Провадження № 22-ц/803/5052/22 Справа № 201/8082/21 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
07 грудня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі:
головуючого Лаченкової О.В.
суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі Піменовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 травня 2022 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати,-
В серпні 2021 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що він за наказом від 19.01.2018р. № 2-к прийнятий на роботу на посаду заступника керівника проекту із зазначенням тривалості робочого дня (тижня) 40 годин з окладом 201 243,00 грн. На підставі заяв позивача про продовження строку дії трудового договору наказами від 15.01.2019р. № 3-д та від 08.01.2020р. № 3-д строк дії трудового договору продовжувався. За заявою від 10.06.2020р. наказом від 11.06.2020р. № 87-к на позивача покладено виконання обов'язків керівника проекту. Згідно із наказом № 181-к від 30.11.2020р. позивача переведено на посаду керівника проекту з 01.12.2020р. На підставі заяви наказом від 28.12.2020р. № 143-д продовжено строк дії трудового договору з 22.01.2021р. по 21.01.2022р. Отже, неодноразово продовжувалась дія трудового договору при виконанні одних і тих же обов'язків на одній і тій же посаді (тричі як помічника керівника проекту, двічі - як керівника проекту), тому відповідно до ч. 2 ст. 391 КЗпП України трудовий договір, що був переукладений один чи декілька разів, вважається такими, що укладені на невизначений строк. При прийнятті на роботу йому повідомлено, що в нього буде 6-денний робочий тиждень з робочим часом з 8 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. із перервою для відпочинку і харчування протягом однієї години, у суботу - з 8 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. із перервою для відпочинку та харчування протягом однієї години, що обґрунтовується особливістю будівництва метрополітену. Фактично ж робочий тиждень тривав 59 годин на тиждень (5 днів по 10 годин і 1 день - 9 годин). Було зазначено, що положення ст. 73 КЗпП України щодо визначення святкових і вихідних днів до представництва не застосовуються, у ці дні позивач мав працювати і отримати оплату відповідно до ст.ст. 106 - 107 КЗпП України. Після введення в Україні карантину у представництві скорочено робочий час на одну годину протягом дня. Таким чином, з понеділка по п'ятницю робочий час був визначений з 8 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. із перервою 1 година, в суботу - з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з перервою 1 година. Отже тривалість робочого тижня скоротилась до 53 годин. 31.07.2021р. позивачеві вручене повідомлення від 31.07.2021р. № 4 про те, що у зв'язку зі скороченням посади керівника проекту його буде звільнено 01.10.2021р. із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також повідомлено, що на підприємстві відсутня вакантна посада його кваліфікації. Представництво станом на кінець липня 2021 року мало борг по виплаті основної заробітної плати в розмірі 519 744,45 грн., а також по оплаті роботи за надурочний час та у святкові дні. Позивач звернувся до керівництва з питанням про виплату заборгованості по заробітній платі, оплаті роботи за надурочний час і у святкові та вихідні дні, однак отримав відповідь, що борг буде накопичуватись, а виплата заборгованості по заробітній платі буде здійснена лише після звільнення без оплати надурочного часу та часу і відпрацьованого у святкові та вихідні дні. Дізнавшись про це, 02.08.2021р. він подав заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 у зв'язку із порушенням законодавства про працю, а саме - ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці». Заяву прийнято та зареєстровано в журналі під номером 2606 від 02.08.2021р. Того ж дня видано наказ № 227-к про припинення трудового договору (контракту), яким його звільнено з посади керівника проекту на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, зазначивши у наказі як підставу звільнення заяву позивача, у якій він просив звільнити його на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України. Позивач вважав, що його протиправно звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки мали місце порушення трудового законодавства, а саме, порушення строків виплати заробітної плати, остаточний розрахунок здійснено несвоєчасно, його залучено до роботи понад нормою, у вихідні і святкові дні, не сплачено за роботу у надурочний час у розмірі в сумі 8 040 113,87 грн. та у святкові та вихідні дні у розмірі 552 616,50 грн., а всього 8 592 730,37 грн. А тому він має бути звільнений на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України. Йому не виплачена вихідна допомога на підставі ст. 44 КЗпП України. Враховуючи відсутність у представництві колективного договору та того, що починаючи з 01.02.2018р. розмір середнього заробітку становив 234 783 грн., що підтверджується розрахунковими листками за період з січня 2018 року по липень 2021 року, розмір вихідної допомоги вираховується з цієї суми та становить 704 349 грн. 00 коп. Збільшуючи позовні вимоги, на підтвердження факту роботи в святкові та неробочі дні протягом січня 2018 року - січня 2021 року позивач надав табелі, які, як вказав позивач, складалися табельником представництва, відправлялись до головного офісу «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (Анкара) з метою подальшого контролю за діяльністю і оплатою праці працівників. Ці табелі містять інформацію про залучення до роботи у дні офіційних