Справа № 163/1373/22 Провадження №33/802/661/22 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С.
Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.
14 грудня 2022 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Борсук П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія ПП " ОСОБА_2 ", РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Визначено стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судового збору.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він о 05:53 годині 23 серпня 2022 року на 498 км + 200 м автодороги М-07 керував автомобілем "Рено", номерний знак НОМЕР_2 , в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржує його, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування усіх фактичних обставин справи та не надання належної оцінки доказам. Стверджує, що він не керував транспортним засобом, а автомобіль стояв у черзі серед інших вантажівок з вимкненим двигуном, очікуючи проходження митного контролю для перетину кордону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує про недовіру до тестування за допомогою приладу «Драгер», тому відмовився від проходження вказаного огляду та наполягав на проходженні обстеження в медичному закладі охорони здоров'я, що працівниками поліції йому не було запропоновано. Також посилається на те, що судом першої інстанції не допитано свідків та не досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції. Оскаржену постанову ОСОБА_1 просить скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, в зазначений час та дату не з'явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подав. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст.268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23.08.2022 серії ААБ № 073778, ОСОБА_1 о 05:53 годині 23 серпня 2022 року на 498 км + 200 м автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин, керуючи автомобілем марки "Рено", номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: відчутний різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння рук, будучи зупиненим працівниками поліції, на законну вимогу останніх відмовився в присутності двох свідків від проходження освідування на приладі драгтестер «Драгер» та огляду в медичному закладі охорони здоров'я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційних доводах ОСОБА_1 посилається на те, що не керував транспортним засобом, тому відмовився від проходження тестування за допомогою приладу «Драгер», та наполягав на проходженні обстеження в медичному закладі охорони здоров'я, проте вказане спростовується наявними в матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, працівники поліції запропонували йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу алкотестера «Драгер».
Згідно з нормами ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Зазначені нормативно-правові акти регламентують, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме: незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Як вбачається з відеозапису події, на неодноразові пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився. (а.с.9, час відео: 00:50, 00:58)
Піддавати вказані докази сумніву у апеляційного суду немає підстав.
Таким чином, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції повністю спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення поліцейськими порядку огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, а також твердження апелянта про те, що він наполягав на проходженні вказаного вище огляду в медичному закладі охорони здоров'я.
Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, працівник поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121, ч.1 ст.126, ч.2 ст.122, ч.1 ст.122, ст.125 КУпАП. Дана постанова останнім не оскаржувалась, а доказів про протилежне матеріали справи не містять.
Таким чином доводи правопорушника про не керування транспортним засобом є голослівними.
Як зазначено в протоколі, права та обов'язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз'яснені, про що свідчить підпис останнього у такому.
Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального та матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки дані посилання не знайшли свого підтвердження.
Окрім того, будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про недопустимість як доказів письмових пояснень свідків, разом з тим, що в судове засідання останні викликані не бути та не допитувались.
Так, положеннями ч.2 ст.266 КУпАП регламентовано, що огляд водія на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Так, відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи і їх сукупності, судом апеляційної інстанції були дослідженні відеозаписи з нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) інспекторів патрульної поліції на яких зафіксовано дії водія ОСОБА_1 (а.с.9).
Апелянтом подано клопотання про виклик свідків у судове засідання, так як їх пояснення важливі для повного та всебічного з'ясування обставин справи. Проте клопотання не підлягає задоволенню, оскільки доводи наведені у ньому не свідчать про неповноту судового розгляду, так як наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом події та письмовими матеріалами, а тому відсутні підстави для допиту свідків у суді апеляційної інстанції на підставі ст.294 КУпАП.
Щодо твердження про неналежність доказів, долучених до матеріалів справи, на що у своїй скарзі посилається апелянт, то такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші, обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, на підставі показань технічних приладів, що мають функції відеозапису чи кінозйомки, іншими документами.
Проаналізувавши зібрані й досліджені докази у їх сукупності, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
Висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Нові докази, які спростовували б висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надані не були.
Враховуючи вищенаведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено.
Суддя Волинського апеляційного суду Борсук П.П.