідомив відповідачів про наявну заборгованість, але ніяких дій не було вчинено для погашення боргу.
Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 608 ЦК України, зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Так, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями статей 1218 та 1231 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Положеннями статті 1281 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
В силу приписів ч. 2 ст. 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги, що передбачено ч. 3 ст. 1281 ЦК України.
Положеннями ч. 4 ст. 1281 ЦК України визначено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що з претензією кредитора до Другої Запорізької державної нотаріальної контори АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 25.02.2014 року, 13.03.2014 року було отримано відповідь, а з листом-претензією до спадкоємців позичальника позивач звернувся лише 03.06.2018 року, з позовом до суду 23.02.2022 року.
З огляду на те, що жодна із вказаний дій АТ КБ «ПриватБанк» не була вчинена у строки, встановлені ч. 2 ст. 1281 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк», як кредитор спадкодавця ОСОБА_4 , враховуючи вимоги ч. 4 ст. 1281 ЦК України, позбавлений права вимоги до відповідачів.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що позивачем дотримано строки, передбачені ч.3 ст. 1281 ЦК України, проте суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів вважає вказані доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, положення ст. 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Таким чином, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності.
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність».
Положення частини четвертої статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Визначені ст. 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) від 17.04.2018 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємця з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними (преклюзивними).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що претензія перенапарвлена із дотриманням 6-місячного строку з моменту коли Банк дізнався про смерть.
Вказані доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються, як такі, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що з претензією кредитора до Другої Запорізької державної нотаріальної контори АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 25.02.2014 року, 13.03.2014 року було отримано відповідь, а з листом-претензією до спадкоємців позичальника позивач звернувся лише 03.06.2018 року (а.с. 60-62).
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2022 року.
Головуючий
Судді: