Справа № 344/5727/19
Провадження № 11-кп/4808/421/22
Категорія ч. 1 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
12 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120190900000000001 від 01 січня 2019 року за ч. 1 ст. 115 КК України та матеріали кримінального провадження № 12018090010004491 від 17 грудня 2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2022 року, згідно з яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 115 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
за участю прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої змінити через суворість та призначити більш м'яке покарання.
Вважає, що встановлені судом першої інстанції дані про особу обвинуваченого та конкретні обставини справи дозволяли суду першої інстанції призначити менш суворе покарання.
Вказує, що не оспорюючи ті обставини, які судом першої інстанції не досліджувались відповідно до вимог ч. 3, ст. 349 КПК України, а також повне визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, ст. 115 КК України, відсутність будь-яких протирічь між сукупністю зібраних та перевірених в судовому засіданні належних та допустимих доказів, які с достатніми та взаємопов'язаними, з показаннями підзахисного ОСОБА_9 , наявність обставин, що пом'якшують покарання, вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання с надто суворим і підлягає зміні в сторону пом'якшення.
Представник потерпілого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, скасувати вирок повністю та ухвалити новий вирок з призначенням більш суворого покарання за п. 4 та п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України або призначити більш суворе покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, або у відповідності до положень п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, скасувати вирок 1 призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На його думку, суд виніс незаконне та необґрунтоване рішення.
Вважає, що оскаржуване судове рішення містить в собі невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені дії обвинуваченого, суд розцінив, як вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Погоджуючись з встановленими судом обставинами в наведеній частині вироку, щодо заподіяння тілесних ушкоджень з метою настання смерті та наслідком, яких стала смерть потерпілого, локалізацією цих тілесних ушкоджень, обставин, які передували нанесенню тілесних ушкоджень потерпілому, та мотивів їх нанесення, вважає, що колегія суддів дійшла помилкових (невідповідних) висновків, щодо відсутності в діях обвинуваченого, кваліфікуючих ознак передбачених ч. 2 ст.1 15 КК України, передбачених п. 4 (вчинене з особливою жорстокістю), п. 7 (з хуліганських мотивів).
Зазначає, що у вироку вказано про нанесення потерпілому 11 (одинадцяти) ножових поранень, серед яких у ногу та руки, колегія суддів не звернула увагу, що вказані поранення за своїм умислом не мали наслідком настання смерті потерпілого, як за умислом так і наслідками, але з огляду на їх характер та локалізацію, містили умисел на те, щоб потерпілий відчув додаткові страждання, які не були б необхідними для настання смерті.
Вказує, що в рішенні суду першої інстанції наведені обставини такі як «словесний конфлікт», розцінюються як достатні підстави для виникнення умислу спрямованого на позбавлення життя потерпілого, які охоплюються складом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, висновки суду у цій частині вважає помилковими.
Зазначає, що судом першої інстанції було встановлено достатньо обставин про наявність в діях обвинуваченого ознак вчинення злочину з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів.
Не погоджується з висновками суду першої інстанції про обрання у якості обставин, що пом'якшують обставини, визнання вини обвинуваченого, щире каяття, оскільки вони суперечать змісту судового рішення, а обвинувачений вчиняв дії спрямовані на заперечення своєї вини, з метою уникнення відповідальності, повідомляв суду неправдиву інформацію.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9 вчинив: відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого вчинене повторно; умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - вбивство.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
13.12.2018 року, близько 23 год. 45 хв. ОСОБА_9 перебуваючи по вул. Незалежності, 10 А, що в м. Івано-Франківську, побачивши у потерпілого ОСОБА_11 мобільний телефон, переслідуючи особисті корисливі мотиви на незаконне збагачення, підбіг до потерпілого та завдавши останньому декілька ударів руками та ногами по тілу потерпілого, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого ока, вирвав із рук потерпілого мобільний телефон марки «Xuawei P8», чорного кольору, IMEI/ НОМЕР_1 , IMEI/ НОМЕР_2 , вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/109/28-31ТВ/19 від 21.01.2019 року становить 2 255,67 грн. Місце події покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши при цьому потерпілому майнову шкоду на вищезазначену суму.
17.12.2018 року близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_9 перебуваючи по вул. Євгена Коновальця, 112, що у м. Івано-Франківську, поблизу магазину «Торба» побачив потерпілого ОСОБА_12 , який спільно із своїм товаришем ОСОБА_13 направлялись до одного з під'їздів будинку АДРЕСА_2 . Обвинувачений, попрямувавши слідом за потерпілим та його товаришем, в під'їзд вищезазначеного будинку, переслідуючи корисливий мотив на незаконне збагачення, підбіг до потерпілого ОСОБА_12 , та застосовуючи фізичне насилля шляхом нанесення декількох ударів руками та ногами по тілу останнього, заволодів майном потерпілого - наручним годинником марки «Casio BEM-111D-1AVEF», золотистого кольору, вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/109/28-14ТВ/19 від 19.02.2019 року становить 1 250 грн. та мобільним телефоном марки «Iphone 7», чорного кольору.
Місце події покинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши при цьому потерпілому майнову шкоду на вищезазначену суму.
01.01.2019 року, близько 04.00 год. між обвинуваченим ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_14 під - час розмови, яка відбулась в дворі житлового будинку АДРЕСА_3 , виник словесний конфлікт, внаслідок якого, обвинувачений ОСОБА_9 , маючи намір позбавити життя потерпілого, із застосуванням заздалегідь пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень ножа, наніс одинадцять ударів у швидкій послідовності, по тілу потерпілого ОСОБА_14 та спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран лівої руки та лівої ноги, грудної клітки з ушкодженням обох легень, що ускладнилось масивною внутрішньою та зовнішньою крововтратою, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_14 .
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, апеляційну скаргу представника потерпілого просили залишити без задоволення;
- представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, апеляційну скаргу захисника просили залишити без задоволення;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_8 , та представника потерпілого, просив вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що їх необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За результатами апеляційного розгляду доводи сторони захисту та представника потерпілого не знайшли свого підтвердження.
З врахуванням того, що розгляд кримінального провадження за ч. 2 ст. 186 КК України проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, фактичні обставини кримінальних правопорушень, доведеність винуватості ОСОБА_15 та кваліфікація його дій, апелянтами не оскаржується та не перевіряються апеляційним судом.
За змістом ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час розгляду провадження судом першої інстанції забезпечено дотримання принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, передбаченого ст. 22 КПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини, з'ясування яких має істотне значення для цього кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Щодо доводів апеляційної скарги представника потерпілого суд апеляційної інстанції вважає переконливими висновки суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_9 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого; відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого вчиненому повторно; умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині - вбивстві потерпілого ОСОБА_14 доведена повністю, а його дії за ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано вірно.
На думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 115 КК України, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив та правильно дав оцінку поясненням обвинуваченого ОСОБА_15 ; потерпілого ОСОБА_16 який суду пояснив, що вбитий ОСОБА_14 був його молодшим сином, останній працював в охороні, претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого немає, просив покарати суворо, згідно вимог закону; свідка ОСОБА_17 , яка суду повідомила про словесну суперечку в ході якої, потерпілий ОСОБА_14 кричав на свідка ОСОБА_18 , також в суперечку втрутився і ОСОБА_9 та вони почали штовхатися між собою та після цього почалась бійка між обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , при цьому свідок ОСОБА_18 стояв дещо в стороні, а вона вирішила покинути те місце та завершення конфлікту не бачила; свідка ОСОБА_19 , який суду пояснив, що почув конфлікт між двома чоловіками, при цьому один із них лежав на землі, а інший стояв над ним. Коли наблизився, то обвинувачений ОСОБА_9 йому пригрозив розправою, якщо буде втручатись, та наказав покинути цю територію. Потерпілий, лежав на животі при цьому з ноги була сильна кровотеча. Він та його товариш Арсен, який підійшов дещо пізніше, викликали швидку медичну допомогу та потерпілого відправили до медичного закладу; свідка ОСОБА_20 , який суду пояснив, що впізнав обвинуваченого ОСОБА_9 , як особу, що наносила удари ногами по тілу потерпілого, на що він зробив зауваження обвинуваченому та пішов за товаришем, однак коли вони повернулись, то обвинуваченого вже не було. В потерпілого було багато поранень. На лівій нозі просочувалась велика пляма від крові, також в крові була вся спина; свідка ОСОБА_18 , який суду пояснив, що напередодні вбивства потерпілого ОСОБА_14 , зустрічав новий 2019 рік в помешканні обвинуваченого ОСОБА_9 , який є його товаришем, був свідком словесного конфлікту між потерпілим та обвинуваченим відбувся словесний конфлікт, який переріс в бійку, що закінчилась вбивством потерпілого.
Крім того, вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину доведена іншими письмовими доказами кримінального провадження, досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції та викладені у оскаржуваному вироку, а саме: протоколом огляду місця події та фототаблиць до нього від 01.01.2019 року, (а.п. 2-13 том 3); протоколами пред'явлення особи для впізнання, (а.п. 29-34 том 3); висновком судово-медичної експертизи № 1 від 01.01.2019 року, згідно якого смерть ОСОБА_14 настала від колото-різаних ран грудної клітки з ушкодженням обох легень, лівої руки та ноги, що ускладнилась масивною внутрішньою та зовнішньою крововтратою про що свідчить (а.п. 64-68 том 3); актом № 4 судово-токсикологічного дослідження (а.п. 73 том 3); актом судово-медичного дослідження № 5 (а.п. 74 том 3); висновком експерта № 66 від 06.03.2019 року, згідно якого встановлено, що кров на батнику та джинсових штанах може походити від особи групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, що не виключає можливості приналежності крові потерпілому ОСОБА_14 . Окрім того, кров на батнику (об. № 1) та куртці (об. № 8-10) може походити від особи (осіб) групи В або АВ, що не виключає приналежності крові підозрюваному ОСОБА_9 (а.п. 83-85 том 3); висновком експерта № 24 від 11.02.2019 року згідно якого кров, що виявлена та вилучена на марлевих тампонах, в ході огляду місця події у дворі будинку по АДРЕСА_3 , не виключає можливості походження від потерпілого ОСОБА_14 (а.п. 88-90 том 3); висновком експерта № 25 від 13.02.2019 року згідно якого кров в плямах на марлевих тампонах-змивах з рук ОСОБА_14 не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_14 (а.п. 93, 94 том 3); висновком експерта № 11 від 04.02.2019 року згідно якого встановлено, що співставляючи отримані результати з антигенними характеристиками обвинуваченого та потерпілого, антиген В не властивий потерпілому та невиключає можливості походження від обвинуваченого ОСОБА_9 . Походження антигену Н зарахунок крові та домішок клітинних елементів самого ОСОБА_14 не виключається (а.п. 98-100 том 3); висновком експерта № 10 від 04.02.2019 року згідно якого знайдено кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлено антигени В та Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає їх походження при змішуванні крові обвинуваченого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_14 за умови травми тіла, що супроводжувалась зовнішньою кровотечею (а.п. 105-107 том 3); висновком експерта № 26 від 11.02.2019 року згідно якого знайдено кров людини, що не виключає приналежності обвинуваченому ОСОБА_9 , щодо наявності ізогемаглютиніну анти-В на змиві правої руки обвинуваченого то імовірний домішок крові і від потерпілого ОСОБА_14 (а.п. 110, 111 том 3); висновком експерта № 65 від 06.03.2019 року згідно якого кров в плямах та помарках на футболці, трусах, джинсових штанах та куртці вилучених в потерпілого ОСОБА_14 не виключає можливості приналежності потерпілому (а.п. 119-121 том 3); висновком експерта № 15 від 28.01.2019 року та фототаблиці до нього, згідно якого виявлена рана, що заподіяна плоским колючо-ріжучим предметом, що має обушок і лезо, яким міг бути клинок ножа. Заліза на краях рани - не виявлено (а.п. 69-72 том 3); висновком експерта СЕ-19/109/10-№91ХЗ/19 від 27.03.2019 року, згідно якого встановлено, що ніж вилучений в обвинуваченого ОСОБА_9 не є холодною зброєю, виготовлений саморобним способом із застосуванням універсального слюсарного інструменту та саморобного ливарного обладнання, є різновидом господарсько-побутових ножів туристичного типу (а.п. 141-143 том 3); висновком судово-психіатричного експерта № 47 від 04.03.2019 року, обвинувачений психічними розладами не страждав та не страждає на період часу що відноситься до інкримінованих щодо нього протиправних дій, перебував в стані простого алкогольного сп'яніння - РПП внаслідок вживання алкоголю стан гострої інтоксикації, неускладненої, що згідно МКХ-10F 10.00 (а.п. 146-149 том 3), що підтверджена також довідкою Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 01.01.19 року Перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. (а.п. 50 том 3).
За таких обставин, враховуючи наявність належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 115 КК України КК України, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок.
Наведеним доказам суд першої інстанції дав правильну оцінку.
Щодо доводів апеляційної скарги представника потерпілого про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 115 КК України, то колегія суддів позбавлена такої можливості, оскільки таке обвинувачення особі не пред'являлось та в судовому засіданні прокурор не змінював обвинувачення на більш суворе.
Тому вказані доводи апеляційної скарги представника потерпілого про можливість виходу суду за межі пред'явленого обвинувачення не є слушними.
Таким чином відсутні правові підстави, як для перекваліфікації на більш сувору статтю Кримінального Кодексу України так і для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку не було порушено вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та правильно застосовано закон України про кримінальнувідповідальність,тому вирок суду першої інстанції не підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції і відповідно доводи представника потерпілого не є слушними.
Щодо доводів сторони захисту про суворість призначеного покарання та представника потерпілого про невідповідність призначеного покарання вимогам ст. 65 та ст. 50 КК України в наслідок м'якості то колегія суддів доходить наступного висновку.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Так, частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На думку суду апеляційної інстанції, при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обираючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , відповідно до вимог ст. 65 КК України, вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочинами, особу винного, його молодий вік, те, що раніше не притягався до кримінальної відповідальності, наприкінці судового слідства розкаявся у вчиненому та визнав свою вину, думку прокурора та захисника, позитивно характеризується за місцем проживання (а.п. 48 том 3), на “Д” обліках в нарколога та психіатра з приводу захворювань за місцем проживання не перебуває (а.п. 52, 53 том 3).
Суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчинених кримінальних правопорушеннях.
Суд також визнав обставиною, що обтяжує покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в стані алкогольного сп'яніння.
Тому доводи сторони захисту про призначення менш суворого покарання, та представника потерпілого про призначення більш суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження.
Вимога захисника ОСОБА_8 про залишення без розгляду апеляційної скарги представника потерпілого у зв'язку з порушенням строків подачі апеляційної скарги не є слушним, оскільки скарга хоча і подана за межами строків, але на думку колегії суддів є такою що подана в строк з дня отримання судового рішення та обізнаності з його змістом потерпілим який знаходиться за поза межами України, а тому підлягає розгляду по суті.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зміни чи ухвалення нового вироку, а тому оскаржений вирок необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2022 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 115 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді ОСОБА_21
ОСОБА_22
ОСОБА_23 ОСОБА_24