державних свят (позначені літерами «В» або «X», відпрацьовані дні позивача підкреслені). До табелів додаються переклад місяців з турецької на українську мову і переклад термінів, що використовуються у табелях. Табелі підписувались працівниками. Роздруківки витягів електронних звітів про хід роботи з будівництва Дніпровського метрополітену направлялись до контролюючої компанії «Ілф Консалтинг Инженирс» (Польща) та до КП «Дніпровський метрополітен». Зазначені документи містять інформацію про залучений до будівництва персонал, відпрацьовані у місяці робочі дні, що підтверджує, що представництвом ведеться недостовірний облік робочого часу у розрахункових листках і в табелях, доданих до матеріалів справи разом з відзивом. Звіти перевірялись працівниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та містять підписи представника підрядника ОСОБА_4 та деякі - ОСОБА_5 , за березень 2021 р. - ОСОБА_6 . Ці документи є підтвердженням того, що позивач працював у святкові або вихідні дні або дні після них. Однак позивачеві не оплачена робота у святкові та вихідні дні згідно ст. 107 КЗпП України. Крім того, перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області встановлено, що працівники працювали у вихідні дні, однак нарахування та оплата у подвійному розмірі їм не здійснювалася, що підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/19040/21 від 08.12.2021р. На підставі викладеного, з урахуванням збільшених вимог, просив: змінити формулювання підстави звільнення з посади керівника проекту з 02.08.2021р. на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та вважати його звільненим з посади керівника проекту з 02.08.2021р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з приведенням даного запису в трудову книжку; стягнути з відповідача вихідну допомогу на підставі ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього заробітку за три місяці в розмірі 704 349,00 грн.; стягнути з відповідача заборгованість по оплаті надурочного робочого часу у будні та по суботах в розмірі 8 040 113,87 грн., заборгованість по оплаті за роботу у святкові та вихідні дні в розмірі 552 616,50 грн.; стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за період січень - липень 2021 року в розмірі 17 207,81 грн.; стягнути з відповідача відшкодування за час затримки розрахунку, визначивши розмір відшкодування; компенсувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за одну немайнову вимогу в розмірі 908,00 грн. та за майнові вимоги в розмірі 7 043,49 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги та заборгованості за роботу у надурочний час та у святкові дні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати - задоволено частково.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з представництва Акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» із звільнено за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України - на звільнено за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Зобов'язано представництво Акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (ЄДРПОУ 26511979) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 у розділі «Відомості про роботу» зазначити «Звільнений 02.08.2021р. за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно із ч. 3 ст. 38 КЗпП України».
Стягнуто з Акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (ЄДРПОУ 26511979) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вихідну допомогу на підставі ст. 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 608888,35 грн. без утриманні з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» (ЄДРПОУ 26511979) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1816,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 травня 2022 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсацію втрат частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, а також в частині визначення розміру стягнення з відповідача судового збору скасувати. Ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (день винесення судового рішення), виходячи з установленої рішенням середньої заробітної плати, позовні вимоги щодо виплати компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, та стягнути з відповідача судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог. В іншій частині залишити оскаржуване рішення без змін.
У відзиві Акціонерне товариство "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 травня 2022 року просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з апеляційної скарги позивач оскаржує рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (день винесення судового рішення), виходячи з установленої рішенням середньої заробітної плати, виплати компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, та стягнення з відповідача судового збору відповідно до задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 19.01.2018р. про прийняття на посаду заступника керівника проекту за строковим трудовим договором з 22.01.2018р. по 21.01.2019р. наказом керівника представництва «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» 19.01.2018р. № 2-к позивача ОСОБА_1 (табельний номер НОМЕР_3 ) прийнято на роботу з 22.01.2018р. до 21.01.2019р. (у наказі вказано - встановлюється у разі строкового трудового договору (контракту)) на посаду заступника керівника проекту із зазначенням тривалості робочого дня (тижня) 40 годин з окладом 201 243,00 грн. (а.с. 24 т. 1).
15.01.2019 р. позивач подав заяву про продовження строку дії трудового договору з 22.01.2019р. по 21.01.2020р. (а.с. 25 т. 1).
Наказом директора представництва «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 15.01.2019р. № 3-д відповідно до ст. 23 КЗпП України продовжено строк дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_8 , заступником керівника проекту з 22.01.2019р. до 21.01.2020р. (а.с. 26 т. 1).
02.01.2020р. позивач подав заяву про продовження строку дії трудового договору з 22.01.2020р. по 21.01.2021р. (а.с. 27 т. 1).
Наказом директора представництва «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 08.01.2020р. № 3-д відповідно до ст. 23 КЗпП України продовжено строк дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_8 , заступником керівника проекту з 22.01.2020р. до 21.01.2021р. (а.с. 28 т. 1).
10.06.2020р. позивач подав заяву про згоду на виконання обов'язків за посадою керівника проекту з 11.06.2020р. (а.с. 29 т. 1).
Наказом директора представництва «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 10.06.2020р. за № 87-К покладено на заступника керівника проекту ОСОБА_1 виконання обов'язків керівника проекту з 11.06.2020р. на період до призначення керівника проекту зі збереженням посадового окладу (а.с. 30 т. 1).
На підставі заяви позивача про переведення на посаду керівника проекту від 30.11.2020р. наказом директора представництва «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 30.11.2020р. № 181-к відповідно до ст. 32 КЗпП України заступника керівника проекту ОСОБА_1 переведено з 01.12.2020р. у межах діючого строкового трудового договору (з22.01.2020р. по 21.01.2021р.) зі збереженням посадового окладу (а.с. 32 т.1).
На підставі заяви позивача від 28.12.2020р. про продовження строку дії трудового договору, укладеного із 22.01.2021р. по 21.01.2022р. (а.с. 33 т. 1) наказом директора представництва «Лімак Іншаат Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті» від 28.12.2020р. № 143-к відповідно до ст. 32 КЗпП України продовжено строк трудового договору, укладеного з ОСОБА_8 , керівником проекту, з 22.01.2021р. по 21.01.2022р.
Із досліджених судом першої інстанції наказів видно, що із позивачем був укладений строковий договір, а не безстроковий.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
У свою чергу, згідно із ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.
Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
ОСОБА_7 звільнений 02.08.2021р. наказом від 02.08.2021р. № 227-к. 03.04.2019р. позивач отримав заробітну плату за січень 2019 року, 28.04.2021р. отримав заробітну плату за березень 2021 року. Остаточно із позивачем відповідач розрахувався 03.08.2021р., вплативши борг за травень, серпень, липень, червень 2021 року в розмірі 502 437,62 грн. (без податків і зборів).
Щодо періоду з 02.08.2021р. по день остаточного розрахунку - 03.08.2021р. становить один робочий день.
Як встановлено з матеріалів справи, із позивачем був здійснений розрахунок з урахуванням за один день затримки. Це підтверджено актом перевірки Держпраці від 27.09.2021р. № 156/4.1-997, Згідно із п. 29 припису - в ході перевірки встановлено, що наказом від 02.08.2021 № 227-к звільнено ОСОБА_7 , остання виплата заробітної плати працівнику здійснена 03.08.2021р. з урахуванням вимог ч. 1 ст.117 КЗпП (виплата середнього заробітку за один день затримки), що встановлено також у рішенні Третього апеляційного адміністративного суду івід 14.04.2022р. по справі № 160/19040/21.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачеві.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням стоків її виплати за період січень - липень 2021 року.
Статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» ).
Одними із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем взагалі не представлено розрахунку компенсації за затримку у виплаті заробітної плати (з розміром компенсації за затримку виплати заробітної плати за кожен місяць), а лише зазначено у позові, що її розмір становить 17207,81 грн. і він розрахований за допомогою «Калькулятора компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату», а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимога є не обґрунтованою та не доведеною.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Щодо визначення та стягнення судового збору з відповідача.
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 908 грн. за позовні вимоги немайнового характеру-про зміну формулювання причин звільнення,то ці витрати,у зв'язку з задоволенням вимоги, підлягають стягненню із відповідача. У зв'язку з частковим задоволенням вимог майнового характеру-про стягнення вихідної допомоги в сумі,з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір лише в сумі 908 грн. від загального сплаченого7043,49 грн., а всього 1816 грн.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,що відповідно до ст.141 ЦПК України , з урахуванням часткового задоволення позову , необхідно стягнути з Акціонерного товариства «Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1816,00 грн..
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати й в частині визначення розміру стягнення судового збору та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_7 не містить.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04 травня 2022 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова