Іменем України
21.08.07 Справа №26/79/07-8/170д/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Зубкова Т.П. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі судового засідання: Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: Козак Т.В. - довіреність № 181 від 29 09.2006р.
відповідача: Цебенко П.П. - довіреність № 1380-01/11 від 20.08.2007р.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2007 р. у справі № 26/79/07-8/170д/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
до відповідача Комунального підприємства «Виробниче ремонтно - експлуатаційне житлове об'єднання № 11», м. Запоріжжя
про внесення змін до договору
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. у справі №26/79/07-8/170д/07 в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя звернулось до суду з апеляційною скаргою. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд неправильно ідентифікував юридичну особу споживача як населений пункт, виходячи з наданих населеному пункту прав і обов'язків, визначених умовами розділу 12 Правил користування електричною енергією «Особливості постачання електричної енергії для населеного пункту». На думку апелянта, суд повинен був застосувати до спірних правовідносин п. 1.2 Правил користування електричною енергією.
Враховуючи вищевикладене, просить рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2007р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає що суд правильно оцінив спірні правовідносини і прийняв законне рішення. Просить рішення господарського суду залишити без змін.
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду за №2374 від 20.08.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Колодій Н.А.(доповідач); судді -Зубкова Т. П., Мойсеєнко Т.В.
Скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні 21.08.2007р. За згодою сторін в цьому ж судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався без фіксації технічними засобами.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції. Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення встановила наступне.
Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя заявлені вимоги на підставі ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України та Правил користування електричною енергією. Вимоги обґрунтовані наступними обставинами: 26.04.2005р. КП "ВРЕЖО № 11" звернулось до ВАТ "Запоріжжяобленерго" з пропозицією укласти договір № 26/4-05 про розрахунок за обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання. ВАТ "Запоріжжяобленерго" підписало договір з протоколом розбіжностей. Розбіжності стосувалися встановлення відповідальності за збереження приладів обліку, розташованих на сходових клітинах у багатоповерхових будинках. При укладанні договору сторони керувалися діючим на той час законодавством, а саме Примірним договором про розрахунок житлових організацій та підприємств Міненерго за обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання, затвердженим Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.09.1999 р. № 235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 863/4156, Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357, Правилами користування електричною енергією, у редакції затвердженій Постановою НКРЕ України 22.08.2002 р. № 928, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.11.202 р. за № 903/7191, якими встановлено відповідальність за збереження приладів обліку, розташованих на сходових клітинах у житлових будинках.
Постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України № 910 від 17.10.2005р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції 18.11.2005 р. за № 1399/11679, затверджено нову редакцію Правил користування електричною енергією, яка набрала чинності 28.11.2005 р.
Вимоги про внесення змін у договір позивачем заявлено на підставі ст.651 ЦК України. При цьому позивач посилається на Постанову НКРЕ від 17.10.2005р. № 910 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", відповідно до якої встановлено обов'язок суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Правил, протягом трьох років від дати набрання чинності цієї постанови привести у відповідність до вимог Правил свої правовідносини.
У зв'язку з наведеним, позивач просить доповнити договір № 26/4-05 пунктами у наступній редакції:
П.3.4.5. Виконавець несе відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку та пломб на засобах обліку, встановлених на його території (п. 12.13 ПКЕЕ), у повному розмірі фактично завданих збитків та/або встановленому "Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою НКРЕ України від 04.05.2006 р. № 562;
П. 3.4.6. Виконавець разом із Замовником складають "Акт розрахункових засобів обліку, що розташовані на території Виконавця" (надалі -Акт), який є невід'ємною частиною договору, протягом 20 днів з дати підписання цієї додаткової угоди, для чого кожна із сторін направляє свого представника для участі у складанні Акту. Про дату складання Акту Замовник письмово повідомляє Виконавця. У випадку відмови Виконавця приймати участь у складанні акту, або не направлення представника, акт складається Замовником та направляється Виконавцю рекомендованим листом за юридичною адресою.
П. 3.4.7. Виконавець повинен розглянути і підписати Акт у термін, що не перевищує 10 днів з дати надіслання Акта. У разі невиконання цього обов'язку Акт вважається прийнятим у редакції Замовника.
П. 3.4.8. Забезпечувати присутність представника власника будинку під час робіт на електролічильниках, установлених на розподільчих щитках у загальнодоступних місцях, та для підписання акта приймання електролічильників та пломб на них на збереження.
П.3.4.9. Розрахункові засоби обліку, що встановлюються Замовником на території Виконавця у період дії цього договору, фіксуються Актом в порядку встановленому п. 3.4.6 та п. 3.4.7 договору у термін не пізніше ніж 15 днів з дати направлення листа Виконавцю про направлення свого представника.
Позивач також просить внести зміни у договір № 26-4/05 від 07.06.2006 р. про розрахунок за обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання у пункт 3.4.4, виключивши друге та третє речення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує Пунктом 1.2 ПКЕЕ № 910 і зазначає, що до населеного пункту відноситься - юридична особа (власник) електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту. На думку позивача, відповідач по справі - КП "ВРЕЖО № 11" відноситься до населеного пункту, та відповідно до п. 12.13 ПКЕЕ № 910, повинен нести відповідальність за збереження приладів обліку, установлених на території населеного пункту.
Господарським судом Запорізької області заявлені вимоги залишені без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Підставою для внесення змін до договору позивач зазначає Постанову НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, відповідно до якої усі суб'єкти господарювання протягом трьох років повинні привести свої взаємовідносини у відповідність до вимог Правил.
Судом першої інстанції встановлено, що договір № 26/4-05 про розрахунок за обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання укладено сторонами за рішенням господарського суду Запорізької області від 13.02.2006 р. у справі № 22/187д за участю тих же сторін, що і по даній справі. Судом у зазначеній справі розглядалися розбіжності, сутність яких складали межі відповідальності замовника (ВАТ "Запоріжжяобленерго") та виконавця (КП "ВРЕЖО №11") за збереження розрахункових засобів обліку електроенергії, встановлених на сходових клітинах житлових будинків, які обліковують спожиту споживачами (населенням) електричну енергію. Судом визнані необгрунтованими посилання ВАТ "Запоріжжяобленерго" на п. 4.10 ПКЕЕ (в редакції постанови НКРЕ України № 928 від 22.08.2002 р.), з посланнями на те, що законодавством України не врегульовано питання права власності на прилади обліку електроенергії на сходових клітинах.
При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПКЕЕ в редакції постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005 р. Правила регулюють особливості постачання електричної енергії для населених пунктів. Згідно Правил, населений пункт - це юридична особа-споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником (співвласниками) експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.
Крім того, господарський суд в своєму рішенні посилається на те, що термін "населений пункт" визначений також у Порядку застосування тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам (в редакції постанови НКРЕ України від 20.07.2006 р.). Відповідно до п. 2.1 для цілей цього Порядку до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів, а також установи виконання покарань і лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що населений пункт - це споживач (особа, якою укладено договір на використання електричної енергії), який на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту для задоволення комунально-побутових потреб, технічних цілей та інших потреб населеного пункту.
Як правильно встановлено господарським судом, і цей факт підтвердили представники сторін при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, договір про закупівлю електричної енергії у постачальника з метою її подальшого використання населенням між сторонами по справі не укладався.
Таким чином, суд правильно встановив, що відповідач по справі -КП "ВРЕЖО № 11" не набув статусу населеного пункту, а заявлені позивачем вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норм матеріального права при визначенні поняття «населений пункт», колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, при визначенні поняття «населений пункт» заявник апеляційної скарги посилається на п. 1.2 ПКЕЕ № 910, і зазначає, що до населеного пункту відноситься юридична особа ( власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту , об'єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту.
З урахуванням вищенаведеної норми апелянт вважає, що КП «ВРЕЖО № 11» відноситься до населеного пункту, та відповідно до п 12.13 ПКЕЕ № 910 повинен нести відповідальність за збереження приладів обліку, установлених на території населеного пункту.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки Розділ 12 Правил «Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" передбачає на відміну від Порядку проведення розрахунку житлових організацій та підприємств Міненерго за обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.09.1999 р. №235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 863/4156 (далі - Порядок), укладення трьохстороннього договору.
Згідно п. 12.9 Правил споживач на території населеного пункту оплачує населеному пункту вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж населеного пункту згідно з умовами тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту.
Відповідно до п. 1.2 Правил, споживачами населеного пункту є населення, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту та яке розраховується за використану електричну енергію з населеним пунктом. Населення визначається Правилами як споживачі електричної енергії - фізичні особи, що з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності (п. 1.2).
Таким чином, положення п. 12.13 Правил повинні реалізовуватися в межах договірних відносин, передбачених Розділом 12 Правил, та з урахуванням набуття учасниками цих правовідносин відповідних повноважень, щодо приладів обліку.
Крім того, послуги зі зберігання приладів обліку повинні враховуватися при визначенні вартості комплексу робіт (та послуг) з технічного утримання технологічних електричних мереж населеного пункту (та внутрішньобудинкових систем електропостачання).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду немає.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» м. Запоріжжя залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2007р. у справі № 26/79/07-8/170д/07 - без змін.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Зубкова Т.П. Мойсеєнко Т. В.