Дата документу 13.12.2022 Справа № 2-928/2011
Єдиний унікальний № 2-928/2011 Головуючий у 1 інстанції: Сакоян Д.І.
Провадження № 22-ц/807/2170/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
13 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.
секретар: Рикун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Вознесенівського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного межрігіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
за апеляційною скаргою Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного межрігіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) головного державного виконавця Берестецького Т.Е. на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2022 року,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Скаржник просив визнати незаконною відмову виконавчої служби вчинити дії щодо виключення з Реєстру обтяжень нерухомого майна записів про накладення арешту на все його майно його, накладеного постановою державного виконавця Вознесенівського ВДВС, у зв'язку з визнанням таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28.08.2012 у справі № 2-928/2011 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 ; зобов'язати Вознесенівський ВДВС виключити з Реєстру обтяжень нерухомого майна записи про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 , а саме арешт: номер запису про обтяження - 295277 (спеціальний розділ); дата та час реєстрації - 07.03.2013; постанова про арешт боржника та оголошення заборони його відчуження, ВП № 34621113; видавник - державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Рясна А.С.; обтяжувач - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції; опис предмета обтяження - все нерухоме майно.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначав, що 28.08.2012 Запорізьким районним судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі № 2-928/11, яким задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 16/2008/1043Фжр від 11.06.2008 у розмірі 1 326 122,38 гри.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2021 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у вказаній справі.
З Реєстру речових прав на нерухоме майно скаржник дізнався, що на все його майно накладено арешт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-928/11.
Він звернувся із заявою про скасування арешту із свого майна, проте листом від 02.08.2022 йому відмовлено у знятті арештів з підстав відсутності виконавчого провадження.
Скаржник вважає відмову незаконною. Посилається на те, що наявність арештів порушує його право власності та вказує на необхідність застосування правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною відмову Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити дії щодо виключення з Реєстру обтяжень нерухомого майна записів про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у зв'язку з визнанням таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28.08.2012 у справі № 2-928/2011 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 .
Зобов'язано Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виключити з Реєстру обтяжень нерухомого майна записи про накладення арешту на все майно боржника - ОСОБА_1 , а саме: номер запису про обтяження - 295277 (спеціальний розділ); дата та час реєстрації - 07.03.2013; постанова про арешт боржника та оголошення заборони його відчуження, ВП № 34621113; видавник -державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Рясна А.С.; обтяжувач - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції; опис предмета обтяження - все нерухоме майно.
В апеляційній скарзі Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного межрігіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) головний державний виконавець Берестецька Т.Е. посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, скаргу залишити без задовольнити.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, а пункт 9 частини 1 статті 47 та статті 40, 41 ЗУ «Про виконавче провадження» виключають можливість зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Постанова державного виконавця про накладення арешту на майно ОСОБА_1 ніким не оскаржена та не скасована. Вважає, що правові підстави для зняття арешту відсутні.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи державного виконавця, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27.10.2011 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 166 180,75 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 326 122,38 грн.
На виконання цього судового рішення Запорізьким районним судом Запорізької області видано виконавчий лист № 2-928/2011 від 28.08.2012.
У Вознесенівському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходилось виконавче провадження № 34621113 щодо виконання виконавчого листа № 2-928/2011 від 28.08.2012.
Постановою державного виконавця від 10.01.2013 на все належне ОСОБА_1 майно було накладено арешт (номер запису про обтяження 295277).
Постановою від 14.11.2014 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Як зазначає представник Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), матеріали виконавчого провадження № 34621113 були знищені.
Право вимоги за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра», у кінцевому рахунку було відступлене на користь ОСОБА_2 .
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.11.2021 виконавчий лист, виданий Запорізьким районним судом Запоріхької області у справі № 2- 928/2011, визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав повного виконання боржником своїх зобов'язань.
У вказаній ухвалі зазначено, що 11.08.2021 ОСОБА_1 була видана довідка щодо відсутності заборгованості за кредитним договором № 16/2008/1043Фжр від 11.06.2008, яку надав новий кредитор - ОСОБА_3 , копія якої міститься в матеріалах даної справи.
Представник ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. подав до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) заяву від 25.01.2022 про скасування арештів з майна боржника.
Листом № 8212/11 від 11.02.2022 Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомив ОСОБА_4 про відсутність підстав для відновлення виконавчого провадження та скасування арешту майна боржника.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити відповідні дії.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ зметою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Звертаючись із скаргою на бездіяльність державного виконавця Хачибабян К.В. вказував, що у даному випадку спір виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № 34621113 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документа стягувану у 2014 році, а у зв'язку з тим, що на заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Працевитого Г.О. від 25.01.2022 про зняття арешту у зв'язку з виконання виконавчого документа поза межами виконавчого провадження, державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.
Положеннями статті положеннями 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у ст. 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», чинній на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Норми стаття 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувану) не встановлювали прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом, який державний виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
А у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Як було вказано вище, ОСОБА_1 виконав судове рішення та в добровільному порядку сплатив новому кредитору ОСОБА_5 заборгованість в повному обсязі, тобто виконав судове рішення.
Як правильно відмітив суд першої інстанції, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувану.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та гіравозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
А відтак, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права є неспроможними і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником окремих норм права, які регулюють спірні правовідносини.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, лише свідчать про незгоду скаржника з ними.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного межрігіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) головного державного виконавця Берестецького Т.Е. залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 30 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2022 року.
Головуючий І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська