16.12.22
Справа № 522/11063/22
Провадження № 2/522/4562/22
(заочне)
16 грудня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіцина В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
25 серпня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій вона просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, ОСОБА_2 , зареєстрований 15 вересня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Монастирського районного управління юстиції Тернопільської області за актовим записом № 34.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана судді Приморського районного суду м. Одеси Косіциній В.В.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України суд 26 серпня 2022 року направив лист на адресу Державної міграційної служби України задля перевірки вказаних у позовній заяві даних щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , відповідь на який до суду надійшла 24 листопада 2022 року та з якої вбачається, що місце проживання/перебування відповідача не встановлено та наразі провести перевірку належності до громадянства України та інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача неможливо.
Ухвалою від 25 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
У судове засідання, призначене на 16 грудня 2022 року сторони не з'явилися. Від представника позивача через канцелярію суду 9 грудня 2022 року надійшла заява,в якій він просить суд розглядати справу за відсутності позивача та її представника і не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Відповідач до суду не з'явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, причини неявки не повідомив, жодних заяв та клопотань від нього до суду не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою усіх учасників справи у судове засідання, його фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи те, що відповідач у судове засідання не з'явився, своїм правом на подання відзиву не скористався, про місце, дату та час судового засідання сповіщений належним чином та завчасно, а також те, що позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення у даній справі.
Суд,дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.
Як регламентує ст. 1 ч.2 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Згідно ст. 24 ч.1 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Судом було встановлено, що 15 вересня 2012 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Монастирського районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис № 34.
У шлюбі у подружжя спільних дітей немає.
Позивач вказує на те, що розірвати шлюб із відповідачем у органах ДРАЦСу неможливе по причині його небажання подати відповідну заяву.
За правилом ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивачка скористалася своїм правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Позивач зазначає у позовній заяві, що примирятися з відповідачем не бажає.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивач зазначила у позовні заяві, що примирення та збереження шлюбу між нею та відповідачем неможливе, оскільки з підстав існування сімейно-побутових проблем та діаметрально-протилежних поглядів на сімейне життя, між позивачем та відповідачем розвинулась неприязнь одне до одного, втрачено почуття любові та поваги, а тому вона наполягає на розірванні шлюбу.
У відповідності зі ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У зв'язку із вище викладеним, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір немайнового характеру на користь позивача в сумі 992 грн. 40 коп.
На підставі вище викладеного, та керуючись ст. ст. 110, 111, 112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 вересня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Монастирського районного управління юстиції Тернопільської області за актовим записом № 34.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні, сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте Приморським районним судом м. Одеси за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення складено та підписано 16 грудня 2022 року.
Суддя В.В. Косіцина