Провадження № 22-ц/803/9058/22 Справа № 243/7915/21 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
14 грудня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції питання про ухвалення додаткової постанови за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 243/7915/21 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2021 року,
В провадженні Донецького апеляційного суду перебувала цивільна справа за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Донецького апеляційного суду від 01 лютого 2022 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2021 року без змін.
При ухваленні постанови апеляційним судом не було вирішено питання про судові витрати.
Зокрема, 13 січня 2022 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Жеболенко Г.М. надійшла заява, в якій вона просила компенсувати ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн (а.с. 239 том 1).
В обґрунтування заяви зазначила, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розпорядженням голови Верховного Суду №40/0/9-22 від 22 липня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.
Частиною 5 статті 31 ЦПК України визначено, що, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (частина 2 статті 32 ЦПК України).
Цивільна справа №243/7915/21 передана до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS-повідомлення.
Представник позивачки ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримала заяву про вирішення питання про судові витрати, просила компенсувати ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 зазначеного кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 - адвокатом Жеболенко Г.М. не зазначено попереднього розрахунку судових витрат.
До заяви про стягнення судових витрат надана копія угоди про надання правової допомоги адвоката від 10 січня 2022 року, відповідно до 2.2 якої гонорар адвоката за надання правової допомоги становить 6000 грн (а.с. 240 том 1)
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №905/1795/18 від 07 листопада 2019 року зазначав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
ОСОБА_1 або її представником - адвокатом Жеболенко Г.М. не надано до суду розрахунку суми судових витрат.
Отже, понесені ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.
З урахуванням наведеного, а також положень статті 12 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Жеболенко Г.М. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 133, 137, 270 ЦПК України, апеляційний суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 243/7915/21 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 14 грудня 2022 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста