Житомирський апеляційний суд
Справа №295/14340/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
16 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №295/14340/21 за позовом Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Універсал Банк» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2022 року, яке ухвалено суддею Татуйко Є.О.
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 19 листопада 2018 року у розмірі 74684,04 грн станом на 13 вересня 2021 року.
В обґрунтування позову зазначено, що в жовтні 2017 року Банк запустив новий проект «Мonobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Мonobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
19 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 19.11.2018. Положеннями анкети-заяви зазначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі 55000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 13.09.2021 утворилася заборгованість за наданим кредитом, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 74684,04 грн.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2022 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 19.11.2018 у розмірі 55000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2270,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники в мобільному додатку. Відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Тому, у суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 19 листопада 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі до 55000,00 грн.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення (а.с.7).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.11.2018 станом на 13.09.2021 становить 74684,04 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кошти за кредитним договором. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання виконував неналежним чином. Однак враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню фактично отримана та неповернута сума кредитних коштів в розмірі 55000,00 грн, оскільки інший розмір заборгованості не підтверджено належними доказами.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як встановлено судом першої інстанції, 19.11.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило останньому поточний рахунок у гривні та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 55000,00 грн.
Також, у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, ані витяг з Тарифів за карткою «Monobank» не містять підпису позичальника.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка Monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентів, пені та комісії.
Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За вказаних обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату пені і комісії не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, на яку обґрунтовано посилався суд першої інстанції, де вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що фактично отримані позичальником кошти, у добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по кредиту в розмірі встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у сумі 55000,00 грн.
До апеляційної скарги представник АТ «Універсал Банк» надав виписку з оформлену на ім'я ОСОБА_1 рахунку, довідки про розмір встановленого кредитного ліміту та стан рахунку, відкритого на ім'я відповідача.
Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Представник АТ «Універсал Банк» не надав докази неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від банку.
Відтак, долучені до апеляційної скарги представником АТ «Універсал Банк» докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволеня вимог АТ «Універсал Банк» є вірним.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 25 березня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді