Провадження № 22-ц/803/7037/22 Справа № 415/744/20 Суддя у 1-й інстанції - Старікова М.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
14 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого Городничої В.С.,
суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2021 року про зупинення провадження по справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 17.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, -
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2021 року зупинено провадження у справі за вищевказаним позовом (а.с. 46).
Не погодившись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду (а.с. 56-57).
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 31.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою (а.с. 68-69) та ухвалою від 10.02.2022 року призначено її до розгляду (а.с. 82).
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Луганського апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.09.2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2021 рокуприйнято до свого провадження та призначено до розгляду (а.с. 87).
ОСОБА_3 не скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, у січні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей (а.с. 1-2).
17 лютого 2020 року Лисичанським міським судом Луганської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , щомісячно аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів щомісячного заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30 січня 2020 р. і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 19).
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 17.02.2020 року (а.с. 28-29).
У грудні 2021 року представник стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала до суду заяву про зупинення провадження у справі (а.с. 41).
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2021 року зупинено провадження по справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 17.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей (а.с. 46).
Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що до судового розгляду адвокатом Стародубцевою Л.О. подано заяву про зупинення провадження у справі про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, яке перебуває в провадженні судді Лисичанського міського суду Калмикової Ю.О. у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про існування в даному конкретному випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною 1 статті ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року «Фрідлендер проти Франції», Frydlender v. France, заява №30979/96, п. 43).
У справі № 415/744/20, яка переглядається судом апеляційної інстанції, предметом спору є правова вимога ОСОБА_1 скасувати судовий наказ Лисичанським міським судом Луганської області від 17.02.2020 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за нововиявленими обставинами.
Натомість, предметом позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 є позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа позбавлена батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дітей.
Таким чином, обставини, які будуть досліджуватись у справі за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 17.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, не впливають на вирішення спору за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
У справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських правне будуть вирішуватися питання (підтверджуватися факти), що стосуються підстав заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 17.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей або заперечень проти нього. В обох справах обставини можуть досліджуватися самостійно та не будуть впливати на збирання та оцінку доказів в іншій справі. Ці обставини не будуть мати визначального значення для вирішення як одного, так і іншого спору.
Як висновок апеляційний суд зазначає, що об'єктивна неможливість розгляду справи за позовом за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Лисичанського міського суду Луганської області від 17.02.2020 року у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей не встановлена, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Крім того, зупинивши провадження у справі, суд першої інстанції порушив право заявника ОСОБА_1 на розумні строки розгляду справи.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують, що судом допущено порушення вимог процесуального права.
Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення судом першої інстанції помилкової ухвали, що в розумінні положень ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2021 року, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню по справі та порушує право позивача на захист своїх інтересів в суді.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С.Городнича
Судді: О.В.Лаченкова
М.Ю.Петешенкова