Провадження № 11-кп/803/3337/22 Справа № 202/7169/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021052390002068 від 31.10.2021 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 05.12.2022 включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість інкримінованого обвинуваченій злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у разі визнання її винуватою, наявність ризиків, передбачених ч. 1. ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також взято до уваги відомості, які характеризують особу обвинуваченої, тому суд дійшов висновку, що ризики в цьому провадженні продовжують існувати, а більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, обвинувачена ОСОБА_5 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та постаногвити нову, якою змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вказує, що безпідставно значний час перебуває під вартою, оскільки кримінальне провадження щодо неї знаходить в Краматорському міському суді Донецької області і до теперішнього часу не було передано до іншого суду для подальшого судового розгляду, тому, на переконання обвинуваченої, ухвала суду підлягає скасуванню, а до неї застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши суддю-доповідача, думку участників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності з вимогами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді Краматорського міського суду Донецької області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021052390002068 від 31.10.2021 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 121 КК України. Запобіжний захід у цьому провадженні ОСОБА_5 було обрано ухвалою Краматорського міського суду Донецької області 02.11.2021.
Розпорядженням Голови Верховного Суду 15.03.2022 №8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема територіальну підсудність Краматорського міського суду Донецької області змінено на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.
Ухвалами Індустріального районного суду м. Дніпропетровська запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 неоднаразово продовжувався. Оскаржуваною ухвалою від 07 жовтня 2022 року було продовжено запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком до 05.12 2022, включно.
Апеляційний суд вважає, що на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження застосування виключного запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Також, у відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5 , який є тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, особу обвинуваченої, й дійшов висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, продовжують існувати, внаслідок чого є необхідність продовження запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченої та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.
Разом з цим, доводи скарги обвинуваченої про те, що вона незаконно утримується під вартою, а кримінальне провадження щодо неї знаходиться в Краматорському міському суді Донецької області й не було передано до іншого суду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до листа керівника апарату Краматорського міського суду Донецької області від 11.11.2022, який наявний у провадженні, на теперешній час кримминальне провадження щодо ОСОБА_5 направлено до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для подальшого судового розгляду.
Отже, суд ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань. Разом з цим, апеляційний суд не убачає підстав для застосування щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі обвинуваченої.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, враховуючи, шо ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який поєднанний з насильством, суд, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив щодо обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_8